Справа № 726/4104/25
Провадження №2/726/97/26
Категорія 40
(заочне)
01.04.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., за участю секретаря судового засідання Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.07.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 145310 в формі електронного документа з використанням електронного підпису ba45abb4 на суму 22 892 грн. 10.10.2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників #4 від 07.01.2025 до договору факторингу № 1 від 07.01.2025 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 30 149,75 грн. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС".
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.12.2025 р. відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, зазначив у прохальній частині позову про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти вирішення справи у заочному порядку.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 03.07.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 145310 в формі електронного документа з використанням електронного підпису ba45abb4 на суму 22 892 грн.
03.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «ФК «Кредіплюс».
10.10.2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників #4 від 07.01.2025 до договору факторингу № 1 від 07.01.2025 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 30 149,75 грн. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС". Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 30 149,75 грн., з яких: 19 549,99 грн. заборгованість по кредиту, 9 998,76 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 601,00 - комісія за кредитним договором.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.
За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України). Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням частини 2 статті 516 ЦК України.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитними договорами вбачається, що відповідач не погасила кредит, не сплатила відсотки, а тому відповідно до зазначених вище норм цивільного законодавства заборгованість в сумі 30 149,75 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Представництво та захист позивача здійснювало АБ «Соломко та Партнери», на підставі договору про надання правової допомоги від 20.08.2025 року.
Згідно договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та «Соломко та Партнери» в особі Соломки О.В., адвокат зобов'язався надавати правову допомогу у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , здійснювати представництво та захист, оплата послуг проводиться в розмірі 7000,00 грн. Актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги сторони погодили розмір витрат на оплату вартості наданої правничої допомоги, а саме - загальна сума 7000,00 гривень.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»( код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 145310 у сумі 30 149,75 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Л. В. Байцар