Справа № 320/46230/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України) в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення МО України, оформлене пунктом 15 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2024 №7/с, про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із загибеллю чоловіка - військовослужбовця Збройних Сил України - старшого солдата по мобілізації ОСОБА_2 при виконанні обов'язків військової служби;
- зобов'язати МО України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи та призначити і виплатити ОСОБА_1 частку одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю чоловіка військовослужбовця Збройних Сил України - старшого солдата по мобілізації ОСОБА_2 при виконанні обов'язків військової служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, військовослужбовець Збройних Сил України старший солдат по мобілізації ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в с. Побєда Старобешівського району, Донецької області. Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 08.12.2022 Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) (а.с.13).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.02.2023 у справі №372/97/23 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без укладення шлюбу, починаючи з 01.01.2016 до 10.11.2022 (а.с.15-16).
Позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, як дружини загиблого воїна.
01.05.2024 листом №6550 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 , що її заява розглянута МО України, за результатом розгляду комісією прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.20).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 7/с від 15.03.2024, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що заявниця не відноситься до одного з подружжя загиблого (а.с.21, далі по тексту - оскаржуване рішення).
Позивачка, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум правомірно прийнято рішення, оформлене протоколом від 15.03.2024 №7/с, оскільки позивачка не надала належних доказів належності останньої до кола осіб, які визначені приписами ст.16-1 Закону №2011, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, і які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Припасами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно пп.1-2 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується зокрема у разі, зокрема:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст.16-2 Закону №2011 визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений станом на момент розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року №168 визначено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно приписів ст. 16-1 Закону №2011 (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, тобто станом на 10.11.2022), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно положень ч.1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено:
1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У даному випадку, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.02.2023 по справі №372/97/23 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без укладення шлюбу, починаючи з 01.01.2016 до 10.11.2022 (а.с.15-16).
Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено юридичний факт проживання позивачки однією сім'єю без укладення шлюбу із загиблим ОСОБА_2 , відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, як члена сім'ї загиблого.
Натомість, вказаним судовим рішенням не встановлено факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та не встановлено факту перебування ОСОБА_1 одним із подружжя.
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно норм чинного законодавства, саме станом на момент загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), встановлення рішенням суду факту проживання позивачки однією сім'єю без укладення шлюбу із загиблим не свідчить про належність позивачки до переліку осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16-1 Закону №2011.
Посилання апелянта, і в позовній заяві і в апеляційній скарзі, на положення п.4 ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011, як на підставу наявності у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Так, правовими положеннями п. 4 ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011 визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Разом з тим, зазначена правова норма не існувала станом на момент загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а тому не може бути підставою для задоволення позовних вимог, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
У свою чергу, встановлений рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.02.2023 у справі №372/97/23 факт, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , не дає їй право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, оскільки останньою не надано належних доказів перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , та наявності права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як це передбачено ст. 16-1 Закону №2011.
Інших достатніх доказів того, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16-1 Закону №2011 матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум правомірно прийнято рішення, оформлене протоколом від 15.03.2024 №7/с, про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України - старшого солдата по мобілізації ОСОБА_2 при виконанні обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 08.04.2026 року