Справа № 320/19417/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації яка полягає у невиконанні вимог частини 1 статті 46 Житлового Кодексу України №5464-Х, частини 18 статті 13 Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та відмову забезпечити житлом ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю внаслідок війни другої групи, як ветерана військової служби, як особу призначену наказом Міністра оборони України від 21.09.2004 №673 для проходження військової служби у місто Київ, як особу яка згідно медичного висновку Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України від 22.07.2013 №2567 має право на першочергове отримання жилого приміщення та не може проживати у одній кімнаті з членами своєї сім'ї;
- зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію на підставі вимог частини 1 статті 46 Житлового Кодексу України №5464-Х, частини 18 статті 13 Закону України №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» забезпечити житлом ОСОБА_1 .
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи, ветераном військової служби та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.
Позивач зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1 з 26.10.2004 по теперешній час.
ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Шевченківській районній в м.Києві державної адміністрації з 25.01.2006 у порядку позачергового забезпечення житлом у складі сім'ї з трьох осіб: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_3 (син).
Згідно з медичним висновком №2567 від 22.07.2013 позивач має певні захворювання з наявністю яких не може проживати у комунальній квартирі, не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї, у тому числі ізольованій квартирі.
У березні 2024 року позивач неодноразово звертався до відповідача зі скаргами про забезпечення позивача житлом як інваліда війни 2 другої групи та особу, яка не може проживати у комунальній квартирі згідно медичного висновку.
Відповідачем надано відповідь на звернення позивача та листом від 25.03.2025 позивача повідомлено про те, що, станом на 19.03.2024, позивач перебуває у загальній черзі з 25.01.2006 за №4425 та з 17.04.2012 в пільговій черзі позачерговиків за №340, а по категорії обліку особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов'язків військової служби) - за №28. Враховуючи наведене, питання поліпшення житлових умов родини позивача буде розглянуто у порядку черговості відповідно до ст.43 Житлового кодексу.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою ст. 31 ЖК України, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
У частинах першій та другій статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 42 ЖК України в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 43 ЖК України передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Стаття 45 ЖК України визначає категорії осіб, яким надаються жилі приміщення у першу чергу.
Статтею 46 ЖК України передбачені категорії громадян, яким жилі приміщення надаються поза чергою, а також визначений перелік осіб, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів № 470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила), відповідно до пункту 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 44 Правил обліку громадян у першу чергу жилі приміщення надаються тим особам, зокрема, що перебувають на квартирному обліку, особам, які особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров'я СРСР за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях та ВЦРПС; особам з інвалідністю I та II груп внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та особам з інвалідністю I та II груп внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання з числа військовослужбовців.
Згідно з абзацом другим пункту 22 вказаних Правил обліку громадян при одночасному розгляді заяв кількох осіб їх черговість на одержання жилих приміщень визначається за датою подання ними заяви необхідними документами. Якщо в один день подали заяви кілька осіб, їх черговість на одержання жилих приміщень визначається при прийнятті рішення з урахуванням житлових умов, стану здоров'я, трудової та громадської діяльності.
Відповідно до пункту 39 Правил, громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень, а також випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
Згідно з пунктом 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Як цілком доречно зауважено судом першої інстанції, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.
Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень, діючим законодавством не встановлено.
Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19, від 03 квітня 2020 року у справа № 344/8248/17-ц, від 22 травня 2020 року у справі № 522/16805/17, від 28 січня 2021 року у справі № 328/1568/19, від 05 квітня 2023 року в справі № 753/8162/21.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, станом на 19.03.2024 позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в загальній черзі з 25.01.2006 за №4425, у пільговій черзі позачерговиків з 17.04.2012 за №340, а по категорії обліку особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов'язків військової служби) - за №28.
Наведене свідчить, що у даному випадку скарги позивача, що неодноразово подавались до відповідача не залишено без уваги. Доказів вчинення, або не вчинення дій відповідачем що призвели до порушення права позивача на забезпечення житлом матеріали справи не містить.
Натомість, як вірно встановлено судом, перебуваючи з 2012 року, разом із сім'єю, на обліку у Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації, як особа, що має право на першочергове отримання жилого приміщення, позивач значиться за № 28.
Отже, перед позивачем у відповідній черзі знаходяться особи, які мають аналогічні права та пільги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для порушення черговості, оскільки таке призведе до втручання у права цих осіб та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року по справі № 308/14681/21.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на правову позицію викладену Верховним Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у поставі від 28 листопада 2018 року у справі №203/1784/16-ц, оскільки обставини у вказаній справі не є релевантними до даних правовідносин.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя О. В. Епель
Суддя В Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 08.04.2026)