Справа № 320/51658/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника відповідача - П'ятигорця Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
У листопаді 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 31005/0709 від 20 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не порушив граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом та не порушив вимог частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а висновок контролюючого органу є помилковим, передчасним та необґрунтованим, оскільки під час проведення перевірки та складання акту не було взято до уваги первинні документи та обставини відносин за зовнішньоекономічним договором. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування всіх обставин, зокрема, без врахування укладених угод, зобов'язань щодо відшкодування збитків нерезиденту, наявності плати за простій (демередж), відступлених прав вимоги, а тому є протиправним та має бути скасованим.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.06.2024 № 31005/0709.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 320/51658/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» у задоволенні позову; розглядати апеляційну скаргу за участі представника ГУ ДПС у Київській області.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82, п.п.69.21, 69.22 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», на підставі наказу від 13.05.2024 № 1372-п ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТЕЙЛЕД» (код ЄДРПОУ 44399678) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 19.12.2022 № SL-BF 011-22 з нерезидента «BERINGFIELD AG» (Швейцарія) та від 15.06.2022 № 113 з нерезидентом «INSA ОІL LTD» (Болгарія), за період з 15.06.2022 по 23.05.2024, за результатами якої складено акт № 33041/10-36-07-09/44399678 від 30.05.2024.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СТЕЙЛЕД» частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 19.12.2022 № SL-BF 011-22, який укладено з нерезидентом «BERINGFIELD AG» (Швейцарія) на загальну суму 1 304 098,17 доларів США (еквів. 56 220 454,57 грн).
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення- рішення від 20.06.2024 №31005/0709, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства в розмірі 24 252 910,42 грн.
Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що в акті перевірки не наведено жодних даних, які могли б вказувати на те, що ТОВ «СТЕЙЛЕД» діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що виключає його вину у вчиненні правопорушення, з урахуванням чого, після укладення договору про відступлення права вимоги вибуло зі зобов'язання, передбаченого основним договором, через що втратило право на стягнення заборгованості з нерезидента.
Викладені вище обставини контролюючим органом не перевірено, не досліджено усі первинні документи по операціям, не взято їх до уваги та не відображено в акті, а тому висновок про те, що позивач порушив частину 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме граничні строки розрахунків по контракту від 19.12.2022 № SL-BF 011-22, укладеному з нерезидентом «BERINGFIELD AG» (Швейцарія) на загальну суму 1 304 098,17 доларів США є необґрунтованим та передчасним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон № 2473-VIII, який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, другої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.
Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Отже, порушення резидентом строків розрахунків тягне нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів.
Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
24 лютого 2022 року Правління Національного банку України ухвалило Постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», пункт 142 якої з урахуванням змін від 07 липня 2022 року № 142 встановив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї Постанови №18, відповідно до п.14-3:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.
У справі, що розглядається, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом у акті зазначено про порушення ТОВ «СТЕЙЛЕД» частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушення граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22, укладеного з нерезидентом «BERINGFIELD AG» (Швейцарія) на загальну суму 1 304 098,17 доларів США (еквів. 56 220 454,57 грн).
У акті перевірки зазначено про те, що на виконання умов контракту від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 ТОВ «СТЕЙЛЕД» перераховано кошти нерезиденту «BERINGFIELD AG» на загальну суму 8 080 759,06 доларів США (екв. 295 501 045,76 грн.).
В той час, згідно з митними деклараціями у перевіряємому періоді за контрактом від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 нерезидентом поставлено товарів на загальну суму 6 776 660,89 доларів США (екв. 247 813 001,42 грн.).
Отже, станом на кінець перевірки товар за контрактом від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 не надійшов на загальну суму 1 304 098,17 доларів США (екв. 56 220 454,57 грн), що вважається заборгованістю, термін погашення якої настав у перевіряємому періоді.
У акті контролюючим органом вказано про те, що висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження термінів розрахунку за контрактом від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 до перевірки позивачем не надано, як і не надано відповідної довідки про виникнення дії форс-мажорних обставин чи доказів звернення до суду про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків поставки товару.
Відповідно до розрахунку пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності по ТОВ «СТЕЙЛЕД» контролюючим органом визначено пеню на загальну суму 24 252 910,42 грн, яка складається з сум заборгованості: 310 103,58 дол. США (на вказану суму нараховано пеню - 6 729 960,92 грн); 251 995,59 дол. США (на вказану суму нараховано пеню - 5 422 298,02 грн); 67 530,00 дол. США (на вказану суму нараховано пеню - 1 101 291,23 грн); 674 469,00 дол. США (на вказану суму нараховано пеню - 10 999 360,24 грн).
Позивач такі висновки заперечив в підстав того, що сума у розмірі 168 920,75 доларів США є сумою, на яку нерезидент «BERINGFIELD AG» не мав обов'язку поставляти товар, відтак ця сума має бути виключена із розрахунку заборгованості «Вeringfield AG» перед позивачем.
Також, за доводами позивача, сума в розмірі 588 248,24 доларів США помилково визначена відповідачем як заборгованість нерезидента перед позивачем, позаяк вона була сплачена позивачем на користь «Beringfield AG» відповідно до інвойсу № 48 від 13 квітня 2023 року за демередж (простій судна), а не в оплату товару.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що між ТОВ «СТЕЙЛЕД» (покупець) та компанією «BERINGFIELD AG» (Швейцарія) (продавець) укладено договір від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22, за мовами якого продавець продає, а покупець купує DIESEL PUEL ULSD 10 PPM турецька специфікація, заснована на композитній якості резервуарів порту завантаження.
Згідно з умовами договору загальна кількість продукту, що поставляється за цим контрактом, становить 30,000 тонн +/- 10% на вибір продавця на основі кількості вказаної у коносаменті показника у повітрі (п.4.1). Валюта контракту - долар США. Загальна сума контракту відповідно до суми усіх інвойсів. Умови поставки - Інкотермс 2010.
Дані про виконання імпортного контракту ТОВ «СТЕЙЛЕД» за період з 15 червня 2022 року по 23 травня 2024 року наведені у додатку 3 до акту перевірки.
На виконання умов контракту позивачем здійснено 16 платежів на користь постачальника-нерезидента «BERINGFIELD AG»: 27.12.2022 - на суму 1 829 486,95 дол.США (екв.66 901 776,48 грн); 01.03.2023 - на суму 550 000 дол.США (екв.20 112 730,00 грн); 03.04.2023 - на суму 180 000,00 дол.США (екв.6 582 348,00 грн); 03.04.2023 - на суму 130 000,00 дол.США (екв.4 753 918,00 грн); 05.04.2023 - на суму 803 886,40 дол.США (екв.29 397 000,21 грн); 12.04.2023 - на суму 470 000,00 дол.США (екв.17 187 242,00 грн); 13.04.2023 - на суму 300 000,00 дол.США (екв.10 970 580,00 грн); 14.04.2023 - на суму 635 000,00 дол.США (екв.23 221 061,00 грн); 17.04.2023 - на суму 585 181,76 дол.США (екв.21 399 277,71 грн); 17.04.2023 - на суму 212 295,36 дол.США (екв.7 763 344,10 грн); 03.05.2023 - на суму 240 000,00 дол.США (екв.8776464,00 грн); 03.05.2023 - на суму 338 058,80 дол.США (екв.12 362 337,03 грн); 10.05.2023 - на суму 812 855,20 дол.США (екв.29 724 976,67 грн); 11.05.2023 - на суму 251 995,59 дол.США (екв.9 215 125,93 грн); 06.07.2023 - на суму 67 530,00 дол.США (екв.2 469 477,56 грн); 06.07.2023 - на суму 674 469,00 дол.США (екв.24 664 387,07 грн). Загальна сума 8 080 759,06 дол.США.
У апеляційній скарзі відповідач наводить висновок про те, що означені платіжні документи не підтверджують сплату відшкодування збитків та демередж судна, оскільки в розділі «Призначення платежу» вказано: оплата за контрактом від 19.12.2022 № SL-BF 011-22 за Дизельне паливо.
В частині таких доводів колегія суддів враховує, що зміст призначення платежу не спростовує дотичність проведення відповідних платежів у рамках виконання договору від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22, у тому числі супутніх витрат, що пов'язані з його виконанням у межах здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД».
Згідно з первинними документами, зокрема, вантажно-митними деклараціями ІМ40, актами виконаних робіт, нерезидентом «BERINGFIELD AG» поставлено товару 02.02.2023 - на суму 1 829 486,88 дол.США (екв.66 901 773,92 грн); 17.04.2023 - на суму 720 000,00 дол.США (екв.26 329 392,00 грн); 18.04.2023 - на суму 460 800,00 дол.США (екв.16850810,88 грн); 18.04.2023 - на суму 594 000,00 дол.США (екв.21 721 748,40 грн); 18.04.2023 - на суму 162 000,00 дол.США (екв.5 924 113,20 грн); 19.04.2023 - на суму 403 200,00 дол.США (екв.14 744 459,52 грн); 19.04.2023 - на суму 391 181,76 дол.США (екв.14 304 969,31 грн); 11.05.2023 - на суму 179 337,60 дол.США (екв.6 558 124,96 грн); 11.05.2023 - на суму 373 620,00 дол.США (екв.13 662 760,33 грн); 11.05.2023 - на суму 1 089 956,40 дол.США (екв.39 858 179,61 грн).
2 серпня 2023 року та 7 серпня 2023 року зазначені операції із повернення - на суму 300 000,00 дол.США (екв.10 970 580,00 грн) та на суму 273 078,25 дол.США (екв.9 986 089,29 грн).
Загальна сума складає 6 776 660,89 дол.США.
На підставі таких даних, контролюючим органом зроблено висновок про те, що за контрактом від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 не надійшло товару на загальну суму 1 304 098,17 дол.США. У тому числі, відповідач стверджує про ненадходження товару на сплачені позивачем 67 530,00 дол.США та 674 469,00 дол.США (разом 741 999 дол.США).
Між ТОВ «СТЕЙЛЕД» та компанією «BERINGFIELD AG» укладено до договору від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 додатки № 9 від 2 липня 2023 року та № 12 від 12 липня 2023 року, які стосувалися умов поставки додаткової кількості однієї партії дизельного палива (продукту) у обсязі 2300 т та було уточнено окремі умови поставки цієї партії дизельного палива.
Пункти 4.5 обох Додатків містять обсяг поставки - 2300 мт, у пунктах 5.9 визначено, що партія дизельного пального буде поставлятися судном МТ SES 1, а у пунктах 8.5 обох Додатків встановлено, що термін поставки - липень 2023 року.
Згідно з пунктами 9.1 обох Додатків визначено, що умовами поставки є CIF FО порт Ізмаїл або Рені Україна.
Пунктами 9.3-9.5 визначено, які документи повинен надати продавець та покупець.
Згідно з пунктом 9.9 Додатку передбачено, що будь-які претензії щодо демереджа, включаючи демередж, понесені в порту завантаження та порту розвантаження, а також під час проходження морських і річкових водних шляхів за будь-яких обставин, повністю розподіляються на рахунок покупця. Після того як морське судно починає нести демередж, увесь додатковий час зараховується як простой. Претензії щодо демереджа будуть обґрунтовані наданням доказів рахунків-фактур і розрахунків, наданих відповідним судновласником/оператором судна. Демередж повинен бути повністю оплачений покупцем і отриманий продавцем на додаток до вартості продукту та фрахту. До початку розвантаження в порту розвантаження покупець повинен сплатити продавцю 100% простою, понесеного до вивантаження, плюс 100 000 доларів США, якщо оціночна сума остаточного простою перевищує 100 000 доларів США. Покупець повинен сплатити таку розрахункову суму замість 100 000 доларів США.
У пунктах 10.11, 10.12 Додатку № 12 сторони погодили, що вартість продукту, вартість фрахту, простой, понесений перед вивантаженням, і 100 000 доларів США (або розрахункова сума остаточного простою, якщо вона перевищує 100 000 доларів США) повинні бути оплачені покупцем до початку розвантаження судна.
За вантаж 2300 т (відбір судном МТ SES 1) оплата здійснюється шляхом передоплати 30% попередньої вартості товару плюс 100% вартості фрахту плюс 100 000 доларів США не пізніше двох робочих днів перед посадкою судна у вантажний порт.
Остаточна вартість повинна бути сплачена позивачем до початку розвантаження судна (в порту призначення - Рені або Ізмаїл).
На виконання умов, викладених у Додатках, сторонами погоджено поставку товару загальною вартістю 1 283 512,69 дол.США.
«BERINGFIELD AG» виставило інвойс № 57 від 4 липня 2023 року для оплати першого авансового платежу на суму 741 999,00 дол.США, яку позивачем оплачено 6 липня 2023 року двома платежами: 67 530,00 дол.США та 674 469,00 дол.США.
ТОВ «СТЕЙЛЕД» не здійснило повної оплати товару на загальну суму 1 283 512,69 дол.США до початку розвантаження судна, порушивши умови Договору від 19 грудня 2022 року № SL-BF 011-22 та пункту 10.12 Додатку № 12 від 12 липня 2023 року до Договору.
Зазначене підтверджується актом перевірки - після 6 липня 2023 року позивач не здійснював платежів нерезиденту «BERINGFIELD AG».
У зв'язку із вказаними обставинами, 11 серпня 2023 року між позивачем та «BERINGFIELD AG» укладено угоду щодо виконання зобов'язань за Додатками № 9 від 2 липня 2023 року та № 12 від 12 липня 2023 року до Договору № SL-BF 011-22 від 19 грудня 2022 року (далі - Угода).
В Угоді зазначено, що в порушення умов Договору та Додатку №12 від 12 липня 2023 року ТОВ «СТЕЙЛЕД» не здійснило повної попередньої оплати продукту, що унеможливило поставку продукту на суму 1 283 512,69 дол.США. Згідно з пунктом 15.4 Додатку № 12 від 12 липня 2023 року до Договору «BERINGFIELD AG» було змушено здійснити негайний продаж продукту третій стороні («ліквідацію у разі невиконання зобов'язань»). Усі витрати, у зв'язку з такою ліквідацією, відносяться на рахунок ТОВ «СТЕЙЛЕД», позаяк такий продаж продукту призвів до збитків «BERINGFIELD AG» через нижчу ціну продажу, простій транспорту, сплату додаткових агентських комісій та іншого.
За цією Угодою «BERINGFIELD AG» понесені наступні збитки: демередж, інвойс 1 - 57 073,96 доларів США; демередж, інвойс 2 - 50 734.37 доларів США; агент в Рені гонорар (Graincom) - 12 294,60 доларів США; комісія агента в Джурджулешти (ICS Danube) - 8 461,40 доларів США; різниця між кінцевою ціною ТОВ «СТЕЙЛЕД» та ціною ліквідації у разі невиконання зобов'язань третій стороні - 26 337,32 доларів США; демередж, інвойс 3 - 14 019,10 доларів США.
Загальна сума збитків склала 168 920,75 доларів США, яка покладається на ТОВ «СТЕЙЛЕД».
Сторонами у цій Угоді визначено, що різниця між сплаченою ТОВ «СТЕЙЛЕД» сумою (авансом) 741 999,00 доларів США та зазначеною сумою збитків 168 920,75 доларів США, а саме: сума 573 078,25 доларів США підлягає поверненню ТОВ «СТЕЙЛЕД».
Вказану суму 573 078,25 доларів США «BERINGFIELD AG» повернув позивачу двома платежами: 2 серпня 2023 року згідно з кредит-нотою № 2 від 31 липня 2023 року повернуто суму 300 000,00 доларів США та 7 серпня 2023 року згідно з кредит-нотою № 3 від 4 серпня 2023 року - 273 078,25 доларів США.
З суми авансового платежу - 741 999,00 доларів США, яку позивач перерахував на рахунок «BERINGFIELD AG», останнім утримано суму збитків 168 920,75 доларів США в якості відшкодування витрат та збитків, які нерезидент зазнав через несплату позивачем повної суми в оплату товару.
Наведене свідчить про те, що сума 168 920,75 доларів США є сумою, на яку «BERINGFIELD AG» не мав обов'язку поставляти позивачу товар, що погоджено між сторонами в Угоді, а тому контролюючим органом помилково включено цю суму до заборгованості «BERINGFIELD AG» перед позивачем.
Позивач надав копію інвойсу № 48 від 13 квітня 2023 року, у якому визначено до сплати суму штрафу за демередж (простій) судна ORIS DI (IMO 9445299) у розмірі 588 248,24 доларів США. Позивач сплатив вказану суму згідно з платіжною інструкцією від 17 квітня 2023 року №72.
Наведене свідчить про те, що сума у розмірі 588 248,24 доларів США не є заборгованістю нерезидента перед позивачем, а є сумою, сплаченою за демередж, а тому відповідачем помилково, без урахування усіх обставин та первинних документів, включено її до заборгованості «BERINGFIELD AG» перед позивачем.
Відповідно, доводи апелянта про відсутність первинних документів, які б засвідчували встановлення факту відшкодування збитків, понесених нерезидентом Beringfield AG, а саме: простій транспорту, продаж товару третій стороні за нижчою ціною та інші витрати пов'язані з таким продажем, свого підтвердження у ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшли.
Надаючи оцінку обставинам відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів враховує наступне.
У межах спірних правовідносин, «BERINGFIELD AG» за Договором № SL-BF 011-22 від 19 грудня 2022 року повинен був поставити ТОВ «СТЕЙЛЕД» дизельне паливо на суму 548 684,18 дол.США, але не зміг здійснити такої поставки, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
1 січня 2024 року між ТОВ «СТЕЙЛЕД» (попередній кредитор), «BERINGFIELD AG» (боржник) та ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цим договором попередній кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника у повній сумі боргу 548 684,18 дол.США.
У якості оплати за відступлене право вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити попередньому кредитору суму у гривнях, еквівалентну сумі відступленого права вимоги у розмірі 548 684,18 дол.США, впродовж 365 календарних днів від дати укладання цього договору.
Після набрання цим договором сили попередній кредитор не буде мати вимог та претензій до боржника щодо боргу за договором № SL-BF 011-22 від 19 грудня 2022 року, за яким боржник має заборгованість перед попереднім кредитором щодо поставки дизельного палива на суму 548 684,18 дол.США.
До вказаного договору сторони склали та підписали акти звірки взаємних розрахунків за період із січня 2023 року по січень 2024 року.
За умовами вказаних документів, новий кредитор за договором - ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» мав заборгованість перед «BERINGFIELD AG». Придбавши у позивача право вимоги до «BERINGFIELD AG», ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» зарахувало свої вимоги до «BERINGFIELD AG» завдяки чому уникнуло переведення іноземної валюти нерезиденту.
Відповідно до пункту 144 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією).
Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Згідно з пунктом 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Згідно з підпунктом 6 пункту 9 Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі заміни кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів.
Пунктом 21 Постанови №18 встановлено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.
У справі, що розглядається, за умовами Договору відступлення права вимоги від 1 січня 2024 року ТОВ «СТЕЙЛЕД відступає ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» право вимоги до «BERINGFIELD AG» у сумі 548 684,18 доларів США за непоставлений товар на підставі імпортного контакту SL-BF 011-22 від 19 грудня 2022 року.
Разом з тим, згідно з підпунктом 6 пункту 9 Інструкції №7 здійснення відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності не допускається та не призводить до завершення валютного нагляду за такою операцією.
Відповідно до статті 512 - 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Згідно з нормами ч. 4 ст. 6 та ч. 1 статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента.
Статтею 3 Закону 2473-VIII передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Верховний Суд у справі №580/90/23 виснував, що порушенням експортно-імпортного балансу вважається: ненадходження товару за імпортними операціями за умови оплати такого товару, внаслідок чого відбувається непродуктивний відтік капіталу з України, або несплата за поставлений товар згідно з експортними операціями, що призведе до ненадходження валютної виручки до України.
Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вказав наступне:
«Згідно приписів статті 387 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.
За допомогою визначення відсотка надходжень, який підлягає такому продажу, регулюється кількість іноземної валюти, яка буде продана на міжбанківському валютному ринку.
Статтею 13 Закону № 2473, поряд з договірними, встановлені нормативно-правові обмеження у часі для зарахування грошових коштів за операціями резидентів з експорту товарів.
Перелічені закони функціонують одночасно та пов'язані спільною метою - забезпеченням можливості Національного банку України впливати на курс національної валюти України. Такий вплив, поряд із відповідною девізійною валютною політикою, здійснюється шляхом регулювання попиту на національну валюту України (стаття 46 Закону України "Про Національний банк України").
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.
Ця вказівка на можливість встановлення Національним банком України вимог щодо обсягів зарахування коштів на рахунки резидентів від експорту товарів має особливе значення, коли таке зарахування вдається неможливим у зв'язку з проведенням сторонами експортного договору зарахування зустрічних однорідних вимог. Шляхом заборони закінчення валютного нагляду на підставі документів про зарахування, фактично відбувається регулювання обсягу надходження коштів на рахунки резидентів.
Таким чином, регулювання Національним банком України строків та обсягів надходження іноземної валюти шляхом встановлення правил валютного нагляду ґрунтується на законі та має легітимну мету - регулювання курсу національної валюти України у відповідності з економічними інтересами суспільства.
Зважаючи на наведене, суд не приймає до уваги доводи апелянта про обмеження свободи підприємництва. Право резидента припинити зобов'язання за контрактом шляхом зарахування беззаперечно передбачено нормами цивільного права. У цивільних правовідносинах воно вочевидь не підлягає обмеженню постановами Правління НБУ.
Принципи регулювання приватноправових відносин відрізняються від принципів, які застосовуються у публічних відносинах. Якщо у цивільних відносинах діє принцип "дозволено все, що не заборонено", то у відносинах з органами державної влади відсутня можливість альтернативної поведінки без прямого дозволу у законі.
Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1 - 3 статті 3 Закону №2473 визначено, що відносини, які виникають у сфері валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
З урахуванням наведеного розмежовано обмеження, які можуть існувати у цивільному законодавстві для резидента як сторони у договорі, від обмежень, які запроваджуються у адміністративних відносинах за його участю. До останніх належать правовідносини між резидентом та контролюючими органами, що виникають під час здійснення валютного нагляду.
Стаття 13 Закону №2473 спонукає резидентів забезпечити зарахування виручки у іноземній валюті від експорту продукції на валютний рахунок у певний строк та у певному обсязі. Для відступлення від цього з метою уникнення відповідальності резиденти мають вчинити чітко визначені заходи, виключний перелік яких наведений у тих самих Законах.
Можливість іншої поведінки резидентів, за якої санкції у вигляді пені за порушення строків зарахування валютної виручки до них не застосовуються, законом прямо не передбачена.
Тому при укладенні зовнішньоекономічного контракту резидент навіть за відсутності обмежень у цивільному законодавстві, мав виявити певну обачливість та з урахуванням вимог публічного права врегулювати відносини із своїм контрагентом або бути готовим до вчинення передбачених законом дій задля уникнення застосування до нього відповідальності.
Відтак, встановлення обмежень у строках та обсягах зарахування валютної виручки безпосередньо не впливає на дієздатність резидента у приватноправових зовнішньоекономічних відносинах, стимулює його дотримуватися цих строків, але не забороняє встановити їх на свій розсуд.».
З урахуванням наведеного, судова колегія не погоджує висновки суду першої інстанції в частині відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями.
У постанові від 15 липня 2021 року у справі № 580/2729/19 Верховний Суд виходив з того, що констатуючи часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди, незважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій на підставі такого податкового повідомлення-рішення за кожною зі спірних податкових накладних, дійшли висновку про необхідність його скасування в повному обсязі, не врахувавши при цьому, що суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі № 2а/0370/3780/11 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 808/3458/16.
Відповідно до наданого контролюючим органом розрахунку, позивачем порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 19 грудня 2022 року №SL-BF 011-22 на загальну суму 1 304 098,17 доларів США (еквів. 56 220 454,57 грн).
Контролюючим органом нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства в розмірі 24 252 910,42 грн, яка складається з сум заборгованості:
310 103,58 дол.США (на вказану суму нараховано пеню - 6 729 960,92 грн);
251 995,59 дол.США (на вказану суму нараховано пеню - 5 422 298,02 грн);
67 530,00 дол.США (на вказану суму нараховано пеню - 1 101 291,23 грн);
674 469,00 дол.США (на вказану суму нараховано пеню - 10 999 360,24 грн).
Як встановлено вище, порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Сума 67 530,00 дол.США (пеня - 1 101 291,23 грн) та 674 469,00 дол.США (пеня - 10 999 360,24 грн) стосується понесених збитків, які нерезидент зазнав через несплату позивачем повної суми в оплату товару.
Сума 310 103,58 дол.США (пеня - 6 729 960,92 грн) та 251 995,59 дол.США (пеня - 5 422 298,02 грн) стосується відступлення новому кредитору права вимоги до боржника.
Підсумовуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для часткового скасування податкового повідомлення-рішення №31005/0709 від 20 червня 2024 року на суму 12 100 651,47 грн (1 101 291,23 грн+10 999 360,24 грн).
Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області.
Відтак, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на процесуальний результат апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 320/51658/24 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №31005/0709 від 20 червня 2024 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 12 100 651,47 гривень (дванадцять мільйонів сто тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 47 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД» витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 8 квітня 2026 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
О.М. Кузьмишина