Справа № 358/784/25 Суддя (судді) першої інстанції: Тітов М.Б.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Воловика С.В., суддів - Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 358/784/25 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Козенка Олександра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до поліцейського відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Козенка Олександра Валерійовича (далі - відповідач-1, Козенко О.В.), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-2, ГУ НП в Київській області), у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 4638883 від 02.05.2025.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 05.02.2026 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що докази порушення процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а встановлені фактичні обставини, підтверджені належними та достатніми доказами, свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду І-ї інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом І-ї інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про скасування постанови серія ЕНА № 4638883 від 02.05.2025.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про недотримання відповідачем-1 процедури винесення оскаржуваної постанови, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, а несправність однієї з двох лампочок освітлення номерного знаку не може вважатись технічною несправністю, наявність якої зумовлює виникнення у поліцейського права зупинити транспортний засіб.
ОСОБА_1 зауважив на тому, що пунктом 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 передбачена обов'язкова наявність не менше одного ліхтаря освітлення номерного знака на колісних транспортних засобах, а згідно з пунктом 6.1.7.1 - ліхтар освітлення заднього номерного знака має вмикатися одночасно з габаритними вогнями та надійно освітлювати поверхню номерного знака. При цьому, на виконання п. 30.2 ПДР, номерні знаки мають бути достатньо освітлені, а визначення поняття «достатньо» відсутнє, що не дає можливості встановити порушення вказаної вимоги ПДР.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що зупинка транспортного засобу яким він керував, відбулась у зв'язку з недостатнім освітленням заднього номерного знаку, проте, до відповідальності його притягнули за зовсім інше порушення; до постанови про накладення адміністративного стягнення не були додані відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських; на те, що йому не було роз'яснено прав, передбачених статтями 55, 56, 59 та 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП; а також на те, що транспортний засіб був зупинений одним поліцейським, а постанова про накладення адміністративного стягнення винесена іншим.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ГУ НП в Київській області зазначило, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським чітко було роз'яснено ОСОБА_1 суть вчиненого правопорушення, а саме те, що відповідно до рішення суду його позбавлено права керування транспортним засобом, таке право він не поновив, що свідчить про відсутність права керувати транспортним засобом та, як наслідок, про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідач-2 наголосив на тому, що факт відсутності права керування у ОСОБА_1 не викликає сумніву та не заперечується, наявність у його діях всіх елементів складу адміністративного правопорушення підтверджена, а всі доводи позивача зводяться до порушення процедури накладення адміністративного стягнення у зв'язку з відсутністю законних підстав для зупинки транспортного засобу.
Крім того, ГУ НП в Київській області зауважило на тому, що виконання водієм вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів є самостійним обов'язком водія, який не залежить від правомірності чи неправомірності інших дій поліцейського. Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення, вчинення якого доведене належними та допустимими доказами, є правомірним, незважаючи на можливі недоліки або невідповідність підстави зупинки транспортного засобу застосованому стягненню.
Ухвалою суду від 31.03.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.04.2026 об 11 год 00 хв.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не прибули, позивач та його представник про причини неприбуття не повідомили, представник відповідача-2 подав клопотання про розгляд скарги без його участі.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд скарги за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
Поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Козенком О.В. 02.05.2025 винесена постанова серія ЕНА № 4638883 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
За змістом вказаної постанови, 02.05.2025 о 23 год 34 хв ОСОБА_1 у м. Богуслав на вулиці Богуславка керував транспортним засобом HONDA ACCORD 2.0, д.н. НОМЕР_1 в той час, коли не мав права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а. ПДР
У зв'язку з цим, на підставі частини другої статті 126 КУпАП, поліцейським Козенком О.В. прийнято рішення про застосування до позивача штрафу в сумі 3400,00 грн.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 16 Закону № 3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас, відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення документів, що посвідчують особу або підтверджують відповідне право особи, зокрема у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила, ПДР).
За змістом пункту 1.3 Правил, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до пункту 2.1 Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 Правил, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил.
Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, на виконання вказаних норм, на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий документ на транспортний засіб.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.
Як підтверджено матеріалами справи та не спростовується апеляційною скаргою, на момент зупинки транспортного засобу інспектором поліції, ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, оскільки постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 15.11.2022 по справі № 357/7329/22 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік та у встановленому порядку це право не поновив.
Зі змісту наявних в матеріалах справи записів нагрудних відеореєстраторів поліцейських убачається, що позивачу роз'яснено суть вчиненого правопорушення а саме те, що згідно з рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом і станом на час складання оскаржуваної постанови це право не поновлено, що свідчить про відсутність права керувати транспортним засобом. Також, відеозаписами підтверджено, що ОСОБА_1 роз'яснювались права та обов'язки, про що свідчить його підпис. (13 хв 33 сек та 15 хв 35 сек запису)
За таких обставин, колегія суддів робить висновок про належне підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, про правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.1 Правил дорожнього руху та, як наслідок, про відповідність оскаржуваної постанови критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.
При цьому, доводи апелянта про відсутність у поліцейського права зупиняти транспортний засіб, про те, що до адміністративної відповідальності його притягнуто за порушення, вчинення якого не було причиною зупинки, так само, як і доводи про те, що зупиняв транспортний засіб і спілкувався один поліцейський, а постанова була складена іншим, на переконання апеляційного суду, вказаних висновків не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів наголошує на тому, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Тобто, виконання водієм вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів є самостійним обов'язком водія, який не залежить від правомірності чи неправомірності інших дій поліцейського.
Також не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови і посилання апелянта на не зазначення у ній інформації щодо запису нагрудних відеореєстраторів поліцейських, оскільки ці записи не є основними доказами вчинення адміністративного правопорушення, а сам факт керування транспортним засобом без наявності відповідного права, ОСОБА_1 не оспорюється. Згадані докази лише спростовують твердження позивача про те, що йому не роз'яснювались права та суть вчиненого порушення.
Частиною третьою статті 242 КАС України, встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 286, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 358/784/25 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Козенка Олександра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 358/784/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді: О.О. Осіпова
Є.Д. Кравченко