Справа № 640/23871/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сіпака А.В.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві Гордою С.В. № 2774183/3075117708 від 16.06.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 07.06.2021 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 07.06.2021 року, складену ФОП ОСОБА_1 , датою її подання до реєстрації - 07.06.2021 року.
Рішенням Запорізький окружний адміністративний суд від 02 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
До суду першої інстанції надійшло клопотання від представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. та стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.), які не вирішені судом при ухваленні основного рішення у справі.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково:
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот ) грн. 00 коп.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот ) грн. 00 коп.
В іншій частині заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на фактичний об'єм виконаної роботи, є обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в розмірі 5000, 00 грн., по 2500,00 грн. з кожного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев'ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, з матеріалів справи вбчається, що позивач просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до договору від 30 червня 2021 року №К-140/30-06/21, Адвокатське об'єднання «Сол», в особі директора (керуючого партнера) Вдовенка Сергія Михайловича зобов'язалось надати Клієнту професійну правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов'язався сплатити Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.
Згідно з пунктами 1.2., 1.3. та цього Договору, правова допомога, яка надається Адвокатським об'єднанням полягає у наступному:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів Клієнта в усіх без виключення державних та недержавних органах, установах та організаціях;
Відповідно до пункту 4.3. договору, розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою Сторін та оформлюється окремими Додатковими угодами до цього Договору.
30 червня 2021 року між сторонами була підписана Додаткова угода №1, в якій сторони погодили перелік та вартість послуг, зокрема:
- здійснення правового аналізу документів (матеріалів), наданих Клієнтом, щодо можливості звернення до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, зазначеного у пн. 1.3 цієї Додаткової угоди;
- формування правової позиції захисту інтересів Клієнта;
- збір доказів;
- складання та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення №2774183/3075117708 від 16.06.2021 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №4 від 31.05.2021 року, зобов'язання зареєструвати податкову накладну;
- представляти інтереси Клієнта у Окружному адміністративному суді м. Києва у справі за позовом Клієнта про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, зазначеного у пн. 1.3 цієї додаткової угоди, зобов'язання зареєструвати податкову накладну.
Так, пунктом 1.6. Додаткової угоди встановлено, що у відповідності до пункту 4.3Договору Сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об'єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої пн.пн.1.2.-1.4. цієї Додаткової угоди, становить 11000,00 грн.
Пунктом 1.7. Додаткової угоди встановлено строк сплати Клієнтом на користь Об'єднання - протягом 5-ти робочих днів після підписання Сторонами Додаткової угоди
Позивачем додано до матеріалів справи акт здачі-прийняття (наданих послуг) від 05.05.2025 року, в якому сторони погодили загальну вартість послуг, а саме: 11000,00 грн.
Також представником позивача долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у м. Дніпро №182 від 05.07.2025 року на суму 11000,00 грн., копію банківської виписки по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.07.2025 року.
Втім, колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. є справедливою та співмірною.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги.
Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 132, 134-139, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 08.04.2026р.)