Справа № 199/4317/26
(1-кс/199/322/26)
іменем України
09.04.2026 місто Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62026170040000165 від 07.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді стрілець-снайпер механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , військове звання «солдат»,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_4
09.04.2026 до суду надійшло клопотання слідчого від 08.04.2026, погодженого прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування даного клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді стрілець-снайпер механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 01.11.2025 вибув з медичної роти військової частини НОМЕР_2 населеного пункту Северинівка Сумської області, до комунального некомерційного підприємства «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» м. Суми та після його завершення повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Однак, ОСОБА_4 14.11.2025 після виписки, отримавши виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6245, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він після завершення лікування з комунального некомерційного підприємства «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 15.11.2025 о 08:00 годині не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), командуванню про причини свого нез'явлення не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 07.04.2026.
07.04.2026 солдата ОСОБА_4 , було встановлено працівниками ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро,
вул. Новоселівська, біля буд. 17, у зв'язку з чим злочин було припинено.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, оскільки підтверджується долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами.
Обґрунтовуючи застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання ним винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів і за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватись від правоохоронних органів та суду. Окрім цього ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки такі особи є співслужбовцями та командирами підрозділів, в яких ОСОБА_4 проходив військову службу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти дане правопорушення в якому він підозрюється, з підстав того, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу не вживав заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що на думку сторони обвинувачення свідчить про умисне продовження ОСОБА_4 вчиненого злочину у якому останній підозрюється.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Захисник ОСОБА_6 просив суд визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, звернувши увагу на тому, що останній раніше не судимий, має низку захворювань, а тому стан його здоров'я є незадовільним.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого адвоката та додав, що вину у скоєному злочині він визнає у повному обсязі. Дійсно він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , де під час бойового завдання отримав поранення, у зв'язку з чим його було госпіталізовано до лікарні у м. Суми. Після виписки із лікарні він не повернувся у частину, а самовільно її залишив. Наразі він перебуває вдома у м. Дніпрі, де проживає разом із матір'ю. Зауважує, що навіть перед проходженням служби його стан здоров'я був незадовільним, оскільки хворе серце та є гіпертоніком (високий тиск - 200). Однак пройшовши ВЛК він все одно пішов служити. Під час проходження служби він також казав про його самопочуття, однак це ні до чого не призвело. Просить суд застосувати альтернативу та визначити мінімальну заставу.
Суд, вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання слідчого, вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
З клопотання та додатків до нього убачається, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді стрілець-снайпер механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 01.11.2025 вибув з медичної роти військової частини НОМЕР_2 населеного пункту Северинівка Сумської області, до комунального некомерційного підприємства «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» м. Суми та після його завершення повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Однак, ОСОБА_4 14.11.2025 після виписки, отримавши виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6245, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він після завершення лікування з комунального некомерційного підприємства «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 15.11.2025 о 08:00 годині не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), командуванню про причини свого нез'явлення не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 07.04.2026.
07.04.2026 солдата ОСОБА_4 , було встановлено працівниками ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро,
вул. Новоселівська, біля буд. 17, у зв'язку з чим злочин було припинено.
Відповідно до протоколу від 07.04.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208-211, ст. 615 КК України та 08.04.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Суд вважає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали в достатній мірі свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що також підтверджується: копією військового квитка на ім'я ОСОБА_4 , копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 245 від 25.08.2025, копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України по відношенню ОСОБА_4 від 14.12.2025, копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 9126 від 15.11.2025 про призначення службового розслідування по відношенню солдата ОСОБА_4 , копією акту службового розслідування від 25.11.2025 по відношенню солдата ОСОБА_4 , копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 313 від 01.11.2025, копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 9359 від 25.11.2025.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому у відношенні ОСОБА_4 можливо вирішувати питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно п. 4) ч.2 ст. 183 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання та матеріали, надані слідчим, свідчать про наявність існування ризиків, передбачених п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, йому може бути призначено покарання відповідно до санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового слідства, суду. При цьому суд зазначає, що наразі в Україні продовжено воєнний стан через агресію російської федерації проти України, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні данні останніх, встановлених в ході досудового розслідування, тому підозрюваний, у випадку обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може незаконно впливати на них з метою зміни їх показань.
Також суд зазначає, що ОСОБА_4 може продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення враховуючи, що останній протягом тривалого часу не вживав заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження ОСОБА_4 вчиненого злочину у якому він підозрюється, а тому на переконання суду існує ризик того, що ОСОБА_4 може продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя констатує, що застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання слідчого судді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що підозрюваному ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо обрання підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя вказує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З вказаного слідчий суддя констатує, що застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків. Обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи є на те відповідні підстави та чи буде таке застосування для підозрюваної особи помірним або навпаки, з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового, сімейного стану, стану здоров'я, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92, справа «Істоміна проти України».
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 свою вину у даній підозрі визнав у повному обсязі, раніше не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується задовільно, має постійне місце реєстрації та проживання де разом із матір'ю поважного віку мешкають, розлучений, має утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про його соціальні зв'язки, репутацію останнього, його майновий стан.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого солдата ОСОБА_4 №3245 слідує, що останній під час проходження військової служби перебував на лікуванні в медичних закладах та має наступні діагнози: гіпертонічна хвороба ІІ ст. (ІММ ЛШ 169/г/м2), 2 ст., НМК 1 ст., НТК 1 ст., НТК 1 ст., АРХЛШ, поодинокі епізоди СА-блокади 2 ст. 1 типу, поодинока передсердна та шлуночкові екстра систолічна аритмія, СН ст.. В зі збереженою систолічною ф-цією ЛШ. Ризик ІV.
Неускладнений криз від 01.11.2025.
Цукровий діабет 2 типу, середньої важкості, субкомпенсований.
Змішаний астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей.
Хронічний холецистит.
Хронічний панкреатит.
Крім того, слідчий суддя враховує й те, що відповідно до медичної характеристики наданою за підписом начальника медичного пункту 2 механізованого батальйону у підозрюваного ОСОБА_4 було констатовано кардіосклероз післяінфарктний атеросклероз ЧСН 0.
З урахуванням встановлених слідчим суддею відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його майнового стану, незадовільного стану здоров'я, тяжкості інкримінованого йому тяжкого злочину, слідчий суддя вважає, що застава підлягає призначенню у межах розміру, визначеного п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, який на переконання суду буде помірним та достатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків й не буде становити для останнього надмірного тягаря.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62026170040000165 від 07.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк 60 днів, тобто до 05 червня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть покладені обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесені кошти будуть звернені в дохід держави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 05 червня 2026 року включно.
Попередити підозрюваного, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора та суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокурору, захиснику та підозрюваному.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 09.04.2026 о 15:00 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1