09 квітня 2026 р. Справа № 520/2759/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) у справі №520/2759/26
за позовом Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради
до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради звернулося з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.12.2025 № 201203-14/1621 2025 «Про усунення порушень», винесену Управлінням Північно - Східного офісу Держаудитслужби у Луганській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року позов залишено без руху.
Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надавши до суду позовну заяву із визначенням належного суб'єктного складу учасників справи відповідачів та зазначення змісту позовних вимог щодо кожного відповідача, а також відповідних даних згідно п.п.2,4 та 9 ч.5 ст.160 КАС України та доказами її направлення відповідачам.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року повернуто позовну заяву.
Повертаючи позовну заяву, суд, керуючись приписами п.1 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таку ухвалу, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом створено штучні перешкоди для доступу позивача до правосуддя.
Зазначає, що суд першої інстанції на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки питання належності чи неналежності відповідача у даній справі без дослідження суті спірних правовідносин через призму адміністративної процесуальної правоздатності суб'єкта владних повноважень.
Вказує, що зазначаючи первісно в позовній заяві відповідачем Північно-східний офіс Держаудитслужби, а згодом, в уточненій позовній заяві, Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області він скористався своїм правом, наділеним законодавством визначати відповідача у справі, тоді як суд має обов'язок в разі необхідності замінити первісного відповідача належним відповідачем в силу приписів ст.48 КАС України та/чи остаточно визначити склад учасників справи на етапі підготовчого провадження в силу приписів ст.173 КАС України.
Вважає, що судом необґрунтовано не враховано його обґрунтування, викладені в заяві про усунення недоліків позовної заяви, внаслідок чого останній дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, допустивши тим самим надмірний формалізм.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Так, на виконання вимог суду про залишення позовної заяви без руху позивачем, зокрема зазначено, що первісно в позові ним наведено обґрунтування своєї правової позиції щодо правомірності зазначення в якості відповідача Північно - Східний офіс Держаудитслужби, а також неможливість бути належним відповідачем у справі Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного Держаудитслужби в Луганській області, який не має адміністративної процесуальної правоздатності. При цьому, враховуючи вимоги суду, ним зазначено, що в уточненій позовній заяві визначено в якості відповідача у справі Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного Держаудитслужби в Луганській області. Відтак, вважав, що ним усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, не погоджуючись із твердженням позивача, що Управління Північно Східного офісу Держаудитслужби у Луганській області не має адміністративної процесуальної правоздатності, та, відповідно, не може бути належним відповідачем у справі, вважав, що недоліки позовної заяви не усунуто, а тому на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява підлягає поверненню.
Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.4,5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, ст.160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що в постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла правових висновків про те, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Крім того, у постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу II КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.12.2024 у справі № 215/1175/24.
Колегія суддів враховує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним чи залучення співвідповідача. Заміна чи залучення відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Отже, визначення відповідачів є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №819/940/18, від 09.06.2021 у справі № 813/2950/16, від 18.04.2022 у справі № 640/33582/20.
Крім того, після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з'ясування відповідно до частини 2 статті 173 цього КАС України, зокрема, питань щодо складу учасників судового процесу.
Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про те, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, остання, на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, має бути повернута позивачу.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У такий спосіб здійснюється “право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення» спору судом (рішення у справі “Кутіч проти Хорватії»).
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі “Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах “Белле проти Франції» та “Нун'єш Діаш проти Португалії»).
У рішеннях від 13.01.2000 у справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо вимог скаржника про покладення на відповідача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 139 КАС України передбачає можливість розподілу судових витрат при повному чи частковому задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 ст.4 КАС України визначено, що судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються, вимоги позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги.
Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.
В даному випадку рішення (постанова) суду апеляційної інстанції про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не є судовим рішенням, ухваленням якого завершується розгляд справи.
Оскільки приписами КАС України не передбачено можливості повернення судових витрат у разі прийняття апеляційним судом рішення про скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому такі вимоги скаржника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №520/2759/26 скасувати.
Адміністративну справу №520/2759/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова