09 квітня 2026 року справа №200/6756/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Юрченка Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року по справі №200/6756/25 (суддя І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку на підставі п п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII відповідно до заяви від 27.06.2025; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості щодо виключення з військового обліку на підставі п п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII відповідно до заяви від 27.06.2025; визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді на заяву від 27.06.2025; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву від 27.06.2025 та надати вмотивовану письмову відповідь у встановлений законом строк.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції не взято до уваги норми статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позивач був виключений з військового обліку 16.06.2000 року на підставі п. «Г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (в редакції на 2000 рік). Виключення відбулося у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. На момент вчинення цієї юридичної дії статус позивача як «виключеного з військового обліку» був остаточним та безстроковим.
Суд першої інстанції не врахував, що виключення з військового обліку є завершеним юридичним фактом. Законодавець, змінюючи правила військового обліку у 2024 році, не надав новим нормам зворотної дії щодо осіб, які вже втратили статус військовозобов'язаних за правилами, що діяли деякий час тому.
Чинні норми Закону № 3633-IX щодо цифровізації та оновлення облікових даних не містять жодного положення, яке б скасовувало статус осіб, виключених з обліку у 2000 році, або зобов'язувало їх проходити процедуру «повторного набуття» звільнення від обов'язку.
Крім того, суд першої інстанції допустив методологічну та системну помилку, розтлумачивши технічний обов'язок громадянина «уточнити дані» як матеріально-правовий обов'язок «знову набути статус військовозобов'язаного». Метою запровадження Реєстру «Оберіг» є виключно актуалізація існуючої інформації, а не створення нових обтяжень, правовідносин чи автоматичне анулювання попередніх правових актів індивідуальної дії.
Суд першої інстанції поклав у основу рішення дані системи «Оберіг», де позивач значиться як «військовозобов'язаний», проігнорувавши оригінал Тимчасового військового квитка серії НОМЕР_1 від 16.06.2000. Відповідачі не надали суду жодного документального підтвердження того, на якій підставі запис про виключення від 16.06.2000 року було анульовано або визнано недійсним.
Представник позивача також зазначає, що з моменту отримання заяви позивача від 27.06.2025 у Відповідача 1 виник обов'язок, передбачений Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», здійснити належний розгляд зазначеного звернення по суті та вчинити відповідні дії. Такий розгляд заяви позивача передбачав всебічну перевірку та оцінку наданих ним документів, зокрема військового квитка серії НОМЕР_1 , що підтверджує факт його виключення з військового обліку. Однак, Відповідач 1 повністю проігнорував покладений на нього законом обов'язок. Станом на дату подання цього позову жодної відповіді за результатом розгляду заяви позивача від 27.06.2025 Відповідачем 1 не надано та недостовірні відомості стосовно позивача у АІТС «Оберіг» не виправлено.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до Тимчасового військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.2000 ІНФОРМАЦІЯ_3 (який в подальшому був перейменований на ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 16.06.2000 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було виключено з військового обліку на підставі п. Г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу».
Згідно довідки МВС України БД №057535 ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі в період з 06.09.1998 по 23.12.1998.
Відповідно до витягу з електронного військово-облікового документу (застосунок «Резерв+»), за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами щодо внесення/виправлення відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», а саме, замінити категорію обліку «Військовозобов'язаний» на «Виключений з військового обліку», відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 16.06.2000.
Листом від 14.07.2025 №4111 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, що надати копію наказу або іншого розпорядчого документа, на підставі якого ОСОБА_1 було виключено з військового обліку не має можливості у зв'язку з тим, що адмінбудівля ІНФОРМАЦІЯ_5 була знищена у наслідку обстрілу з боку збройних сил РФ.
01.07.2025 представник позивача - адвокат Ювченко Андрій Васильович звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом №01/07-С-1, у якому просив: надати копію наказу (або іншого розпорядчого документа) ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі якого ОСОБА_1 було виключено з військового обліку; надати інформацію, чи були внесені ІНФОРМАЦІЯ_6 відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ЄДРПВР); повідомити, чи отримував ІНФОРМАЦІЯ_6 запити від ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно військового обліку та/або передачі особової справи ОСОБА_1 ; повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 щодо внесення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» від 27.06.2025.
Листом від 23.10.2025 №3435 ІНФОРМАЦІЯ_8 на заяву позивача від 27.06.2025 щодо внесення змін в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, повідомив останнього про те, що згідно наданій позивачем копії військово-облікового документу 16.06.2000 позивач був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідно п. 5 г статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 24.05.2000 чинної на момент виключення з військового обліку), як громадянин який був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відтак, вносити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів не має правових підстав.
Відповідно довідці МВС України № БД 005735 від 23.12.1998 року позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі. Згідно абзацу дванадцятому п. 2 частини першої статті 37 чинної редакції Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Автоматичне взяття його на облік здійснено у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Також абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону№ 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За приписами частини 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок № 1487 ).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
За приписами статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Положеннями частини 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
З метою оптимізації та ідентифікації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в цілях національної безпеки та оборони України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.08.2024 №932, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 17-1 цього Порядку стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта».
На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону № 2232-ХІІ.
Згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону 2232-XII в редакції, що була чинною до 17.05.2024р. виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягали громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024р. (далі - Закон № 3633-ІХ), внесені зміни до Закону 2232-XII, де частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з 18.05.2024 частина 6 статті 37 Закону 2232-XII не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, пунктом 4 якого встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи, що з 18.05.2024 Законом 2232-XII не передбачалась можливість виключення з військового обліку з підстав того, що особа була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідача зобов'язання виключити позивача з військового обліку, колегія суддів вважає безпідставними.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як вже встановлено вище, Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону №2232-XII, яким з 18.05.2024 частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII , норма якої втратила чинність.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3113/17 щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, зазначає таке: «У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.».
Колегія суддів вважає, що передумовою для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
В межах спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає протиправної бездіяльності в діях відповідачів, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді на заяву від 27.06.2025 , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 27.06.2025 щодо внесення змін в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що позивача було повідомлено листом від 23.10.2025 №3435, у якому зазначено про відсутність правових підстав вносити зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Юрченка Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року по справі №200/6756/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року по справі №200/6756/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко