09 квітня 2026 року справа №360/787/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 360/787/25 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат Гребенар Олексій Володимирович (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач ІІ), в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем за списком № 1 періодів роботи з 22.09.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014, з 01.01.2017 по 28.02.2017 при призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем за Списком № 1 періодів роботи з 22.09.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014, з 01.01.2017 по 28.02.2017 та здійснити з 12.01.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, з виплатою заборгованості, яка утворилася з 12.01.2024, з урахуванням виплачених сум пенсії за віком за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області № 1900-0202-8/5400 від 03.02.2025 повідомлено, що за результатами повторного розгляду позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV із врахуванням норм Закону України “Про пенсійне забезпечення» та висновків суду, викладених у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі № 360/474/24.
З метою з'ясування питань щодо призначення позивачу пенсії представник позивача звернувся з адвокатським запитом № 17 від 24.03.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке безпосередньо здійснює виплату пенсії.
У відповідь на адвокатський запит Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 28.03.2025 № 1900-0305-8/15366 повідомило, що розмір пенсійної виплати визначено з урахуванням страхового стажу 24 роки 03 місяців 23 дні (з врахуванням додатково врахованих 10 років за стаж роботи за Списком №1 - 34 роки 03 місяці 23 дні). До страхового стажу, заробітної плати та до стажу роботи за списком № 1 не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Пільговий стаж за 2004 рік враховано відповідно до визначеної страхувальниками тривалості за даними Реєстру застрахованих осіб. Зазначено, що Реєстр застрахованих осіб не містить інформації про страховий стаж ОСОБА_2 , починаючи з 01.01.2017 року. Відтак, відсутні правові підстави для врахування періодів роботи після цієї дати до страхового стажу за даними трудової книжки. Також зазначено, що до стажу роботи за списком № 1 не зараховано період роботи з 22.09.1997 по 31.12.1997, оскільки не надано уточнюючої довідки. Також до пільгового стажу за списком № 1 не підлягають зарахуванню періоди роботи в ТОВ “Плутон», в Відокремленому підрозділі “Шахта ім. Космонавтів» ДП “Ровенькиантрацит» та в ДХК “Ровенькиантрацит» шахта ім. Фрунзе, оскільки, відповідно до даних ІКІС ПФУ підсистеми “Реєстр страхувальників» вказані підприємства зняті з обліку. Отже, періоди роботи на них можуть бути зараховані до пільгового стажу на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (у разі наявності в ЄДРПОУ інформації про ліквідацію підприємств). За даними Реєстру застрахованих осіб (інформація по проведення атестації робочого місця відповідно до наказу по підприємству від 01.02.2008 року № 64) до пільгового стажу роботи зараховано період по 31.01.2013. Враховуючи викладене, пільговий стаж роботи за списком № 1 станов
Представник позивача вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу зазначених періодів роботи.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 360/787/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 під час призначення пенсії періодів його роботи: з 22.09.1997 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 20.05.1998, з 21.05.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 10.08.1999, з 11.08.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 28.12.2003, з 29.12.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди його роботи: з 22.09.1997 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 20.05.1998, з 21.05.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 10.08.1999, з 11.08.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 28.12.2003, з 29.12.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з 12 січня 2024 року, з виплатою заборгованості за цей період, враховуючи раніше виплачені суми. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 30.03.2024 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду та Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/474/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 30.03.2024 та зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 12.05.1995 по 26.08.1997.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З рішення відповідача № 191950024936 від 05.08.2024 про призначення пенсії вбачається, що позивачу до стажу за Списком № 1 зараховано 10 років 8 місяців 27 днів.
У відповідь на адвокатський запит від 24.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 28.03.2025 №1900-0305-8115366 повідомило, що на виконання судових рішень у справі № 360/474/24 Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначено пенсію за віком у відповідності до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір пенсійної виплати визначено з урахуванням страхового стажу 24 роки 03 місяців 23 дні (з врахуванням додатково врахованих 10 років за стаж роботи за Списком №1 - 34 роки 03 місяці 23 дні). До страхового стажу, заробітної плати та стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Відповідно до наданих документів до пільгового стажу за Списком №1 не підлягають зарахуванню періоди роботи в ТОВ “Плутон», в Відокремленому підрозділі “Шахта ім. Космонавтів» ДП “Ровенькиантрацит» та в ДХК “Ровенькиантрацит» шахта ім. Фрунзе, оскільки, відповідно до даних ІКІС ПФУ підсистеми “Реєстр страхувальників» вказані підприємства зняті з обліку. Отже, періоди роботи на них можуть бути зараховані до пільгового стажу на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (у разі наявності в ЄДРПОУ інформації про ліквідацію підприємств).
За даними Реєстру застрахованих осіб (інформація по проведення атестації робочого місця відповідно до наказу по підприємству від 01.02.2008 № 64) до пільгового стажу роботи зараховано період по 31.01.2013.
Враховуючи викладене, пільговий стаж роботи за списком № 1 становить 10 років 08 місяці 27 днів, який визначений для призначення пенсії на виконання покладених судом зобов'язань. Отже, відсутні підстави для визначення розміру призначеної пенсії з урахуванням норм Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, з матеріалів справи встановлено, що до стажу роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем за Списком № 1 не зараховано такі періоди роботи: з 22.09.1997 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 20.05.1998, з 21.05.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 10.08.1999, з 11.08.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 28.12.2003, з 29.12.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 27.06.1991, містить такі записи щодо вказаних періодів роботи позивача:
“ДВАТ шахта “Комсомольська»»:
- 22.09.1997 прийнято учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею (запис № 6, наказ № 152-ок від 22.09.1997);
- 29.12.1997 переведено гірником з повним робочим днем під землею (запис № 7, наказ № 191-ок від 29.12.1997);
- звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 8, наказ № 1-ок від 04.01.1998);
- 11.02.1998 прийнято гірником підземним з повним робочим днем під землею (запис № 9, наказ № 5к від 09.02.1998);
- 20.05.1998 звільнено за ст. 36 КЗпП України за переводом в ТОВ “Плутон» (запис № 10, наказ № 36к від 20.05.1998);
ТОВ “Плутон»:
- 20.05.1998 прийнято гірником підземним з повним робочим днем під землею (запис № 11, наказ № 6к від 20.05.1998);
- 01.06.1998 звільнено за п.5 ст. 36 КЗпП України за переводом на шахту ім. Космонавтів (запис № 12, наказ № 7к від 01.06.1998);
Шахта ім. Космонавтів» ВАТ ДКХ “Ровенькиантрацит» №1:
- 01.06.1998 прийнято за переводом гірником підземним з повним робочим днем під землею (запис № 13, наказ № 119/к від 03.06.1998);
- 22.09.1998 звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 14, наказ № 208/к від 23.09.1998);
ТОВ “Плутон»:
- 08.10.1998 прийнято гірником підземним з повним робочим днем (запис № 15, наказ № 32к від 08.10.1998);
- 06.04.1999 звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України за умовою визначеною контрактом (запис № 16, наказ № 21 від 06.0.1999);
Шахта ім. Космонавтів» ВАТ ДКХ “Ровенькиантрацит» №1:
- 20.04.1999 прийнято гірником підземним з повним робочим днем під землею (запис № 17, наказ № 89к від 20.04.1999);
- 01.06.1999 - 10.08.1999 навчання на курсах УКК м. Ровеньки (запис №18, наказ № 867/к від 18.08.1999);
- 11.08.1999 переведено підземним гірником очисного забою з повним робочим днем під землею (запис № 1, наказ № 867/к від 18.08.1999);
- 30.01.2022 звільнено за ст. 36 п. 5 КЗпП України за переводом на шахту ім. Фрунзе (запис № 20, наказ № 148/к від 31.01.2002);
Шахта імені М.В. Фрунзе “Ровенькиантрацит»:
- 08.02.2002 прийнято за переводом гірником очисного забою четвертого розряду з повним робочим днем під землею (запис № 21, наказ № 145к від 08.02.2002);
- 25.03.2002 переведено гірником очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем під землею (запис № 22, наказ № 315к від 25.03.2002);
- 05.06.2002 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (запис № 23, наказ № 984 від 05.06.2002);
- 17.03.2004 звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 25, наказ № 378к від 17.3.2004);
Відокремлений підрозділ шахта “Комсомольська» Державного підприємства “Антрацит»:
- 22.03.2004 прийнято гірником очисного забою з повним робочим днем під землею (запис № 26, наказ № 38-ок від 22.03.2002);
у записі № 26 міститься виправлення у році, а саме: виправлено “ 2002» на “ 2004» та засвідчено підписом відповідальної особи;
за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (записи № 27 та 28, наказ № 3 від 17.03.2003, наказ № 64 від 01.02.2008 та наказ № 117 від 04.02.2013);
Записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 29.09.2014:
- 29.09.2014 звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 29, наказ № 594-ОК від 28.09.2014);
ТОВ “ДТЗК “Ровенькианрацит» Відокремлений підрозділ Шахтоуправліня “Ясеновське»:
- 21.04.2015 прийнято гірником очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем під землею (запис № 33, наказ № 611/к від 21.04.2015);
- 20.03.2017 звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 34, наказ № 451-к від 20.03.2017).
Зазначені записи засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств.
Сторони визнають, що пенсію позивачу було призначено без врахування положень Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.
Пункт 3 цього Порядку визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 10 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до приписів пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача, наданої під час звернення з заявою про призначення пенсії щодо спірних періодів роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, а також зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював підземним гірником та гірником підземним очисного забою з повним робочим днем під землею. Також зазначені записи трудової книжки позивача містять відомості про атестацію робочих місць за умовами праці позивача та підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Суд звертає увагу відповідача, що трудова книжка позивача також містить записи про проведення атестації робочих місць позивача, якими підтверджено право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за вказані періоди.
При цьому, відповідачем зовсім не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки.
Щодо доводів відповідачів про ненадання уточнюючих довідок, суд зазначає, що нормами Порядку № 637 додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, суд повторно зауважує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні відомості (дати призначення/звільнення з посади, назви посад та підприємств, номери та дати наказів про призначення/звільнення з посади тощо).
Більш того, відповідачем в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено, з яких підстав не взято до уваги зазначені записи.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунком 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
У випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було.
Враховуючи вищезазначене нормативне регулювання спірних відносин та встановлені обставини, суд вважає, що наданої позивачем трудової книжки було цілком достатньо для зарахування періодів роботи позивача з 22.09.1997 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 20.05.1998, з 21.05.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 10.08.1999, з 11.08.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 28.12.2003, з 29.12.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014 до стажу за Списком №1.
Щодо не врахування періодів роботи з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків, суд зазначає таке.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника (роботодавця).
Судом встановлено, що у період з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017 позивач працював гірником очисного забою з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділу шахта “Комсомольська» Державного підприємства “Антрацит» та ТОВ “ДТЗК “Ровенькианрацит» Відокремлений підрозділ Шахтоуправліня “Ясеновське».
При цьому, відповідачі зазначають, що у вказані періоди підприємствами не були сплачені страхові внески щодо позивача та у зв'язку з цим ці періоди не зарахований до страхового стажу та відповідно до стажу за Списком № 1 позивача.
Внаслідок невиконання Відокремленим підрозділом шахта “Комсомольська» Державного підприємства “Антрацит» та ТОВ “ДТЗК “Ровенькианрацит» Відокремлений підрозділ Шахтоуправліня “Ясеновське» обов'язків по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах.
На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості (не сплати) у зазначеному підприємстві по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до стажу позивача періоду роботи з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017.
Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у справі справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) від 27.03.2018 року.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» вбачається, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною четвертою статті 45 Закону України № 1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача І, яка полягає у не зарахуванні під час призначення позивачу пенсії до його стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем за списком № 1 періодів: з 22.09.1997 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 31.12.1997, з 11.02.1998 по 20.05.1998, з 21.05.1998 по 01.06.1998, з 02.06.1998 по 22.09.1998, з 08.10.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 06.04.1999, з 20.04.1999 по 10.08.1999, з 11.08.1999 по 30.01.2002, з 08.02.2002 по 28.12.2003, з 29.12.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.09.2014 та з 01.01.2017 по 28.02.2017, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності відповідача І щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах зазначених періодів, а також зобов'язати відповідача ІІ зарахувати вказані періоди до стажу роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем за списком № 1 та здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з 12.01.2024, тобто з моменту
Суд зазначає, що оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача ІІ, то у відповідності до Розділу IV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, саме відповідач ІІ має здійснювати зарахування вищевказаних періодів до стажу позивача та відповідно здійснювати перерахунок пенсії позивача.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 360/787/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 360/787/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко