09 квітня 2026 року справа №200/5607/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 27 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі №200/5607/25 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 27 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 27 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 26 квітня 2025 року у належному розмірі;
- зобов'язати 7 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.11.2024), 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (період з 06.11.2024 по 11.03.2025), 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів (період з 12.03.2025 по 26.03.2025) та 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (період з 27.03.2025 по 26.04.2025) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 26 квітня 2025 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн.;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки при звільненні зі служби цивільного захисту, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38294628), 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38101793), 4 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 08795068) та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 26 квітня 2025 року у належному розмірі.
Зобов'язано 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38294628) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 листопада 2024 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38101793) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 06 листопада 2024 року по 11 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано 4 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 08795068) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 12 березня 2025 року по 26 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 27 березня 2025 року по 26 квітня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305), яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн.
Зобов'язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік -14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту, з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідачі не погодились з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів 2 державний пожежно-рятувальний загін зазначає, що для нарахування індексації зарплати 2025, ІСЦ потрібно обчислювати з місяця 2025 року, який слідує за місяцем підвищення у 2025 році посадового окладу за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу: новоприйнятий; переведений на іншу посаду в межах установи; переведений з іншої установи чи іншої місцевості, у т. ч. у разі реорганізації чи ліквідації установи; який вийшов з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3- чи 6-річного віку.
Розрахунок ІСЦ проводять не індивідуально для кожного працівника в залежності від його прийому на роботу чи переведення на іншу посаду, а з моменту останнього підвищення тарифної ставки (окладу) по посаді, яку займає працівник.
При нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту входить: оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), індексація грошового забезпечення не входить до складу даної виплати.
Відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки». Така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано.
В обґрунтування доводів 27 державний пожежно-рятувальний загін зазначає, що задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію-різницю за періоди з 06 листопада 2024 року по 11 березня 2025 року (включно), виходячи з фіксованої величини 4018,88 грн щомісяця судом першої інстанції не враховано того факту, що вище визначене нарахування призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже 27 ДПРЗ нараховувало позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та роз'яснень профільних відомств.
Розрахунок ІСЦ проводять не індивідуально для кожного працівника в залежності від його прийому на роботу чи переведення на іншу посаду, а з моменту останнього підвищення тарифної ставки (окладу) по посаді, яку займає працівник.
В обґрунтування доводів 7 державний пожежно-рятувальний загін зазначає, що задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 листопада 2024 року (включно) судом першої інстанції не враховано того факту, що вищевизначене нарахування призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже 7 ДПРЗ нараховувало позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та роз'яснень профільних відомств.
У період з 29.01.2020 р. у позивача відбулась зміна (а саме підвищення) посадового окладу, згідно висновків викладених у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року по справі №200/5604/25, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 р. №400/3826/21.
В обґрунтування доводів 4 державний пожежно-рятувальний загін зазначає, що позивач звернувся за судовим захистом після закінчення строків, установлених ч.5 статті 122 КАС України.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 %. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Базовим місяцем для нарахування індексації став - січень 2025 року, а враховуючи, що станом на 26.04.2025 року (день звільнення позивача) величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, то відповідно у відповідача не було підстав для нарахування позивачу індексації у 2025 році.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , орган що видав 1242.
Позивач є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою виданою від 13.03.2025 року №1633-5003629902, відповідно до якої фактичне місце проживання позивача зазначено - АДРЕСА_2 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах позовної заяви копією посвідчення учасника бойових дій виданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій серії НОМЕР_3 від 24.12.2015 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки виданої ГУ ДСНС України в Донецькій області від 13.08.2025 року №367, позивач проходив службу в МВС України, МНС України, ДСНС України у Донецькій області з 20.12.2000 року (наказ Управління державної пожежної охорони УМВС України в Донецькій області від 21.12.2000 № 64 о/с) по 11 березня 2025 року. Згідно наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 11.03.2025 № 166 виключений із списків особового складу Головного управління ДСНС України у Донецькій області 11 березня 2025 року та направлений для подальшого проходження служби у розпорядження начальника Головного управління Полтавської області.
З наявного в матеріалах справи копії витягу із послужного списку позивача у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що позивач з 01.06.2013 по 06.11.2024 року перебував на посаді пожежного-рятувальника у 73 ДПРЧ 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, наказ ГУ ДСНС від 11.06.2013 року №48ос.
Відповідно до копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області №946 від 06.11.2024 року, позивача було звільнено із займаної посади та призначено на посаду пожежного-рятувальника 81 ДПРЧ 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області.
В свою чергу, у відповідності до наявної копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області від 11.03.2025 року №166 позивача було звільнено із займаної посади та виключено зі списків особового складу ГУ ДСНС України у Донецькій області та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Полтавській області.
При звільненні позивачу було надано грошовий атестат №6 від 11.03.2025 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 12.03.2025 №106-НК/61 позивача було призначено з 12.03.2025 року на посаду пожежним рятувальником 24 ДПРЧ з охорони об'єктів 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області. В свою чергу у відповідності до витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 27.03.2025 №142-НК/61 позивача призначено (переміщено по службі) з 27.03.2025 року на пожежного рятувальника 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області (м.Кременчук).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 24.04.2025 року №197-НК/61 позивача пожежного-рятувальника 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ (м. Кременчук) ГУ ДСНС України у Полтавській області звільнено зі служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням контракту, вважати таким який здав справи та припинив виконання обов'язків за посадою та знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС 26 квітня 2025 року.
При звільненні позивачу було видано грошовий атестат №7 від 01.05.2025 року.
З урахуванням наведеного, у межах заявлених позивачем позовних вимог в частині спірного періоду, судом встановлено проходження позивачем служби цивільного захисту в органах ДСНС України в наступному хронологічному порядку:
- з 01.03.2018 по 05.11.2024 року (включно) у 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області;
- з 06.11.2024 по 11.03.2025 року у 81 ДПРЧ 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області;
- з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно) у 24 ДПРЧ з охорони об'єктів 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області;
- з 27.03.2025 по 26.04.2025 року у 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ (м.Кременчук) ГУ ДСНС України у Полтавській області.
В матеріалах справи в наявності копії відповідей відповідачів на адвокатські запити представника позивача адвоката Назаренко О.Л., з яких судом встановлено наступне.
Відповідь 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області наступного змісту: - «[…]. Починаючи з березня 2018 року, у зв'язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та інструкції про Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20 липня 2018 року № 623, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту були збільшені посадові оклади, тому, базовим місяцем для нарахування індексації було встановлено березень 2018 року. Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період березень 2018 - грудень 2022 роки ОСОБА_1 проведено в повному обсязі, виходячи з встановленого базового місяця для нарахування індексації - березень 2018 року, та за період з січня 2024 року по 10.11.2024 року проведено в повному обсязі, виходячи з встановленого базового місяця для нарахування індексації - грудень 2023 року. У період з 01.01.2020 по 31.12.2023 нарахування грошового забезпечення здійснювалось у відповідності до вимог Постанови № 704, згідно до п. 4 якої розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб рядового та начальницького складу визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Оскільки зміни до п. 4 Постанови № 704 щодо застосування розміру прожиткового мінімуму на 1 січня кожного календарного року для визначення розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб атестованого складу законодавчими актами протягом вищевказаного періоду не вносилися, тому підстав для проведення перерахунку сум грошового забезпечення ОСОБА_1 не мається. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Відповідно до цього, даних щодо використання ОСОБА_1 додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, відсутні. Додатково повідомляємо, що додаткова відпустка із збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів у 2022, 2023, 2024 роках та по 11.03.2025 року (під час служби в підпорядкованих підрозділах Головного управління) не була використана. Вищезазначена відпустка була використана у повному обсязі у 2020 та 2021 роках. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалась, оскільки у відповідності до пункту 153 постанови КМУ від 11 липня 2023р. №593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (із змінами в редакції постанови КМУ від 09 травня 2023 р. № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки. […].».
Згідно копії довідок про розмір щомісячних видів грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у відповідача 1 та у межах спірних правовідносин за наступний період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 05.11.2024 року (включно) встановив, що позивачу нараховувалась індексація у наступних розмірах.
З березня 2018 по серпень 2019 року - 0,00 грн.; вересень 2019 - 1371,28 грн.; жовтень 2019 року - 206,72 грн.; листопад 2019 року - 206,72 грн.; з грудня 2019 по червень 2020 року - 216,51 грн. за місяць; з липня 2020 по листопад 2020 року (включно) - 226,29 грн. за місяць; грудень 2020 року - 233,81 грн.; з січня 2021 по березень 2021 року (включно) - 331,42 грн. за місяць; з квітня 2021 по червень 2021 року (включно) - 415,41 грн.; з липня 2021 по листопад 2021 року (включно) - 540,03 грн. за місяць; грудень 2021 та січень 2022 року - 563,19 грн. за місяць; з лютого 2022 по квітень 2022 року (включно) - 672,35 грн. за місяць; травень 2022 року - 913,01 грн.; червень 2022 року - 1017,21 грн.; липень 2022 року - 1066,00 грн.; з серпня 2022 по жовтень 2022 року (включно) - 1281,80 грн. за місяць; листопад 2022 року - 1424,80 грн.; грудень 2022 року - 1470,83 грн.; з січня 2024 по липень 2024 року (включно) - 0,00 грн.; з серпня 2024 по жовтень 2024 року (включно) - 130,20 грн.; листопад 2024 року - 43,40 грн.
Відповідь 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області від 26.06.2025 наступного змісту: - «[…]. Оскільки у 2023 році діяла норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», і згідно до ст. 3 прикінцевих положень зазначеного закону передбачено на 2023 рік зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тому, базовим місяцем для подальшого нарахування та виплати індексації грошового забезпечення став грудень 2023 року і індексація грошового забезпечення у 2024 році почала проводитися починаючи з серпня, місяця - коли величина індексу споживчих цін перевищила 103 відсотка. Таким чином, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 11 листопада 2024 - грудень 2024 року ОСОБА_1 проведено в повному обсязі. Ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено на 2025 рік обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадити наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Тому індексація грошового забезпечення у 2025 році ОСОБА_1 не нараховувалась. Застосувати в вищезазначеному періоді положення абз.4-6 п.5 Порядку №1078 не уявляється можливим, оскільки ОСОБА_1 призначено на посаду пожежного-рятувальника 81 державної пожежно-рятувальної частини 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 11.11.2024 року, тобто після місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у відповідності до Постанови № 704. І розрахувати розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року не уявляється можливим. З цього приводу і не можливо надати довідку про розмір грошового забезпечення в лютому та березні 2018 року. […]. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалась, оскільки у відповідності до пункту 153 постанови КМУ від 11 липня 2023 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (із змінами в редакції постанови КМУ від 09 травня 2023 р. № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки. Враховуючи вищевикладене повідомляємо, що здійснення нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023 роки буде можливим виключно на підставі відповідного рішення суду, яке набрало законної сили. […].».
Згідно довідки про розмір щомісячних видів грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у відповідача 2 та у межах спірних правовідносин за наступний період з 11.11.2024 по 11.03.2025 року (включно) встановив, що позивачу нараховувалась індексація у наступних розмірах.
Листопад 2024 - 86,80 грн.; грудень 2024 року - 254,35 грн.; січень - березень 2025 року - 0,00 грн.
Відповідь 4 ДПРЗ з охорони об'єктів ГУ ДСНС України у Полтавській області від 16.06.2025 наступного змісту: - «[…]. У 2025 році індексація грошового забезпечення здійснюється відповідно до чинного законодавства, з урахуванням ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік». Довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період 12.03.2025 по 27.03.2025 р. надаємо. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій за відповідний період роботи в 4 ДПРЗ не надавалась.».
Згідно довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно) від 13.06.2025 року №32 встановив, що позивачу індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідь 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області від 16.06.2025 наступного змісту: - «[…]. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ). Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Пунктом 7 Наказу МВС України від 23.04.2015 року №475 “Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже, з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Таким чином індекс споживчих цін (далі - ІСЦ) у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року. При цьому відповідно до Закону №4059 збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено. Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 9 (зі змінами), право на індексацію відбудеться, коли ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації встановлений у розмірі 103 відсотка. Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 по травень 2025 року не перевищував 103% (січень 101,2%, лютий 100,8%, березень 101,5%, квітень 100,7%, травень 101,3%). У період (з 27.03.2025 по 26.04.2025) індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України. З огляду на викладене у період з 27.03.2025р. по 26.04.2025р. включно у ОСОБА_1 не було правових підстав для нарахування індексації. […]. Згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів. Повідомляємо, що всі суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період проходження служби включенні до грошового атестату останнього.».
Згідно довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 27.03.2025 по 26.04.2025 року виданої 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області від 13.06.2025 року, судом встановлено, що позивачу за цей період не було виплачено індексації грошового забезпечення.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації, посилання на відсутність фінансування у відповідача є необґрунтованою.
В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції констатує, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від № 1282-XII та Порядку № 1078.
Стосовно позовних вимог щодо врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, суд зазначає наступне.
Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивачки отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Оскільки 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_2 за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 з подібними правовідносинами.
Таким чином, необхідною умовою для отримання позивачем індексації-різниці є встановлення різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018 року.
З довідки про грошове забезпечення наданої відповідачем-1 слідує, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало - 7604,77 грн.; за лютий 2018 року - 7160,50 грн.
Отже, розмір підвищення доходу позивача становив: 7604,77 - 7160,50 = 444,27 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.).
В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 444,27 грн. = 4018,88 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року, індексація з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві в сумі 4018,88 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.
Згідно з матеріалами справи, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та не вирішувалось питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації-різниці до грошового забезпечення за період з 01.03.2018.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Згідно зі ст. 34 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Таким чином, відповідачі були зобов'язані у межах спірних правовідносин (в частині періодів проходження позивачем служби цивільного захисту) нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 26.04.2025 року включно у фіксованій величині відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Щодо доводів апелянта (7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області), що у період з 29.01.2020 р. у позивача відбулась зміна (а саме підвищення) посадового окладу, згідно висновків викладених у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року по справі №200/5604/25, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, суд зазначає наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №200/5604/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
На даний час ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 відкрито апеляційне провадження.
Дійсно, підвищення посадового окладу є підставою для обрахунку розміру індексації-різниці за правилами, наведеними, зокрема, в нинішній постанові суду.
Проте, внаслідок набрання законної сили рішенням в справі №200/5604/25 відповідач не позбавлений можливості вчинити дії щодо перерахунку індексації-різниці або припинення її виплати (за наявності підстав), оскільки вона є невід'ємною частиною грошового забезпечення.
Щодо доводів апелянта (2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області), що при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту входить: оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), індексація грошового забезпечення не входить до складу даної виплати, суд зазначає наступне.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за №936/32388 надалі по тексту - Інструкція №623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №623, посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу). Розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, які займають посади з подвійним або потрійним найменуваннями (сумісні посади), визначається за найменуванням, що зазначене в штаті органу управління (підрозділу) першим. Посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені схемами тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу, установлюються на 1 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника.
Відповідно до п. 14 розділу І Інструкції №623, індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
Пунктом 12 Розділу XХVІІ Інструкції №623 визначено, особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені,- оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів),- посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
Індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачу щомісячно протягом усього спірного періоду, що свідчить про її систематичний характер. А отже, індексація також повинна враховуватися під час обчислення виплат одноразових додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вона є невід'ємною складовою грошового забезпечення.
З огляду на викладене, 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області протиправно не включив суми індексації грошового забезпечення під час визначення розміру грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема з урахуванням спірних правовідносин - одноразова грошова допомога при звільненні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі №200/638/24, від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі №620/561/20, від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020 індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Щодо доводів апелянта (2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області), що відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано, суд зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, позивачу при звільненні не виплачено грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за 2022, 2023 та 2024 роки.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України, у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Так, Верховний Суд у справі №300/598/20 застосував правові висновки, згідно яких право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частини 6, 9, 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Крім того, варто зазначити, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин стосовно виплати особам рядового та начальницького складу цивільного захисту грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, мають застосовуватись норми КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Щодо строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
В рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 27 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025р. у справі №200/5607/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі №200/5607/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 09 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко