09 квітня 2026 року справа №200/3196/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 р. у справі № 200/3196/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якій просила:
-визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 березня 2025 року за № 90/05715;
-визнати помилковим (неправильним) нарахування відповідачем розміру пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за віком за період з 25 червня 2021 року по квітень 2025 року, у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства України з урахуванням висновку суду та висновку судово-економічної експертизи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов частково задоволено, а саме суд:
Визнав неправомірним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 березня 2025 року за № 90/05715.
В іншій частині позову, - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (м.Cлов'янськ, пл. Соборна, 8, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605, 60 гривень.
Позивач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що ГУ ПФУ в Донецькій області неодноразово відмовляло у належному перерахунку пенсії, що змушувало звертатися до суду за результатами чого прийнято судові рішення та зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок.
На думку позивача, ГУ ПФУ незважаючи на судові рішення, формально їх виконує, занижує розрахунок розміру пенсії та не здійснює перерахунок розміру пенсії з дня призначення пенсії за віком.
Саме «виконання» рішення суду у справі № 200/4763/24 призвело до зменшення розміру пенсії з 3416,95 грн. до 3064,68 грн. та виникнення «переплати» у розмірі 9 242,56 грн. за період з 01.03.2023 по 31.03.2025, що стало підставою для оскаржуваного рішення ГУ ПФУ № 90/05715 від 31.03.2025.
ГУ ПФУ повідомило про «переплату» листом від 09.04.2025 № 0500- 0220-8/31771.
Суд відмовляючи у перерахунку пенсії, послався на те, що «правомірність проведення перерахунку пенсії позивача, неодноразово розглядалося судами в межах справ № 200/10644/21, № 200/2818/23, № 200/4763/24», і що «позовні вимоги, які заявляв позивач в межах зазначених судових рішень є задоволеними в повному обсязі».
Судові рішення, зокрема у справі № 200/4763/24, зобов'язали ГУ ПФУ зарахувати конкретні періоди стажу (з 13.01.1999 по 12.04.1999 та з 08.01.2000 по 30.05.2000) та врахувати відомості про заробітну плату з конкретних довідок (№ 015, № 37, № 238/5-1065).
Ці рішення набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на всій території України відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України.
ГУ ПФУ, незважаючи на ці рішення, не здійснило коректний перерахунок пенсії, що призвело до її заниження та виникнення «переплати», а не до належного виконання судових рішень.
Скаржник зазначає, що вимоги у цій справі не є передчасними, оскільки вони виникли після того, як ГУ ПФУ прийняло рішення (хоч і неправомірне, на мою думку) у відповідь на попереднє судове рішення.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що на виконання судового рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача.
Головне управління листом повідомило про недоцільність виконання Рішення суду по справі 200/4763/24 у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
В свою чергу позивачка, не зважаючи на повідомлення Пенсійного фонду, отримала виконавчий лист по справі №200/4763/24 та направила його на примусове виконання.
На вимогу головного державного виконавця Головним управлінням виконано рішення суду та проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023.
З боку позивачки існує зловживання своїми правами та примус Пенсійного фонду до вчинення конкретних дій.
Головне управління для погашення збитків прийняло рішення про утримання надміру виплачених сум від 31.03.2025 №90/05715, на підставі якого буде проводитися утримання з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.05.2025 до повного погашення заборгованості.
Від позивача надійшов відзив на скаргу відповідача в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
В обгартування зазначено, зокрема, що сума переплати утворилася внаслідок перерахунку пенсії саме на виконання рішення суду, а не внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Відповідачем здійснено невірне тлумачення ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Саме невірне виконання рішення суду у справі № 200/4763/24 призвело до зменшення розміру пенсії з 3416,95 грн. до 3064,68 грн. та виникнення переплати у розмірі 9242,56 грн. за період з 01 березня 2023 року по 31 березня 2025 року. Таким чином, переплата стала наслідком не «зловживань», а неодноразових і системних порушень з боку ГУ ПФУ, які позивач була змушена оскаржувати в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м. Маріуполі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 р. у справі № 200/10644/21 позов задоволено, а саме судом:
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 914130174424 від 02.07.2021 р року про відмову в перерахунку пенсії, яке прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2021 р. про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021 року та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно до вимог частини другої ст. 33 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правових висновків суду.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у незастосуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки з 25.06.2021 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 задоволено частково апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі № 200/10644/21, змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 200/10644/21 в мотивувальній частині. Абзац третій доповнено словами “викладених у цій постанові». Абзац четвертий резолютивної частини рішення виключити. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 р. у справі № 200/2818/23, яке набуло законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 13.03.2023, яка зареєстрована за вх. № 5118/П-0500-23.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 13.03.2023, яка зареєстрована за вх. № 5118/П-0500-23, 23 і за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення про задоволення заяви про перерахунок пенсії чи про відмову в задоволенні заяви про перерахунок пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі №200/4763/24, яке набрало законної сили 16.12.2024, зобов'язано Головне управління зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 13 січня 1999 року по 12 квітня 1999 року; з 08 січня 2000 року по 30 травня 2000 року; зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за її заявою від 13 березня 2023 року, яка зареєстрована 14 березня 2023 року за вхідним № 5118/П-0500-23, з врахуванням відомостей про заробітну плату, що наведені:
в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10 квітня 2004 року № 015, яка видана спільним підприємством з іноземними інвестиціями “Сам-Мар» на підставі відомостей про нарахування заробітної плати за 1995-2000 роки і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період з листопада 1995 року по травень 2000 року включно;
в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 15 червня 2004 року № 37, яка видана товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма ТАШ» на підставі картки обліку заробітної плати за 1995 рік і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період з червня 1995 року по жовтень 1995 року включно;
в довідці про заробіток для нарахування пенсії від 27 квітня 2009 року № 238/5-1065, яка видана відкритим акціонерним товариством “Маріупольський завод важкого машинобудування» на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 1994 року по грудень 1998 року включно.
Головне управління листом від 20.01.2025 №0500-0220-8/4663 повідомило ОСОБА_1 про недоцільність виконання Рішення суду по справі №200/4763/24 у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ігнатьєвим Ю.П. відкрито виконавчі провадження за виконавчим листом, який направлено позивачкою - ОСОБА_1 на примусове виконання по справі 200/4736/24.
Державним виконавцем на примусове виконання направлено на адресу Головного управління Постанови ВП №76868682 від 22.01.2025 та ВП №76868120 про примусове виконання Рішення суду по справі 200/4736/24.
На вимогу головного державного виконавця Бойницької О. від 26.03.2025 №6780 Головним управлінням виконано Рішення суду №200/4763/24 та проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2023.
До перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 складав 3416,95 грн.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився та складає 3064,68 грн, у зв'язку з чим виникла переплата за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 у розмірі 9242,56 грн.
Головним управління винесено рішення про утримання надміру виплачених сум від 31.03.2025 №90/05715, на підставі якого буде проводитися утримання з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.05.2025 до повного погашення.
Головне управління листом від 09.04.2025 №0500-0220-8/31771 повідомило ОСОБА_1 про встановлений факт переплати та про прийняте рішення утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.05.2025 до повного погашення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.
Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 зазначеної статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 50 Закону №1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Припис абзацу третього частини другої статті 50 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023} З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Припис абзацу четвертого частини другої статті 50 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023} З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 цього Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведеними нормами передбачено обов'язок позивача повідомляти пенсійний орган про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.
Таким чином, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
У постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а,від 04 грудня 2024 року у справі № 340/1173/23.
Для цілей застосування статті 50 Закону №1058, статті 60 Закону № 2262-ХІІ зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.
Відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 26 травня 2025 року у справі №300/6969/24.
У постанові від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а Верховний Суд виснував, що оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Матеріали справи свідчать, що на вимогу головного державного виконавця №6780 Головним управлінням виконано рішення суду та проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2023. До перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 складав 3416,95 грн. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився та складає 3064,68 грн, у зв'язку з чим виникла переплата за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 у розмірі 9242,56 грн. Доплата відсутня.
Отже, сума переплати утворена внаслідок перерахунку пенсії саме на виконання рішення суду, а не внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Посилання відповідача на те, що з боку позивача існує зловживання своїми правами та примус Пенсійного фонду до вчинення конкретних дій, колегія суддів не приймає, оскільки у даному випадку мова йде про виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 березня 2025 року за № 90/05715 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання помилковим (неправильним) нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розміру пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за віком за період з 25 червня 2021 року по квітень 2025 року, у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства України з урахуванням висновку суду та висновку судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що правомірність проведення перерахунку пенсії позивача неодноразово розглядалося судами в межах справ № 200/10644/21, № 200/2818/23, №200/4763/24.
Позовні вимоги, які заявляв позивач в межах зазначених судових рішень є задоволеними в повному обсязі.
У межах заявленого позову у цій справі позивачем не наведено обставин та доказів які б свідчили про помилковість розрахунків, а є припущенням позивача.
Також, матеріали справи свідчать, що позивач посилається на те, що рішення суду набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на всій території України відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України. ГУ ПФУ, незважаючи на ці рішення, не здійснило коректний перерахунок пенсії, що призвело до її заниження та виникнення. ГУ ПФУ не враховує судові рішення, здійснює їх формальне виконання та занижує розрахунок розміру пенсії.
Отже, позивач вважає, що відповідач не виконує рішення суду у належний спосіб.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За положенням статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із положеннями частин 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 у справі №440/1810/19, від 03.04.2019 по справі № 820/4261/18.
З огляду на викладене, позивач у разі незгоди з діями відповідача в частині неналежного виконання рішень суду, може звернутись до суду відповідними заявами у порядку ст. 382, 383 КАС України.
Таким чином, правових підстав для невиплати пенсії судом не встановлено.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 р. у справі № 200/3196/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 р. у справі № 200/3196/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 09 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.Д. Компанієць