09 квітня 2026 року справа №200/6076/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 200/6076/25 (головуючий І інстанції І.О. Голошивець) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у зв'язку з його безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, у розмірі до 100 000 гривень, за періоди з 07 квітня 2022 по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 по 25 червня 2022 року, пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, у розмірі до 100 000 гривень, у зв'язку з його безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 07 квітня 2022 по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 по 25 червня 2022 року, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням уже виплачених сум;
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 дні); з 01.05.2022 по 31.05.2022 (31 день) в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 дні) та з 01.05.2022 по 31.05.2022 (31 день) в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень 00 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вважає, шо судом першої інстанції не було враховано, що положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Таким чином, за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 09.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Відповідач наголошує на тому, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Позивач імовірно приймав участь у вказаних бойових діях або заходах на значній відстані від військової частини НОМЕР_1 і у складі іншої військової частини, яка і несла на період такої участі безпосередню відповідальність за особовий склад військової частини НОМЕР_1 та за контроль фактичного часу прийняття ним участі у заходах. У Військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація щодо завдань, які виконував позивач у службовому відрядженні в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 09.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 і на яких підставах та підтверджуючих документах, оскільки, як встановлено вище, згідно з наказом №5-вв від 07.04.2022 ОСОБА_1 перебував на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) та виконував завдання, визначені керівництвом НОМЕР_5 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ).
Відповідач вважає, що саме бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка виражається у нездійсненні підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах у формі та в порядку, передбаченому наказом № 164-АГ, перешкоджала Військовій частині НОМЕР_1 належним чином встановити стосовно позивача в повному обсязі факт прийняття ним участі в бойових діях або заходах, терміни прийняття такої участі, що в подальшому перешкоджає здійсненню нарахування та виплати останньому додаткової винагороди у збільшеному розмірі з дотриманням вимог вказаних нормативно - правових актів.
Судом першої інстанції також безпідставно було стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу. Відповідач вважає, що з урахуванням невідповідності витраченого часу адвокатом на підготовку позову, складності справи вважаємо, що позивач не довів дійсність витрат на правову допомогу, а перелічені послуги в акті виконаних робіт не співпадають дійсності.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є учасником бойових дій, з 07.04.2022 по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 по 25.06.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач) та був відряджений до військової частини НОМЕР_2 (3 особа), в свою чергу саме відповідач здійснював йому нарахування та виплату грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.
Представником позивача було зініційовано звернення до відповідача, на який військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь наступного змісту: - «Інформуємо, що за період з 01.04.2022 по 19.10.2022 військовослужбовцю ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в розмірі до 30000 грн. щомісячно в наступному місяці за попередній у порядку, передбаченому Наказом №164-АГ та Наказом №392-АГ: за квітень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 08.05.2022 року №243-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, - в розмірі 30000 гривень; за травень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 08.06.2022 року №297-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, - в розмірі 30000 гривень; за червень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 08.07.2022 року №356-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, - в розмірі 30000 гривень; за липень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 02.08.2022 №396- ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, - в розмірі 30000 гривень; за серпень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 06.09.2022 №462-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, - в розмірі 30000 гривень; за вересень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 06.10.2022 №532-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.09.2022 по 30.09.2022, - в розмірі 27000 гривень; за жовтень 2022 року - наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 07.11.2022 №596-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за період з 01.10.2022 по 19.10.2022, - в розмірі 18387 гривні 10 коп..
Стосовно виплати збільшеного розміру додаткової винагороди у розмірі до 70000 грн. інформуємо про наступне. Так, ОСОБА_3 в період з 07.04.2022 по 25.06.2022 перебував у оперативному підпорядкуванні (службовому відрядженні) у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - НОМЕР_5 прикордонний загін), яка виконувала завдання в складі оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Відповідно до положень пункту 3 Наказу №164-АГ визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім списки про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі, у формі передбаченій додатком 1 до Наказу №164-АГ. Пунктом 5 Наказу №392-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби України, окрім документів, зазначених у пункті 4 вказаного наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 вказаного наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до вказаного наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби України, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів). Саме копію довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 за №1291, передбачену додатком 1 до Наказу №164-АГ, Ви надали додатком до адвокатського запиту. Положеннями пункту 4 Наказу №164-АГ було визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця Повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу №164-АГ. Так, абзацом 2 пункту 11 Наказу №392-АГ визначено, що інформація про військовослужбовців, відряджених до інших органів Держприкордонслужби України, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, подаються начальниками органів з Держприкордонслужби України, включених до складу діючих угруповань військ Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, у формі довідки, наведеної у додатку 2 до Наказу №392-АГ. Прошу Вас звернути увагу на те, що із системного розуміння пунктів 3-4 Наказу №164- АГ слід прийти до висновків що, саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу №164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, оскільки фактично військовослужбовець приймав участь у вказаних заходах на значній відстані від військової частини НОМЕР_1 і у складі інших військових частин, які і несли на період такої участі безпосередню відповідальність за особовий склад військової частини НОМЕР_1 та за контроль фактичного часу прийняття ним участі у заходах. Таким чином, за період перебування у службовому відрядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовій частині НОМЕР_2 з 07.04.2022 по 25.06.2022, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу №164-АГ. В той же час, саме підтвердження участі ОСОБА_4 у бойових діях або заходах за період з 07.04.2022 року по 25.06.2022 року від військової частини НОМЕР_2 у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу №164-АГ, на теперішній час не надходили, а тому військова частина НОМЕР_1 накази на виплату збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 70 000 грн. за вказані періоди не видавала.».
Судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 було складено довідку від 05.08.2022 №1291 на ім'я позивача в якій зазначено, що він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей: з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 по 25.06.2022 року. В графі підстава зазначено, бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56 гриф.
У наданих 3 особою поясненнях на адресу суду зазначено: - «Відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2022 № 978/гриф Позивач, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_6 прикордонного загону Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 . […]. Так як Позивач був прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 у період з 07.04.2022 по 25.06.2022, начальником військової частини НОМЕР_2 , на виконання пункту 3 Наказу, було видано Довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 05.08.2022 №1291. […]. Рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн., пропорційно iз розрахунку на місяць, військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, за квітень та травень місяць за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_6 прикордонного загону полковника ОСОБА_5 (за квітень 2022 року - від 15.06.2022 Вих. №469 ((№2150-22-Вх від 20.06.2022), (за травень 2022 року - від 11.06.2022 Вих. №455 (№2151-22-Вх від 20.06.2022) були направлені до НОМЕР_6 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) супровідним листом від 24.06.2022 №22/1574 - 22 - Вих. Витяги щодо Позивача додаються. Рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_6 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати 70 000 гривень, за червень 2022 року, до ІНФОРМАЦІЯ_2 - не надходили.».
Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, а саме копій витягів сформованих відповідальною особою НОМЕР_5 прикордонного загону з рапортів першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_6 прикордонного загону ОСОБА_5 (за квітень 2022 року - від 15.06.2022 Вих. №469 ((№2150-22-Вх від 20.06.2022) та (за травень 2022 року - від 11.06.2022 Вих. №455 (№2151-22-Вх від 20.06.2022) наступного змісту: - «Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.02.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56/гриф, бойових розпоряджень ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.04.2022 №942т/окп і №941т/окп та на виконання наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2022 №979/окп, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 №21 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 №23 «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», а також з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців на період дії воєнного стану та відповідно до поданих рапортів начальників структурних підрозділів приккшр, клопочу про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн., пропорційно із розрахунку на місяць, наступним військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії за квітень, травень місяць у розмірі», де зазначений позивач за квітень №562 період безпосередньої участі - з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 дні) та за травень №552 період безпосередньої участі - з 01.05.2022 по 31.05.2022 року (31 день).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії інформації про грошове забезпечення позивача за 2022 рік, судом встановлено, що у спірний період, відповідно до зазначених позивачем позовних вимог, а саме з 07.04.2022 по 25.06.2022 року йому було виплачено збільшену додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у наступному розмірі: квітень 2022 року - 17 419,35 грн.; травень 2022 року - 30 000,00 грн.; червень 2022 року - 30 000,00 грн.
Доказів виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди 70 000,00 грн. за спірний період матеріали справи не містять, учасниками справи не надано.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв'язку з невиплатою позивачеві збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За текстом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який був введений строком на 30 діб, але згодом продовжувався й діє дотепер.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 (у редакції, яка діяла у період виникнення спірних відносин) військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у пункті 1 якої зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ 164-АГ), застосовується з 24 лютого 2022 року, чинний протягом спірних правовідносин.
Пунктом 2 Наказу 164-АГ передбачено, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держав и безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсiйно розвiдувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); ї
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання польотів, пов'язаних з евакуацію військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Відповідно до пункту 3 Наказу 164-АГ склад органів та підрозділів Держприкордонслужби, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначати наказом Голови Державної прикордонної служби України у відповідності до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермiнове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
В межах цієї справи судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 складена довідка від 05.08.2022 №1291, згідно якої позивач приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей в період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року включно.
На виконання ухвали суду ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до суду письмові пояснення, до яких в якості додатків долучено витяги з рапорту першого заступника начальника загону-коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_6 прикордонного загону, якими підтверджується участь позивача у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в періоди з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 дні) та з 01.05.2022 по 31.05.2022 (31 день).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що участь позивача у бойових діях та заходах в період з 09.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022, дає йому право на отримання додаткової винагороди в розрахунку 100000 на місяць пропорційно часу участі в таких заходах. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.
Положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ, на який посилається відповідач, визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується відповідними доказами, про які суд зазначав вище.
Водночас, позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв'язку з невиконанням військовою частиною НОМЕР_2 формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державною прикордонною службою України порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.10.2025 року у справі №120/7519/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23.
Відтак, доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, колегією суддів не прийнято до уваги.
Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду.
Враховуючи, що у спірний період нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу здійснював відповідач, судом першої інстанції правомірно встановлено протиправну бездіяльність саме Військової частини НОМЕР_1 .
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, посилання відповідача на судові рішення судів апеляційної інстанції, колегією суддів не прийнято до уваги.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Отже, у частині дев'ятій статті 139 КАС України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання послуг правничої (правової) допомоги від 26.03.2025 №2025-0117; ордер на надання правової допомоги серії АА №1604949; акт надання послуг №207 від 08.08.2025 року; платіжна інструкція від 31.03.2025 на суму 4400 грн.; платіжна інструкція на суму 3100 грн. від 06.08.2025 року. Сума витрат складається загалом - 7500,00 грн..
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, розгляд справи у письмовому провадженні, а також часткове задоволення позову, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню 4 400,00 гривень. Такий розмір витрат, на думку колегії суддів, є обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №200/6076/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №200/6076/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко