09 квітня 2026 року справа №200/1966/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 р. у справі № 200/1966/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 12.03.2025 № 262940021396 щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 09.12.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного Управління Пенсійного фонду у Волинській області про відмову в призначенні пенсії від 12.03.2025 №26290021396.
Зобов'язав Головне Управління Пенсійного фонду у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 03.10.2001 по 30.09.2003 та з 01.04.2004 по 03.08.2016.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, або за Списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та відповідно до яких особи мають право на пенсію незалежно від віку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці, та лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Посилаючись на приписи законодавства скаржник зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналіз спірних довідок доводить, що вихідні рекізити відсутні, а вказані вхідні дані на які видається вказана довідка, наприклад: запит про видачу довідки або заяву позивача або його представника.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд дійшов помилкового висновку, що виконувана позивачем робота за посадою (професією) майстра гірничого та начальника цеху (гірничого) на роботах на поверхні кар'єрів, у т.ч. відкритих гірничих роботах, входила до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до 03 серпня 2016 року.
Згідно наданої пільгової довідки посада не відповідає розділу № 1 “Гірничі роботи», підрозділ №1 “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні», позиція 1.1а, підстава Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року.
Висновки суду суперечить висновкам Верховного Суду України у справах від 10 вересня 2013 року, від 25 листопада 2014 року, від 17 березня 2015 року, від 02 червня 2015 року, 12 квітня 2016 року та 23 січня 2018 року (№ 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14, № 21-572а14, № 477/2598/14-а, № К/9901/1548/18 відповідно) та у постановах Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 344/17505/16-а та від 26 червня у справі № 442/5949/16-а, в яких суд зауважив, що основною умовою призначення пенсії за віком на пільгових умовах є документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці.
Отже, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
У березні 2025 року позивач звернувся через ВЕБ портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, що є відповідачем у справі.
До заяви про призначення пенсії позивачем, окрім іншого, надавалися трудова книжка та довідки ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.03.2025 № 1 та № 2 на підтвердження зайнятості позивача на роботах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах в період з 03.10.2001 по 30.09.2003 та з 01.04.2004 по 16.03.2017.
Рішенням від 13.03.2025 № 262940021396 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу. Згідно з рішенням пенсійний вік заявника на час звернення - 55 років, страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 27 днів, стаж за списком № 2 - 0 років 0 місяців 0 днів.
У рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди згідно з пільговими довідками, оскільки відсутня реєстрація довідки, дата її видачі, посада не відповідає розділу 1 “Гірничі роботи» підрозділ 1 “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні», позиція 1.1а, підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016.
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 :
в період 03.10.2001 по 30.09.2003 позивач працював у ЗАТ “ДЕКОНСЬКИЙ ГІПС» гірничим майстром у гірничому цеху, на відкритих гірничих роботах з видобутку гіпсового каменю повний робочий день (записи 14, 15);
в період з 01.04.2004 по 09.09.2024 позивач працював у ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС», у т.ч. в період з 01.04.2004 до 27.11.2013 гірничим майстром в гірничому цеху на відкритих гірничих роботах з видобутку гіпсового каменю, з 27.11.2013 до 29.01.2015 виконуючим обов'язки начальника гірничого цеху, з 29.01.2015 по 09.09.2024 - начальником гірничого цеху на відкритих гірничих роботах повний робочий день (записи 18-21)
Згідно з довідкою ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС» від 03.03.2025 № 1 позивач працював повний робочий день у ЗАТ “ДЕКОНСЬКИЙ ГІПС» в період роботи з 03.10.2001 по 30.09.2003, виконував обов'язки гірничого майстра гірничого цеху, за професією гірничого майстра в гірничому цеху на відкритих гірничих роботах з добування гіпсового каменю, що передбачена Списком № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, розділ 1 “Гірничі роботи», підрозділ 1 “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні», позиція 1.1.а, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах на пільгових умовах. В довідці зазначено про перейменування ЗАТ “ДЕКОНСЬКИЙ ГІПС» на ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС» з 20.10.2003.
Згідно з довідкою ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС» від 03.03.2025 № 2 позивач працював повний робочий день у ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС», в період роботи з 01.04.2004 по 16.03.2017 виконував обов'язки гірничого майстра та начальника гірничого цеху, зайнятого в технологічному процесі гірничого цеху на відкритих гірничих роботах з добування гіпсового каменю, що передбачена Списком № 2, затвердженому постановою Кабінету міністрів України № 461 від 24.06.2016, розділ 1 “Гірничі роботи», підрозділ 1 “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні», позиція 1-1.а, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу за Списком № 2.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивач в період зайнятості на відкритих гірничих роботах обіймав посади гірничого майстра - з 03.10.2001 по 30.09.2003, з 01.04.2004 по 27.11.2013, виконуючого обов'язки - з 27.11.2013 по 29.01.2015, начальника цеху (гірничого) - з 29.01.2015.
Також пільговий стаж підтверджується довідками.
Так, надані довідки від 03.03.2025 №№ 1, 2 відповідають формі додатку № 5 до Порядку № 637, підписані генеральним директором та головним бухгалтером товариства, підписи скріплені печаткою ТОВ “КНАУФ ГІПС ДОНБАС», будь-які докази відсутності повноважень зазначених осіб на підписання зазначених довідок в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання скаржника на те, що довідки не містять дані про їх реєстрацію та їх дати видачі, колегія суддів зазначає, що зазначені довідки містять дату видачі та вихідний номер.
Щодо посилання скаржника на невідповідність найменування посади відповідача найменуванню посади, зазначеній у Розділі 1 “Гірничі роботи», підрозділу 1 “Відкриті гірничі роботи на поверхні», позиція 1.1а постанови КМУ від 24.06.2016 № 461, колегія суддів зазначає наступне.
У період роботи позивача з 03.10.2001 по 16.01.2003 діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 № 162; в період роботи позивача з 16.01.2003 по 30.09.2003 та з 01.04.2004 по 03.08.2016 діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 № 36; в період роботи з 03.08.2016 по 16.06.2017 діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, що набрав чинності 03.08.2016.
Пунктом а розділу 1 “Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні» Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 визначено право на пільгове призначення пенсії робітників кар'єрів, зайнятих на роботах на поверхні розрізів, кар'єрів, шахт і рудників, а пунктом б) розділу 1 “Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні» Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 визначено право на пільгове призначення пенсії керівників та спеціалістів кар'єрів, зайнятих на роботах на поверхні, у т.ч. гірничих майстрів (2010100б-23227).
Так само, право на призначення пенсії на пільгових умовах робітників, зайнятих на відкритих гірничих роботах, визначено п. 1.1.а підрозділу 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні Розділу 1 “Гірничі роботи» Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, а фахівців - гірничих майстрів та начальників цехів (гірничих) визначено п. 1.1б підрозділу 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні Розділу 1 “Гірничі роботи» Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, за правилами якого визначається право на пільгове призначення пенсії у періодах роботи до 03.08.2016.
З 03.08.2016 діє Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, що не визначає права на пільгову пенсії керівників та фахівців, зайнятих на роботах на поверхні кар'єрів.
Таким чином, виконувана позивачем робота за посадою (професією) майстра гірничого та начальника цеху (гірничого) на роботах на поверхні кар'єрів, у т.ч. відкритих гірничих роботах, входила до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до 03.08.2016.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до стажу (пільгового).
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу позивача.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 р. у справі № 200/1966/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 р. у справі № 200/1966/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 09 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук