09 квітня 2026 року справа №200/2454/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2026 року у справі № 200/2454/25 (головуючий суддя І інстанції - Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі № 200/2454/25.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі № 200/2454/25 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.
В цій частині ухвалено нове судове, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 06.10.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 9118,81 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Позовні вимоги за період з 01.03.2022 до 05.10.2024 (включно) залишено без розгляду.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з запитом про стан виконання рішення суду у справі № 200/2454/25.
Листом від 20.11.2025 № 0500-0202-8/126806 пенсійний орган повідомив, що на виконання судового рішення у справі № 200/2454/25 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 06.10.2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 9118,81 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
До листа додано копію розпорядження від 14.11.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06.10.2024 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2018- 2020 роки) 9118,81 на коефіцієнт 1,14, 1,197 та 1,0796. При цьому, показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, збільшений на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 становить 13 433,83 грн. З 01.03.2024 відповідач застосував обмеження індексації на суму 4042,52 грн.
Листом від 09.12.2025 № 0500-0202-8/140826 позивача повідомлено, що при перерахунку пенсії на виконання судового рішення збережено обмеження в індексації з 01.03.2024 у розмірі 4042,52 грн, що застосовувалося при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, оскільки судом не зобов'язано здійснювати перерахунок без обмеження розміру індексації. Згідно з постановою № 185 розмір збільшення в результаті перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн. Отже, для здійснення перерахунку пенсії без обмеження суми індексації відсутні законні підстави.
16 січня 2026 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 12.11.2025 у справі № 200/2454/25, в обґрунтування якої позивач зазначив, що до теперішнього часу відповідач не виконав судове рішення, оскільки не здійснив індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, обмеживши загальну суму індексації за 2022, 2023 та 2024 роки розміром 1500 грн, в той час як чинним законодавством передбачено обмеження розміру кожної окремої індексації за окремий рік розміром 1500 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 200/2454/25.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що сумою 1500 грн можуть бути обмежені виключно суми індексації пенсії окремо на коефіцієнт 1,197 за 2023 рік відповідно до положень Постанови № 168 та окремо на коефіцієнт 1,0796 за 2024 рік відповідно до положень Постанови № 185.
Проте, відповідач, порушуючи спосіб виконання постанови від 12.11.2025 у справі № 200/2454/25, не здійснює індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та помилково зазначає, про обмеження загальної суми індексації за 2022, 2023, 2024 роки розміром 1500 грн, в той час, як чинним законодавством передбачено обмеження розміру кожної окремої індексації за окремий рік розміром 1500 грн.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 06.10.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 9118,81 грн та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
На виконання судового рішення у справі № 200/2454/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провело індексацію та перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 06.10.2024 у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, що підтверджується рішенням від 14.11.2025 № 057250002692.
При перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області застосувало обмеження індексації в розмірі 4042,52 грн.
У листі від 09.12.2025 № 0500-0202-8/140826 пенсійний орган зазначив, що таке обмеження пов'язане з тим, що у 2024 році уряд встановив тимчасове обмеження на розмір індексації в 1500 грн, а тому незалежно від розрахованого відсотка зростання, пенсія не може збільшитися більш ніж на 1500 гривень.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, виходив з того, що судове рішення в зобов'язальній частині виконано, а питання обмеження індексації з 01.03.2024 року розміром 1500 грн не було предметом спору в межах справи № 200/2454/25.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Схожі праві висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні у справі за конституційною скаргою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
На підставі частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Як визначено частинами першою та другою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
На підставі частини п'ятої статті 382-1 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як свідчать матеріали справи, позивач в заяві від 16.01.2026 вказав на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/2454/25 в зв'язку з невиконанням відповідачем судового рішення, а саме: застосування обмеження індексації з 01.03.2024 в розмірі 4042,52 грн на підставі п. 1, пп. 1-7 п. 2, п. 3 Постанови № 185 (обмеження розміру індексації 1500 грн) всупереч резолютивної частини рішення суду у справі № 200/2454/25.
Відповідно до резолютивної частини постанови у справі № 200/2454/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язано здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 06.10.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 9118,81 грн та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
На виконання рішення суду відповідачем проведено з 06.10.2024 перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2018- 2020 роки) 9118,81 на коефіцієнт 1,14, 1,197 та 1,0796. При цьому, показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, збільшений на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 становить 13 433,83 грн.
Між тим, відповідачем з 01.03.2024 застосовано обмеження індексації на суму 4042,52 грн відповідно до п.3 постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», яким встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Таким чином, на виконання рішення суду у справі № 200/2454/25 відповідачем з 01.03.2024 позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови № 185 (1,0796), в межах граничної суми збільшення, а саме на 1500, 00 грн.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснений перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 200/2454/25.
Між тим, питання застосування пенсійним органом з 01.03.2024 обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», розміром 1500 грн, не було предметом спору у справі № 200/2454/25, суд не надавав оцінку правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження розміру індексації пенсії позивача з 01.03.2024 сумою 1500 грн та не досліджував зазначене питання.
Тому питання, які не були спірними у межах справи № 200/2454/25, не можуть бути предметом судового контролю.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/2454/25.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Хомича Івана Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2026 року у справі № 200/2454/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2026 року у справі № 200/2454/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 09 квітня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 382-1 КАС України.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук