Справа № 522/5628/26-Е
Провадження №2/522/6926/26
09 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду мю Одеси - Косіцина В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних заподіяної незаконними діями органу державної влади,-
09 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних заподіяної незаконними діями органу державної влади, у якій позивач просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області шкоду у розмірі 20 000,00 гривень.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
У ч.1 ст.187 ЦПК України вказано, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Під час вирішення питання встановлено, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства з огляду на наступне.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду справа №420/2827/22 від 13.05.2022 року визнано протиправними дії Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 року №22/6-5356 виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справа України та зобов'язано Головне Управління пенсійного Фонду України в Одеській здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 року №22/6- 5356 виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач вказує, що ГУ ПФУ в Одеській області не була проведена виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 181130,23 грн. У зв'язку з чим, Одеським окружним адміністративним судом було постановлено ухвалу справа №420/2827/22 від 08 жовтня 2025 року про зміну способу виконання рішення суду по справі №420/2827/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 рік в сумі 181130,23 грн., котра набрала законної сили 08.10.2025 р.
Зазначає, що на адресу Головного Управління Державної Казначейської служби України в Одеській області Код ЄДРПОУ: 37607526 вул. Садова буд 1а м. Одеса Одеська область 65021 поштою (рекомендованим листом) було направлено Заяву на прийняття до виконання Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду справа №420/2827/22 від 08 жовтня 2025 року з додатками: Ухвали суду, Виконавчого листа , копії постанови , паспорта , коду , картки банківських реквізитів ( копія квитанції в додатках). Також 25 лютого 2026 року на адресу відповідача було направлено Запит на інформацію та 27.03.2026 року Заяву (скріншоти поштових відправлень в додатках) , котрі були проігноровані відповідачем.
Вказує, що на сьогоднішній день ухвала суду справа №420/2827/22 від 08 жовтня 2025 року відповідачем не виконана. Враховуючи не виконане відповідачем зобов'язання щодо виплати заборгованості у розмірі 181130,23 грн., вважаю, що маю право на підставі статті 625 ЦК України на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із 08.10.2025 року по 08.04.2026 року.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Частина перша статті 4 КАС України визначає, що публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2); а суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Адміністративним судам як справи незначної складності підсудні також спори про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини шостої статті 12 КАС України).
У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що: «суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що заявлені вимоги про стягнення з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади є публічно-правовим спором, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов'язаних зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588цс19)».
У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин».
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасовано. Провадження у справі № 520/17342/18 за позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди закрито, як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму. Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин».
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).
Аналіз положень частини п'ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Як вже зазначалось, в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з ГУ ДКС України в Одеській області ОСОБА_1 послався на бездіяльність ГУ ДКС України в Одеській області, як полягає у невиконанні ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 року у справі №420/2827/22 про зміну способу виконання рішення суду по справі №420/2827/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 рік в сумі 181130,23 гривень.
При цьому, судове рішення з оцінкою протиправності дій або бездіяльності ГУ ДКС в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області суми нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року в сумі 181130,23 гривень, судом адміністративної юрисдикції не ухвалювалося, та зазначені вимоги - не вирішувалися.
Намагання позивача вирішити спір з ГУ ДКС України в Одеській області щодо невиплати позивачу грошових коштів на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, в порядку цивільного судочинства, заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди, не змінює публічно-правовий характер цього спору.
Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності дій ГУ ДКС України в Одеській області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області суми нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року в сумі 181130,23 гривень, а тому, такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.
Тобто, між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу виконання рішення про стягнення недоотриманої доплати до пенсії,, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Намагання позивача перевести цей спір в площину деліктних правовідносин та обраний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди, з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстав їх виникнення, а отже не є спором про відшкодування шкоди.
Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові ВС від 16 квітня 2025 року у справі 522/17693/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу державної влади у розмірі 40 000,00 грн та у постанові Одеського апеляційного суду від 18.06.2025 року у справі № 522/10788/22.
Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв'язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред'явлена вимога про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження № 14-158цс20, від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, провадження № 14-556цс19.
Тому, оскільки, спір щодо стягнення суми недоотриманої надбавки до пенсії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то спір щодо стягнення з ГУ ДКС в Одеській області про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
На підставі зазначеного, керуючись п. 6 ч. 1 ст.186, ст.ст.260,353 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних заподіяної незаконними діями органу державної влади.
Роз'яснити позивачеві, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.
09.04.26