Справа № 522/10402/25
Номер провадження № 2-з/521/76/26
09 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Должненко В.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, та заяву позивача про забезпечення позову,
У провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідачів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в повному обсязі (за вимогу про відшкодування моральної шкоди) та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду позивач надав оригінал квитанції від 27.02.2026 року про сплату судового збору в розмірі 13 323,20 грн. Оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, суд вважає за можливе продовжити розгляд позовної заяви з новим складом сторін та уточненими позовними вимогами, яка була прийнята до розгляду ухвалою суду від 27.02.2026 року.
08.04.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Заява обґрунтована тим, що ціна позову складає понад 21 мільйон гривень (матеріальна та моральна шкода). Ухвалою від 16.07.2025 року суд вже вжив заходи забезпечення позову, наклавши арешт на квартиру ОСОБА_3 , однак вартість цієї квартири становить лише 1 706 065 грн, що покриває менше 10% від заявлених вимог. Позивач вказує, що різниця становить понад 19 мільйонів гривень, і відсутність співмірного забезпечення зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Позивач наголошує на недобросовісній поведінці відповідачів, які фігурують у низці кримінальних проваджень щодо незаконного заволодіння його майном, а також на тому факті, що раніше вони вже вчинили швидке відчуження спірної квартири без розміщення публічних оголошень. Це створює об'єктивні та обґрунтовані побоювання, що відповідачі можуть у такий самий спосіб відчужити й інше належне їм майно з метою ухилення від виконання рішення суду.
Заява розглядається судом без повідомлення учасників справи на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з того, що предметом спору є стягнення значної суми коштів - понад 21 000 000 гривень. Суд погоджується з аргументами позивача про те, що раніше вжитий захід забезпечення позову (арешт квартири вартістю близько 1,7 млн грн) є вочевидь недостатнім і не покриває заявлених вимог.
Вирішуючи питання про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд бере до уваги специфіку спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що підставою позову є стверджувані позивачем неправомірні (в тому числі злочинні) дії групи осіб. Наявність відкритих кримінальних проваджень, у яких досліджуються обставини незаконного позбавлення позивача житла та майна, а також підтверджений факт швидкого відчуження квартири по АДРЕСА_1 , свідчать про високий ступінь імовірності того, що відповідачі можуть вчинити дії з приховування або відчуження іншого належного їм майна.
Суд вважає, що за таких обставин побоювання позивача щодо можливого відчуження відповідачами своїх активів є об'єктивно обґрунтованими. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту виявленого майна відповідачів неминуче призведе до того, що у разі задоволення позову позивач буде позбавлений реального механізму поновлення своїх порушених майнових прав, що нівелює саму суть правосуддя.
Щодо співмірності заходів забезпечення, суд зазначає, що накладення арешту на частки у праві власності на квартири (1/3 та 5/6), а також на одну квартиру повністю, враховуючи загальну суму позову, є абсолютно співмірним та адекватним заходом. При цьому накладення арешту на майно не позбавляє відповідачів права володіти та користуватися цим майном за його цільовим призначенням (проживати в ньому), а лише обмежує право розпорядження ним (відчуження) на час судового розгляду. Таке втручання у право власності відповідачів є тимчасовим, пропорційним легітимній меті (забезпеченню виконання рішення суду) та не порушує справедливого балансу інтересів сторін.
Враховуючи викладене, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо питання зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Випадки обов'язкового застосування зустрічного забезпечення визначені частиною 3 статті 154 ЦПК України, зокрема якщо:
-позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача;
-суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача у випадку відмови у позові.
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення, суд виходить з такого:
Відсутність обов'язкових законодавчих підстав: На час розгляду заяви суду не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за яких застосування зустрічного забезпечення є безумовним обов'язком суду. Відповідачами не ініціювалося питання про зустрічне забезпечення, не надано доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову можуть завдати їм збитків, і не наведено жодних розрахунків їх ймовірного розміру.
Характер вжитого заходу забезпечення: Застосований судом захід у вигляді накладення арешту на нерухоме майно має тимчасовий характер та полягає виключно у забороні його відчуження (розпорядження майном). Цей захід не перешкоджає відповідачам реалізовувати право володіння та користування належними їм житловими приміщеннями за їх прямим цільовим призначенням (проживати в них). Таким чином, сам по собі факт арешту майна не завдає відповідачам прямої, невідворотної майнової шкоди, яка потребувала б обов'язкового гарантування шляхом зустрічного забезпечення.
Баланс інтересів та доступ до правосуддя: Суд зважає на специфіку спірних правовідносин. Предметом позову є відшкодування значної майнової та моральної шкоди, яка, за твердженням позивача, була завдана йому внаслідок злочинних дій відповідачів (позбавлення житла та всього майна). Позивач зазначає, що внаслідок цих дій він опинився у вкрай скрутному матеріальному становищі. За таких обставин покладення на позивача додаткового значного фінансового тягаря у вигляді внесення коштів на депозитний рахунок суду як зустрічного забезпечення може призвести до надмірного та непропорційного обмеження його конституційного права на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист.
З огляду на викладене, суд вважає, що на даному етапі розгляду справи ризики завдання збитків відповідачам внаслідок вжиття заходів забезпечення позову є гіпотетичними та недоведеними, а тому підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Водночас суд роз'яснює, що відповідно до частини 6 статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення може бути вирішено судом згодом за вмотивованим клопотанням відповідача, якщо у нього виникнуть реальні ризики понесення збитків.
Керуючись ст.ст. 49, 51, 149-153, 185, 258-260, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
1.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
-Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
-Накласти арешт на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_3 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 ( РНОКПП: НОМЕР_2 );
-Накласти арешт на 5/6 (п'ять шостих) часток квартири АДРЕСА_4 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 ).
3.Зустрічне забезпечення не застосовувати.
4.Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
5.Примірник ухвали про забезпечення позову направити заявнику та відповідним органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для негайного виконання, а також усім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.С. Леонов
09.04.26