Справа № 420/39171/25
09 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене витягом з протоколу № 23 від 05.09.2025, про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, у розмірі 1000000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.02.2022 р. уклав перший контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України строком на 3 роки, а 19.05.2023 р. під час дії воєнного стану уклав новий контракт. Беручи до уваги, що на час укладення другого контракту виповнилося 23 роки, є учасником бойових дій та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у районах ведення бойових дій, з 24.02.2022 р. по 02.04.2022 р. перебував у полоні, звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153. Однак рішенням комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовлено у виплаті цієї винагороди з тієї підстави, що перший контракт укладено 09.02.2022 р. до введення воєнного стану. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідає всім критеріям, визначеним абзацом 4 пункту 4 Постанови № 153.
Ухвалою від 27.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.12.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн., передбаченої Постановою № 153, мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності Постановою № 153 були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу (тобто не звільненні з військової служби0 та брали безпосередню участь у бойових діях. Участь у бойових діях має становити не менш ніж 6 місяців станом на 13.02.2025 р. Враховуючи те, що позивач призваний на військову службу за контрактом 09.02.2022 р., тобто до моменту введення воєнного стану, та звільнений з військової служби 10.10.2025 р., підстави для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, відсутні.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 10.08.2023 р. серії НОМЕР_2 .
Позивач проходив військову службу за контрактом з 09.02.2022 р. по 10.10.2025 р. у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Так, 09.02.2022 р. було укладено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України строком на 3 роки.
У період з 24.02.2022 р. по 02.04.2022 р. ОСОБА_1 перебував у полоні.
19.05.2023 р. позивач уклав новий контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.10.2025 р. № 25/18/11-К-352-Аз сержант ОСОБА_1 в період з 26.09.2022 р. по 09.11.2022 р, з 23.02.2024 р. по 25.02.2024 р., з 14.06.2024 р. по 15.06.2024 р., з 06.08.2024 р. по 09.08.2024 р. брав участь у заходах, необхідних ля забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 .
З метою отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом.
Рішенням комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 05.09.2025 р. № 23, відмовлено в задоволенні рапорту ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що заявник уклав контракт про проходження служби до 24.02.2022 р. (а саме 09.02.2022 р.).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання - 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 10.10.2025 р. № 277 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 , звільненого відповідно підпункту "д" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини по особовому складу від 30.09.2025 р. № 51 о/с у запас у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) 10 жовтня 2025 року.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ст.67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (ч.2 ст.2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
За приписами ч.1 ст.20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема:
військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, резервісти, військовозобов'язані, які не мають військових звань офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну або повну загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Пунктом 2 Положення № 1153/2008 визначено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять:
військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
військову службу за контрактом осіб рядового складу;
військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153), пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок № 153).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).
На підставі пункту 7 Порядку № 153 контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов'язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту (…).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 153 (…) однією з обов'язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (…).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов'язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
перша частина 200000 гривень протягом п'яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку призначений;
друга частина 300000 гривень протягом п'яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
третя частина 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
Суд звертає увагу, що застосовними у даними випадку є саме пункти 3, 4 Постанови № 153, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти Постанови № 153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними Постановою та Порядком.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Національної гвардії України,
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;
- проходить військову службу, тобто є діючим військовослужбовцем на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025 р.);
- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- перебувала та звільнена з полону (за умови якщо не здалася в полон добровільно) якщо строк участі в бойових діях в сукупності становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025 р.).
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 на час подання рапорту про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди та прийняття оскаржуваного рішення:
- був особою сержантського складу Національної гвардії України;
- до набрання чинності Постановою № 153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України (19.05.2023 р.) у віці до 25 років;
- на час набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025 р.) проходив військову службу в Національній гвардії України, тобто був діючим військовослужбовцем;
- є учасником бойових дій, перебував та був звільнений з полону;
- не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, оскільки позивачем було підписано перший контракт 09.02.2022 р., тобто до початку введення в Україні воєнного стану - 24.02.2022 р.
Проте, ці доводи є неприйнятими, а відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної винагороди з цих підстав є протиправною, оскільки позивач в період дії воєнного стану - 19.05.2023 р. у віці до 25 років (23 роки) уклав новий контракт на проходження військової служби.
При цьому, перебування позивача станом на 24.02.2022 р. на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі уклали новий контракт про проходження військової служби.
Посилання відповідача на факт звільнення позивача з військової служби 10.10.2025 р. суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 було подано рапорт про виплату одноразової грошової винагороди під час проходження військової служби і рішення про відмову у її виплаті прийнято 05.09.2025 р., тобто до припинення (розірвання) контракту та виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання - 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 10.10.2025 р. № 277.
Більше того, Міністерством оборони України на виконання Постанови № 153 було прийнято окреме доручення № 5601/уд від 26.09.2025 р., пунктом 4 якого встановлено проводити виплату винагороди військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) і не отримали належну їм винагороду, шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини на підставі повідомлення (довідки) про проведення попередньої перевірки та оформлених належним чином підтверджуючих документів.
Суд зауважує, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 у значенні, на якому наполягає відповідач, тобто лише відносно певних осіб (військовослужбовців), буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу при настанні обставин, визначених Постановою № 153.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене витягом з протоколу № 23 від 05.09.2025 р., про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди.
Щодо визначення відповідачу обов'язку нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою № 153 у розмірі 1000000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.2, ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.
Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов'язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 р. у справі № 21-11а14, від 22.04.2014 р. у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 03.10.2022 р. у справі № 520/12333/21, від 09.05.2024 р. у справі № 580/3690/23, від 08.12.2025 р. у справі № 420/13975/24.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, враховуючи, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", не відповідають визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідає умовам нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, визначеним пунктами 3, 4 Постанови № 153, тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 р. у справі № 360/2034/25, від 02.04.2026 р. у справі № 360/1904/25, від 02.04.2026 р. у справі № 360/1919/25, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 р. у справі № 140/7484/25.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене витягом з протоколу № 23 від 05.09.2025 р., про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 р. "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 р. "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко