Справа № 420/2402/25
09 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про виконання судового рішення від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25 адміністративний позов задоволено частково та, зокрема, зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 з урахуванням висновків суду.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 02.01.2026, у зв'язку із чим 24.02.2025 Одеським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи.
19.02.2026 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем було направлено листа до відповідача по справі з вимогою виконати рішення суду та повідомити мене про вжиті заходи.
Листом у відповідь відповідач відмовив у здійснені перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рр. з урахуванням індексації грошового забезпечення; грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення. Незважаючи на наявне рішення суду, аргументуючи власну точку зору з зазначеного питання.
Ухвалою суду від 26.02.2026 зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подати протягом одного місяця з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25.
01.04.2026 до суду від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надійшов звіт про виконання судового рішення.
У звіт військова частина НОМЕР_2 обґрунтовує неможливість застосування висновків суду під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 через помилку в рішенні суду.
Так, суд зобов'язав в/ч НОМЕР_2 врахувати норми Порядку № 260, який регулює грошове забезпечення виключно у Збройних Силах України. Однак в/ч НОМЕР_2 входить до структури Державної прикордонної служби України (ДПСУ), що підтверджується Законам України «Про Збройні Сили України» та «Про національну безпеку».
ДПСУ є правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим МВС, а не Міноборони. Грошове забезпечення прикордонників регламентується наказом МВС № 558, на який суд у своєму рішенні не послався.
Виконання рішення суду саме у запропонований судом спосіб призведе до перевищення службових повноважень, що тягне за собою відповідальність за статтею 172-14 КУпАП.
Оцінюючи наданий звіт, суд звертає виходить з наступного.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Оцінюючи наданий в/ч НОМЕР_2 звіт, суд враховує, що за змістом рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25 індексація є невід'ємною складовою грошового забезпечення на підставі законів України (Закон № 2011-XII, Закон № 1282-XII) та правових позицій Верховного Суду.
За висновком суду, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Суд виснував, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 з приводу перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
У свою чергу, визначення базового місяця січень 2008 р. для обчислення індексації грошового забезпечення при перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рр. є передчасним, оскільки спір між сторонами з цього приводу відсутній. Адже відповідач взагалі заперечує потребу включати індексацію грошового забезпечення в цю допомогу. З аналогічних підстав між сторонами відсутній спір за передчасністю щодо сум індексації при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, суд для ефективного захисту прав позивача прийшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рр. з урахуванням індексації грошового забезпечення; грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням висновків суду.
Аргумент відповідача про те, що він не може виконати рішення, в якому наявне посилання на Порядок № 260, є неспроможним.
Висновок суду про необхідність включення індексації в розрахунок ґрунтується на універсальності закону, а не на відомчій приналежності. Для виконання рішення відповідачу достатньо повторно розглянути заяву позивача, як це і передбачено судовим розсудом (зазначено в резолютивній частині рішення) та застосувати власну дискрецію при вирішенні її по суті, але з урахуванням викладених вище висновків суду.
Звіт відповідача свідчить про свідоме та штучне ухилення від виконання судового рішення шляхом маніпуляції другорядними технічними аспектами мотивувальної частини.
Військова частина НОМЕР_2 ігнорує правовий висновок суду, який базується на універсальності механізму індексації та нормах законів вищої юридичної сили Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Оскільки обов'язок врахувати індексацію у складі грошового забезпечення випливає безпосередньо з імперативних положень спеціального законодавства та сталої практики Верховного Суду, посилання на відомчу неприналежність до Збройних Сил України є неспроможним в аспекті невиконання судового рішення, яким відповідача зобов'язано повторно розглянути звернення позивача.
Така позиція відповідача спрямована не на захист законності, а на створення штучних перешкод для реалізації позивачем його конституційного права на належний соціальний захист, що фактично нівелює саму сутність обов'язковості судового акта.
Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Згідно ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням вказаних у звіті відповідачем обставин, суд вважає за необхідне встановити новий строк подання звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до ч. ч. 3-8 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
З огляду на викладені вище обставини, судом встановлено невиконання відповідачем рішення суду, що є підставою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З урахуванням приписів ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність витребування доказів, які є необхідними для повного і всебічного розгляду процесуального питання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 382 КАС України суд,
Відмовити НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) в прийнятті звіту про виконання судового рішення від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надати до суду у місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення суду від 06.03.2025 по справі № 420/2402/25.
Витребувати від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 відомості про командира НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення по даній справі, зокрема прізвище, ім'я, по батькові; дату народження; місце реєстрації; РНОКПП.
Витребувані докази надати до суду протягом п'ятиденного строку з дня отримання даної ухвали.
Попередити НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), що у випадку ненадання витребуваних доказів судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 149 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк