Справа № 127/20225/25
Провадження № 2-о/127/340/25
23 лютого 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Левченко А.М.,
за участю: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Рябова Д.С.,
представника заінтересованої особи Скляра О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України. Мотивуючи свої вимоги тим, що заявниця, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниці. Батьки заявниці мали національність «українець»: батько заявниці, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Пилява Тиврівського району Вінницької області та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниці, а матір, ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Коло-Михайлівка, Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Вінниці. Заявниця вказує, що з 1972 року проживаю у квартирі, яку було отримано її батьками. У період своєї юності заявниця активно займалась спортом та мала кваліфікацію спортсмена. Перший радянський паспорт на дошлюбне прізвище заявниця отримала у 1984 році. 21 вересня 1985 року у м. Вінниці між заявницею та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб у зв'язку з чим змінила дошлюбне прізвище. Після укладення шлюбу у зв'язку із зміною прізвища на « ОСОБА_5 » заявниця отримала новий паспорт, згідно штампу реєстрації зареєстрована 10 січня 1985 року у м. Вінниці. В 1990-х роках заявниці поїхала з чоловіком до Республіки Казахстан, із яким нажаль спільне життя в подальшому не склалось, у червні 1991 року завагітніла та внаслідок цього була змушена повернутись назад до своїх батьків, в Украйну, до міста Вінниці, саме до тієї квартири, в якій я виросла та в якій пройшло її дитинство з адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця вказує, що фактично, станом на 13 листопада 1991 року перебувала на території України та постійно проживала у своїх батьків. Оскільки сімейні стосунки із чоловіком внаслідок моєї вагітності тільки погіршились, а після народження дитини рухнули зовсім, я вимушена була певний час проживати без чоловіка у батьків. Саме цей період і припав на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року. Із чоловіком заявниця офіційно розлучились 10.11.1998 року, проте фактично шлюбні стосунки не підтримували від початку її вагітності, яка припала на 1991 рік, саме на розвал СРСР. Зазначає, що після розлучення обов?язок щодо виховання та утримання дітей був покладений виключно на неї. Пізніше мої заявниці без проблем оформили громадянство та документувались паспортами громадян України. 10 листопада 1998 року заявниця отримала картку платника податків, видану Державною податковою інспекцією у м. Вінниці. На звернення заявниці щодо оформлення міграційною службою паспорта громадянки України в усній формі було відмовлено тому, що радянський паспорт міг бути обміняний на паспорт у формі книжечки зразка 1993 року лише до 2005 року. Заявниця вказує, що обставини викладені у заяві також можуть підтвердити показання свідків. Зважаючи на вищевикладене, заявниця вимушена звернутися до суду із даною заявою у якій просить встановити факт її постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження, залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (а.с. 48).
06 серпня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву (вх. №68791) згідно якого останній заперечує проти заяви ОСОБА_1 та вважає її безпідставною, необґрунтованою, поданою з порушенням процесуального права та таку, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що заявник не має документа, що посвідчує його особу, тому судом не може бути встановлено тотожність особи. Зауважує, що для категорій осіб, які не мають документа, що посвідчує особу та відсутнє громадянство будь-якої країни, законодавцем розроблено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 року №317, де й передбачено встановлення особи для таких категорій з подальшим отриманням громадянства. Крім того, виходячи з норм ЗУ «Про громадянство України» юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України - 28.08.1991 року або на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» - 13.11.1991 року. Вказує, що обставини до та після 24.08.1991 та 13.11.1991, не можуть братися судом до уваги оскільки вони не підтверджують проживання заявника та території України на 24.08.1991 та 13.11.1991. На переконання заінтересованої особи, надані заявником докази є недостатніми, оскільки у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме проживання заявниці на 13.11.1991, відтак вважає, що подана ОСОБА_1 заява ґрунтується на припущеннях. У свою чергу показання свідків мають бути оцінені судом у сукупності з документальними доказам, які б підтверджували даний факт. Окрім того, зауважує, що заявниця має можливість набути громадянство за територіальним походженням згідно статті 8 ЗУ «Про громадянство України» як особа, яка сама або її батьки народилися або проживали на території України до 24.08.1991. З огляду на вищевикладене просили відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України на 13.11.1991 у повному обсязі.
01 жовтня 2025 року заявницею ОСОБА_1 подано відповідь на відзив (вх. №85668), у якій остання заявлені нею вимоги підтримала. Вказала, що її особу посвідчує старий радянський паспорт, який втратив чинність 01 січня 2005 року. Довідка за формою №1, яка формується при оформленні паспорта, зберігається в органах ДМС, відомостей про її відсутність заінтересованою особою не надано. Крім того, заявниця вказує, що її належність до громадянства не є предметом розгляду даної справи, вона теоретично є громадянкою України, але через свою особисту безвідповідальність вчасно не звернулася за документуванням паспортом України, тому наразі має доводити свою юридичну приналежність до українського громадянства у судовому порядку. Окрім того, зазначає, що медичні документи щодо ведення вагітності мають обмежений термін зберігання, при цьому у лікарні на усне звернення заявниці було повідомлено, що такі відомості не збереглися. До того ж зауважила, що позиція представника заінтересованої особи щодо показань свідків є передчасною.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 пояснила, що у 1985 році у м. Вінниці одружилася та поїхала разом із чоловіком у Казахстан. У червня 1991 року після сварки з чоловіком провернулася проживати до матері, до того проживала разом з чоловіком у Казахстані за місцем його служби. У той час була вагітною другою дитиною, на одноразові консультації зверталася у пологовий будинок за номером 2. Близько до Нового року поїхала у Казахстан, де і народила другу дитину.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Рябов Д.С. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представника заінтересованої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви з підстав викладених у відзиві.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона є сусідкою заявниці ОСОБА_1 та з 1969 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та пояснила, що сім'я ОСОБА_1 заселилася у будинок У 1972 році. Після одруження ОСОБА_1 виїхала у Казахстан. У рік, коли було проголошено День незалежності України, тобто у 1991 році, приблизно у червні ОСОБА_1 приїхала в Україну з маленькою дитиною. Також ОСОБА_8 пояснила, що вагітна другою дитиною. На той час разом із ОСОБА_8 у квартирі також проживала її мама та брат ОСОБА_9 . У листопаді 1991 року були разом день народження у спільного знайомого, де обговорювали подальшу сімейну долю ОСОБА_8 , порадили їхати до чоловіка, аби зберегти сім'ю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є кумою та подругою заявниці ОСОБА_1 та пояснила, що ОСОБА_1 проживала у будинку АДРЕСА_3 . Після одруження ОСОБА_1 поїхала у ОСОБА_11 , приблизно 1985-1986 роках. Влітку, десь в червні, 1991 року ОСОБА_1 повернулася додому до мами разом з дочкою, на той час у квартирі проживала мама, брат та дочка. Ближче до Нового року, у кінці 1991 року, ОСОБА_8 , будучу вагітною на 5-6 місяців, поїхала у ОСОБА_12 та повернулася в Україну, коли сину ОСОБА_13 було 2-3 роки.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він є сусідом заявниці ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та пояснив, проживають у одному дворі, близьких відносин не підтримували. ОСОБА_1 проживала разом із матір'ю. Глибокою осінню (жовтень-листопад) 1991 року купив у сім'ї заявниці погріб. У цей період часу ОСОБА_8 від'їжджала та приїжджала.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він є братом заявниці ОСОБА_1 , показав, що після розлучення з дружиною у лютому 1991 року повернувся проживати до матері, у той же рік після сварки із чоловіком ОСОБА_8 разом з дитиною та речами на початку року повернулася до матері, де й проживала до зими того ж року.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В узагальненні судової практики Верховного суду України "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (проголошення незалежності України) або станом на 13 листопада 1991 року (набрання чинності Законом № 2235-ІІІ).
Реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року, який має юридичне значення.
Судом встановлено, що 21 листопада 1985 року ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина СРСР серії НОМЕР_1 .
21 вересня 1985 року ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб у м. Вінниці, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
10 листопада 1998 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 10 листопада 1998 року зроблено актовий запис за №1546, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 22 червня 2001 року.
Згідно інформаційної довідки з реєстру територіальної громади №12153 від 02.04.2025 за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в реєстрі територіальної громади наявна інформація за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 підтверджують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка міста Вінниці, РНОКПП НОМЕР_4 , дійсно проживала та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у наступні періоди: із 1972 року по 1085 рік - з реєстрацією; із червня 1991 року по 10 липня 1993 року - без реєстрації; із 10 липня 1993 року по дату складання даного акту - із реєстрацією, що підтверджується їх підписами у акті про встановлення факту проживання особи від 28.05.2025, складеному у присутності Голови комітету мікрорайону «Центральний».
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_18 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 2002 року та договору дарування частки квартири від 16 липня 2018 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21 березня 2025 року ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 12 червня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10 листопада 1998 року Відділом державного реєстру фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Вінниці Павленко Л.Р. видано довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно витягу з наказу №20 по Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М.І. Пирогова від 20.01.1995 ОСОБА_1 прийнято на посаду санітарки поліклініки з 02.01.1995.
Заявниця ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відповідно до довідки Комунального Закладу «Вінницький ліцей №4» №02-34 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , дійсно навчався в закладі «Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 ім Д.І. Менделєєва» з 01.09.2000 року по 31.05.2004 року.
Згідно відповіді на адвокатський запит Управління державної міграційної служби у Вінницькій області №0501.9-346/05.1-26 від 19.01.2026 інформовано, що в УДМС у Вінницькій області відсутня інформація про належність, встановлення чи набуття ОСОБА_1 громадянства України. Оскільки, відсутня інформація про належність ОСОБА_1 до громадянства України, а тому відсутня інформація про вихід з українського громадянства та оформляла виїзд на постійне місце проживання до Республіки Казахстан. Разом з тим повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 виданий 21.11.1985 Ленінським РВ ВС Вінницької області в зв'язку зі зміною прізвища.
Із довідки Консульського відділу посольства Республіки Казахстан в Україні №30-9/07 слідує, що за інформацією, отриманою від Управління міграційної служби Департаменту поліції Жамбилської області Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за реєстраційними обліками не значиться, посвідченням особи та паспортом громадянина Республіки Казахстан не документована. На підставі наявної інформації у теперішній час ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не є громадянкою Республіки Казахстан.
Матеріали справи також містять: копію свідоцтва про восьмирічну освіту серії НОМЕР_7 видане 09 червня 1984 року ОСОБА_16 ; копію залікової класифікаційної книжки спортсмена, належну ОСОБА_16 ; копію членського квитка; фотознімки.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Встановлення факту постійного проживання на території України потрібно заявницідля оформлення належності до громадянства України.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
В силу ст. 17 ЦК України (в редакції 1963 року) місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Стаття 1 Закону України «Про громадянство» визначає поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах» Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Згідно пп. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001- встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Згідно з пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Таким чином, встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності зазначеним вище Законом України (13 листопада 1991 року), який дасть право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.
Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
ОСОБА_1 звернулась до суду з метою встановлення факту її постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, що має юридичне значення для оформлення громадянства України та отримання паспорта громадянина України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України та ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , які стверджували про постійне проживання ОСОБА_1 на території України станом на листопад 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо заперечень представника заінтересованої особи з приводу показань свідків, то суд враховує, що вказані показання свідків, суд оцінює з урахування письмових доказів, які наявні в матеріалах справи. Зазначені заявником докази жодним чином не спростовані.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійно проживала станом на 13 листопада 1991 року на території України.
Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 3 ЗУ «Про громадянство України», ст.ст. 11, 12, 76, 81, 315, 352, 354 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, код ЄРПОУ 37836770, місцезнаходження: просп. Коцюбинського, буд. 78, м. Вінниця, Вінницька область.
Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна