Справа №127/10627/26
Провадження № 2/127/3170/26
08 квітня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява, подана в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними.
Розглянувши подані матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Дана справа відповідно до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України не віднесена до категорії малозначних справ, а відтак представником у цій справі може бути лише адвокат.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Дану позовну заяву подано в інтересах ОСОБА_1 представником за довіреністю ОСОБА_4 . При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позовна заява підписана адвокатом Білою Богданою Богданівною, а на підтвердження її повноважень до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_4 серії ВС №1450943 від 25 березня 2026 року.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів, що адвокат Біла Б.Б. уповноважена діяти від імені ОСОБА_1 , у тому числі в порядку передоручення.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті (частина друга статті 245 ЦК України).
При цьому, суд зауважує, що положення ч. 3 ст. 59 ЦПК України щодо доручення ведення справи в суді іншим особам стосується законних представників, натомість Прокопчук М.П. діє на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 05 грудня 2024 року, та не є його законним представником.
Так позовну заяву підписано адвокатом Білою Б.Б.,натомість документів, які визначені чинним законодавством та підтверджують її повноваження як представника позивача ОСОБА_1 не надано.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підписана особою повноваження якої не підтверджені належним чином, а отже особою, яка не має права її підписувати. Відповідно наявні підстави для її повернення позивачеві, як то передбачено положеннями п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України з одночасним роз'ясненням процесуальних наслідків, передбачених ч. 7 ст. 185 ЦПК України.
Як зазначила Велика палата Верховного Суду у справі №910/23346/16 від 13 березня 2018 року чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадку коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст.185, ст. 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна