Іменем України
"09" квітня 2026 р. Справа153/587/26
Провадження2/153/314/26-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
06.04.2026 за вх.№2507 через підсистему «Електронний суд» до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Звернувшись з позовною заявою до суду позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості: за кредитним договором №5242648 від 12.01.2025 в розмірі 11269,50 грн.; за кредитним договором №2032587 від 17.01.2025 в розмірі 7805 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026, вказана справа передана для розгляду мені - судді Ямпільського районного суду Вінницької області Швецю Р.В.
Дослідивши позовну заяву суддя прийшов до висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості фактично складаються із двох окремих самостійних вимог. Підстави виникнення цих вимог відрізняються між собою та ніяким чином не пов'язані між собою. Кожна вимога ґрунтується на окремому договорі, який з іншими договорами ніяким чином не пов'язаний і задоволення позовної вимоги відносно одного договору не впливає на задоволення позовної вимоги відносно іншого договору і навпаки. При цьому, ОСОБА_1 укладала ці договори з різними суб'єктами, а саме: кредитний договір №5242648 від 12.01.2025 укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а кредитний договір №2032587 від 17.01.2025 укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ».
Відповідно до статті 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2019 №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Як встановлено судом, підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є два окремі кредитні договори, права вимоги за якими придбано позивачем, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів (суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строків їх повернення).
Отже, кожна із вимог про стягнення заборгованості є самостійною вимогою, яка обґрунтовується різними підставами виникнення.
В даному випадку є різні не лише підстави виникнення вимог, а й докази, які позивач зазначає на підтвердження таких підстав (обставин, якими обґрунтовує позивач позовні вимоги).
Тобто, позовні вимоги позивача не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними.
Отже, пред'явивши вимоги про стягнення заборгованості за двома різними кредитними договорами, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, визначені статті 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними та похідними, вимоги заявлені з різних підстав, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори з різним предметом спору щодо стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, указані вимоги не є однорідними та такими які нерозривно пов'язані між собою.
Сумісний розгляд заявлених позивачем позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановити обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів щодо яких, як зазначає позивач, відповідачем не були виконанні зобов'язання в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
Відтак, заявлені вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Суд також враховує те, що об'єднання позивачем у позові декількох вимог майнового характеру, які до того ж не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 188, 353, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу право повторного звернення до суду після усунення умов, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.В. Швець