25 березня 2026 р. № 400/10267/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за участю секретаря судового засідання Селецької А.О., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Захід», пров. Василя Симоненка, 25/2,м. Миколаїв,54031,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2025 року № 951214290708,
за участю:
представника позивача: Колесникова В.В.,
представника відповідача: Радчича О.А.
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Захід» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 року №951214290708.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що контролюючий орган протиправно притягнув ПП «Захід» до відповідальності за порушення граничного строку розрахунків у іноземній валюті за наявності встановлених фактів припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у межах такого граничного строку. А обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови № 18, адресовані виключно уповноваженим банкам, не означають та не встановлюють заборону суб'єктам господарювання припиняти зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог. Вважає, що податкове повідомлення - рішення від 03.06.2025 року №951214290708 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 25.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон №2473-VIII) та пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18. Обґрунтування позивача в позовній заяві не спростовують встановлений під час перевірки факт вищезазначених порушень. Також, відповідач зазначає, що необхідно розмежовувати обмеження, які можуть існувати у цивільному законодавстві для резидента як сторони у договорі, від обмежень, які запроваджуються у адміністративних відносинах за його участю. До останніх належать правовідносини між резидентом та контролюючими органами, що виникають під час здійснення валютного нагляду. Таким чином, факти, викладені в акті перевірки ґрунтуються на наявних фактах порушення ПП «ЗАХІД» норм чинного валютного законодавства, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №951214290708.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти обґрунтувань відповідача, оскільки вони не спростовують наведених у позовній заяві висновків Верховного Суду, які є універсальними. Зазначає, що відповідачем не надано жодного спростування зазначених висновків, зокрема, щодо неможливості обмеження підзаконними нормативно-правовими актами свободи здійснення підприємницької діяльності та того, що такі обмеження суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Закону України «Про валюту та валютні операції». Додатково з приводу застосування постанови НБУ №18 від 24.02.2022 року також висловлювався і Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року по справі №320/29423/23. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
21.10.2025 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача було встановлено його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 24.10.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суду у судовому засіданні.
Дослідивши докази, суд, -
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі наказу від 15.04.2025 року №497-П проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Захід» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньо економічними контрактами від 05.10.2022 № SZ-051022-UA, від 07.02.2024 № BZ 070224, від 09.04.2024 № В-036896 за період з 05.10.2022 по 17.04.2025, за результатами якої складено акт від 01.05.2025 № 6276/14-29-07-08/32333300.
За результатами перевірки встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон №2473-VIII) та пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 (зі змінами та доповненнями) в частині:
- несвоєчасного надходження імпортного товару на суму 17980,73 дол. США (або 741437,20 грн) за договором від 09.04.2024 № Б-036896, укладеним з нерезидентом «Завод «Гарабогазкарбамид» ДК «Туркменхімія» (Туркменістан);
- несвоєчасного надходження імпортного товару на суму 155649,76 дол. США (або 6403150,96 грн) за контрактом від 07.02.2024 № ВZ-070224, укладеним з нерезидентом «BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED» (Туреччина);
- ненадходження імпортного товару на суму 334149,76 дол. США (або 13788021,55 грн) за контрактом від 07.02.2024 № ВZ-070224, укладеним з нерезидентом «BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED» (Туреччина).
ПП «Захід» не погодилося з висновками акту перевірки від 01.05.2025 № 6276/14-29 07-08/32333300 та надіслало засобами поштового зв'язку до Головного управління ДПС у Миколаївській області заперечення від 15.05.2025 № 15/05-2025.
На підставі акту перевірки від 01.05.2025 №6276/14-29-07-08/32333300 ГУ ДПС у Миколаївській області, з урахуванням результатів розгляду заперечень ПП «Захід» від 30.05.2025 №14038/6/14-29-07-08-02, прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №951214290708, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 7953596,33 грн.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення 03.06.2025 №951214290708, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення, суд враховує наступне.
Так, з матеріалів справ вбачається, що 07.09.2021 року Державний концерн «Туркменхімія», Туркменістан (продавець), та ПП «Захід» (покупець) уклали контракт №01/21, за якими здійснювались систематичні поставки карбаміду марки (сорту) «Б».
Митні органи оформили в митний режим «імпорт» товар, який мав оплатити ПП «Захід», зокрема: UA807020/2022/000936 від 07.02.2022 року (68164,00 дол. США), UA807020/2022/001048 від 11.02.2022 року (226525,00 дол. США), UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року (1 466 993,00 дол. США), UA500370/2022/002925 від 22.07.2022 року (1 380 546,00 дол. США), UA500370/2022/005140 від 30.09.2022 року (909230,50 дол. США), тощо.
07.02.2024 року BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED, Туреччина (продавець) та ПП «Захід» (покупець) уклали контракт на продаж №BZ-070224.
ПП «Захід» перерахував продавцю передоплату на суму 1 215 000,00 дол. США на підставі чотирьох платіжних інструкцій: на суму 250000,0 дол. США - платіжна інструкція від 13.02.2024 року; на суму 290000,0 дол. США - платіжна інструкція від 19.02.2024 року; на суму 195000,0 дол. США - платіжна інструкція від 19.04.2024 року; (4) на суму 480000,0 дол. США - платіжна інструкція від 29.04.2024 року.
На митну територію України поставлено калій хлористий 60,0% (УКТЗЕД 3104 20 50 00) на суму 880 850,24 дол. США на підставі наступних митних декларацій: від 27.06.2024 року №24UA500370003781U9 - на суму 384 563,24 дол. США; від 18.09.2024 року №24UA500370005244U9 - на суму 496 287,00 дол. США.
23.07.2024 року сторони уклали додатковий договір до контракту на продаж №Б-036896 від 07.02. 2024 року, яким підтвердили фактичні обставини з оплати, поставки товару, а також припинили зобов'язання компанії BASKIM з поставки товару на суму 334 149,76 дол. США на грошове зобов'язання - повернути кошти на суму 334 149,76 дол. США.
24.07.2024 року сторони уклали договір про припинення грошового зобов'язання компанії BASKIM перед ПП «Захід» на суму 334 149,76 дол. США шляхом зарахування з грошовим зобов'язанням ПП «Захід» перед компанією BASKIM на суму 334 149,76 дол. США за контрактом №01/21 від 07.09.2021 року.
09.04.2024 року Завод «Гарабогазкарбамід» Державного концерну «Туркменхімія», Туркменістан (продавець), та ПП «Захід» (покупець) уклали договір №Б-036896 (латинськими літерами - «B-036896») на поставку карбаміду марки (сорту) «Б».
ПП «Захід» перерахував продавцю передоплату на суму 387 901,00 дол. США на підставі двох платіжних інструкцій: на суму 274 015,00 дол. США - платіжна інструкція від 22.04.2024 року; на суму 113 886,00 дол. США - платіжна інструкція від 14.10.2024 року.
На митну територію України поставлено карбамід марки Б (УКТЗЕД 3102 10 10 00) на суму 516 822,35 дол. США на підставі наступних митних декларацій, копії додаються: від 23.08.2024 року №24UA500370004764U0 - на суму 20 216,11 дол. США; від 23.08.2024 року №24UA500370004765U0 на суму 25 085,74 дол. США; від 23.08.2024 року №24UA500370004766U0 на суму 24 245,77 дол. США; від 23.08.2024 року №24UA500370004767U8 на суму 186 486,65 дол. США; від 12.12.2024 року №24UA500370006539U5 на суму 60 092,81 дол. США; від 12.12.2024 року №24UA500370006537U7 на суму 42 180,20 дол. США; від 12.12.2024 року №24UA500370006538U7 на суму 43 071,01 дол. США; від 12.12.2024 року №24UA500370006541U7 на суму 31 927,30 дол. США; США; від 12.12.2024 року №24UA500370006543U5 на суму 32 556,58 дол. від 20.12.2024 року №24UA500370006756U1 - на суму 50 960,18 дол. США.
01.10.2024 року сторони уклали додатковий договір до договору №Б-036896 від 09.04.2024 року, яким підтвердили фактичні обставини з оплати, поставки товару, а також припинили зобов'язання Завод «Гарабогазкарбамід» з поставки товару на суму 17 980,73 дол. США на грошове зобов'язання - повернути кошти на суму 17 980,73 дол. США в строк до 02.10.2024 року.
02.10.2024 року сторони уклали договір про припинення грошового зобов'язання Завод «Гарабогазкарбамід» перед ПП «Захід» на суму 17 980,73 дол. США шляхом зарахування з грошовим зобов'язанням ПП «Захід» перед Завод «Гарабогазкарбамід» на суму 17 980,73 дол. США за контрактом №01/21 від 07.09.2021 року.
В акті перевірки відповідач посилається на Постанову Національного банку України від 24.02.2022 №18, пунктом 146 якої визначено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. На його думку, принципи регулювання приватноправових відносин відрізняються від принципів, які застосовуються у публічних відносинах. Якщо у цивільних відносинах діє принцип «дозволено все, що не заборонено», то у відносинах з органами державної влади відсутня можливість альтернативної поведінки без прямого дозволу у законі. Відповідач вважає, що необхідно розмежовувати обмеження, які можуть існувати у цивільному законодавстві для резидента як сторони у договорі, від обмежень, які запроваджуються у адміністративних відносинах за його участю. До останніх належать правовідносини між резидентом та контролюючими органами, що виникають під час здійснення валютного нагляду. Результатом цих тверджень та посилань став висновок відповідача, що пункт 14-6 Постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 року встановлює заборону імпортерам припиняти зобов'язання нерезидента з поставки товару (повернення передоплати) зарахуванням однорідних зустрічних вимог. Таку ж позицію підтримано представником відповідача під час розгляду справи.
Суд вважає позицію відповідача помилковою, з огляду на наступне.
Так, одним із принципів валютного регулювання, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон 2473-VIII) є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.
Статтею 3 Закону 2473-VIII передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов'язки для суб'єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.
У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 вказаного Закону валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені частиною 1 статті 12 Закону 2473-VIII, до них відносяться: 1) обов'язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов'язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України "Про Національний банк України", виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі також Постанова № 18) встановлено, що банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.
Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 14-4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Пунктом 14-6 Постанови № 18 встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема:
принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.
Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Станом на дату укладення позивачем з нерезидентами Державний концерн «Туркменхімія», BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED, Туреччина (продавець), Завод «Гарабогазкарбамід» Державного концерну «Туркменхімія» договорів про зарахування зустрічних вимог положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» жодних заборон не містив.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.
Цивільний кодекс України у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України визначає її одним із загальних принципів господарювання.
Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одним із способів припинення зобов'язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань.
Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб'єктам господарювання забороняється припиняти зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.
При цьому, суд завертає увагу на те, що жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України (у тому числі Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність») не передбачено.
Суд зауважує, що Положення актів Національного банку України не регулюють підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.
Таким чином, сторони зовнішньоекономічних операцій позивач та його контрагенти, здійснюючи експортно-імпортні операції, виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, а також обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.
При цьому, підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:
вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
вимоги однорідні;
строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Тобто, постанова Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 (пункт 14-6) та постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 (підпункт 5 пункту 10 розділу III) містять суперечливі положення щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду. Так, п підпункт 5 пункту 10 розділу Постанови № 7 вказує на таку можливість, пункт 14-6 Постанови № 18 зазначає, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 3 Закону 2473-VIII у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Тобто, суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 та підпункт 5 пункту 10 розділу III постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь позивача.
Крім того, суд вважає, що обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», адресовані виключно уповноваженим банкам, не означають та не встановлюють заборону суб'єктам господарювання припиняти зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
На переконання суду, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). У разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18, від 07 лютого 2023 року у справі № 813/1342/16, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15, від 16.07.2025 року у справі 320/29423/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не було доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2025 року №951214290708.
Позов належить задовольнити.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 24 224,00 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Захід» (пров. Василя Симоненка, 25/2,м. Миколаїв,54031, ідентифікаційний код 32333300) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 44104027) - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.06.2025 року №951214290708.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь приватного підприємства «Захід» (пров. Василя Симоненка, 25/2,м. Миколаїв,54031, ідентифікаційний код 32333300) судовий збір в розмірі 24224,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 06.04.2026.
Суддя В. С. Брагар