09 квітня 2026 рокусправа № 380/16305/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (далі - позивач, ТзОВ «СПАНРАЙЗ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800030/2 від 01.07.2025.
В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Вказав, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
Також просить стягнути витрати, пов'язані з наданням правової допомоги.
Ухвалою від 18.08.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. Вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати, страхування) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема вказав, що умовами поставки оцінюваного товару згідно інвойсу є FOB SHANGHAI. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження додаткових складових (транспортних та експедиційних витрат) митної вартості оцінюваного товару надано рахунок ТзОВ «АТСФ" № 1403 у якому відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, зберігання оцінюваних товарів в порту призначення, експедиційні послуги за межами митної території України. Повідомив, що згідно Договору про перевезення з ТзОВ «АТСФ" № 24102024-M, на який посилається рахунок, обсяг, умови, вартість послуг та інше встановлюються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору. У Заявці № 3 вартість ВВР, Т1, перевантаження та сканування вантажу становить 153647,24 грн, що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Окремо зазначено, що рахунок про надання ТЕП датовано 27.06.2025 а дата заявки 30.06.2025, що викликає сумніви у достовірності наданих документів. Зазначив, що у п. 3.7. Договору № 24102024-M передбачена можливість страхування, однак відомості про те, що страхування вантажу не проводилось наведено лише у Довідці трансп. довідка № 27/01 у якій підпис особи ОСОБА_1 не відповідає підпису такого у Заявці № 3, що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів. Також звернув увагу на те, що згідно з п.2.1.3 договору про перевезення № 1602 передбачено забезпечення страхування вантажу, про що вказується в Заявках, однак таку Заявку не надано. Таким чином спостерігається заниження митної вартості в частині обрахунку та не включення додаткових складових митної вартості. Стверджує, що у графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR від 25.06.2025 № б/н зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо іншим перевізником ніж ТзОВ «АТСФ", однак у посередницькому Договорі-Заявці № 2606 відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказав, що прайс-лист надано для конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб. Крім того в копії митної декларації країни відправлення № 223120250001590568 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження - SHANGHAI, у гр. “країна кінцевого призначення» митної декларації країни відправлення вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай). Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ" 04 квітня 2025 року уклало Контракт № SR-RD-20250404 від з Польською фірмою RD GLOBAL Sp. z.o.o., на постачання товарів.
Позивачем, 01.07.2025 року, на митну територію України ввезено партію товарів на підставі Контракту № SR-RD-20250404 від 04.04.25, інвойсу № № JCD068AAN250186 від 21.04.2025, а саме: сітку затінюючу/SHADE NET - трикотажне полотно сновов'язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. щільність, 50г/м2, розмір 3х50м - 302рул. щільність, 50г/м2, розмір 4х50м - 377рул. щільність, 50г/м2, розмір 6х50м - 220рул. щільність, 70г/м2, розмір 4х50м - 253рул. щільність,70г/м2,розмір 6х50м - 251рул. сфера застосування: для теплиць та відкритого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів. Торговельна марка: Sugrand. Країна виробництва: CN. Виробник: HEFEI GREAT NETS CO. LTD.
З метою митного оформлення вказаного товару 01.07.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209160007307U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених вище.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA209160007307U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт № SR-HGN-20241111 від 11.11.2024, інвойс № JCD068AAN250186 від 21.04.2025, прайс-лист від 21.04.2025, проформу інвойс № PI202502628 від 24.02.2025, платіжне доручення в іноземній валюті № 26 від 27.02.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 67 від 10.06.2025, договір-заявку № 2606 від 26.06.2025, заявку №3 від 30.06.2025, договір №24102024-М від 24.10.2024, договір №1602 на транспортне обслуговування від 16.02.2023, рахунок на оплату № 1403 від 27.06.2025, платіжну інструкцію №779 від 30.06.2025, CMR б/н від 26.06.2025, довідку №27/01 від 27.06.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Позивач листами № 250 від 01.07.2025, № 251 від 01.07.2025 повідомив відповідача про відсутність підстав для витребування додаткових доказів, просив здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.
Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800030/2 від 01.07.2025.
Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення (Додаток 19 графа 33) стало те, що: «- умовами поставки оцінюваного товару згідно інвойсу є FOB SHANGHAI. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження додаткових складових (транспортних та експедиційних витрат) митної вартості оцінюваного товару надано рахунок ТзОВ «АТСФ" № 1403 у якому відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, зберігання оцінюваних товарів в порту призначення, експедиційні послуги за межами митної території України; - згідно Договору про перевезення з ТзОВ «АТСФ" № 24102024-M, на який посилається рахунок, обсяг, умови, вартість послуг та інше встановлюються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору. У Заявці № 3 вартість ВВР, Т1, перевантаження та сканування вантажу становить 153647,24 грн, що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Окремо слід зазначити, що рахунок про надання ТЕП датовано 27.06.2025 а дата Заявки 30.06.2025, що викликає сумніви у достовірності наданих документів; - у п. 3.7. Договору №24102024-M передбачена можливість страхування, однак відомості про те, що страхування вантажу не проводилось наведено лише у Довідці Трансп.довідка № 27/01 у якій підпис особи ОСОБА_1 не відповідає підпису такого у Заявці № 3, що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів; - згідно з п.2.1.3 договору про перевезення № 1602 передбачено забезпечення страхування вантажу, про що вказується в Заявках, однак таку Заявку не надано. Таким чином спостерігається заниження митної вартості в частині обрахунку та не включення додаткових складових митної вартості; - у графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR від 25.06.2025 № б/н зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо іншим перевізником ніж ТзОВ «АТСФ", однак у посередницькому Договорі-Заявці № 2606 відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; - прайс-лист надано для конкретного покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб; - в копії митної декларації країни відправлення № 223120250001590568 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження - SHANGHAI, у гр. “країна кінцевого призначення» митної декларації країни вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай).».
У зв'язку з прийнятим рішенням, відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209000/2025/800030/2.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач 02.07.2025 випустив у вільний обіг товари за ЕМД № 25UA209160007335U4, відповідно до ст. 55 МК України, з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України, по якій (графа 48 декларації) було надмірно сплачено митні платежі в загальному розмірі 326740,85 грн (у тому числі мито 8% - 88308,34 грн, ПДВ 20% - 238432,51 грн).
Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним і таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 “Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача: контракт № SR-HGN-20241111 від 11.11.2024, інвойс № JCD068AAN250186 від 21.04.2025, прайс-лист від 21.04.2025, проформу інвойс № PI202502628 від 24.02.2025, платіжне доручення в іноземній валюті № 26 від 27.02.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 67 від 10.06.2025, договір-заявку № 2606 від 26.06.2025, заявку №3 від 30.06.2025, договір №24102024-М від 24.10.2024, договір №1602 на транспортне обслуговування від 16.02.2023, рахунок на оплату № 1403 від 27.06.2025, платіжну інструкцію №779 від 30.06.2025, CMR б/н від 26.06.2025, довідку №27/01 від 27.06.2025.
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.
3 цього приводу суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Щодо твердження відповідача у спірному рішенні, що «- умовами поставки оцінюваного товару згідно інвойсу є FOB SHANGHAI. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; «- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження додаткових складових (транспортних та експедиційних витрат) митної вартості оцінюваного товару надано рахунок ТзОВ «АТСФ" № 1403 у якому відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, зберігання оцінюваних товарів в порту призначення, експедиційні послуги за межами митної території України».
Як зазначено у рахунку на оплату № 1403 від 27 червня 2025 року, товариство з обмеженою відповідальністю "АТСФ" надало позивачу послуги з: міжнародного морського перевезення по маршруту Shanghai (China) - Gdansk (Poland) (контейнери MSMU8969399) на суму 95645,96 грн без ПДВ; обробка контейнеру MSMU8969399 за межами митної території України на суму 46741,76 грн без ПДВ; міжнародні транспортні послуги по маршруту Kowale (Gdansk - Poland) - м/п Рава Руська (Україна), авто BC1364TC//BC5718XG на суму 56906,46 грн без ПДВ; міжнародні транспортні послуги по маршруту м/п Рава-Руська (Україна) Васильків, Київська обл. (Україна), авто BC1364TC//BC5718XG на суму 37 937,64 грн без ПДВ; винагорода експедитора по території України на суму 4053,17 грн, в т.ч. крім того ПДВ 20% - 810,63 грн.
До складових митної вартості відносяться витрати, понесені Позивачем за митною територією України, які не включені в інвойсову вартість товару.
Таким чином, до складових митної вартості належать: - міжнародне морське перевезення по маршруту Shanghai (China) - Gdansk (Poland) (контейнери MSMU8969399) на суму 95645,96 грн без ПДВ; обробка контейнеру MSMU8969399 за межами митної території України на суму 46741,76 грн без ПДВ; міжнародні транспортні послуги по маршруту Kowale (Gdansk - Poland) - м/п Рава Руська (Україна), авто BC1364TC/BC5718XG на суму 56906,46 грн без ПДВ.
Тобто складові митної вартості становлять: 95645,96 грн + 46741,76 грн + 56906,46 грн = 199294,18 грн.
У довідці №27/01 від 27.06.2025 міститься аналогічна інформація про складові митної вартості. Крім того, окремо зазначено - «Страхування вантажу не проводилось».
За надані послуги позивач перерахував ТОВ "АТСФ" 242095,62 грн за міжнародне перевезення зг.рах №1403 від 27 червня 2025 року, ПДВ - 810,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №779 від 30.06.2025.
Враховуючи наведене, в поданих документах вказані всі витрати понесені позивачем. Діюче митне законодавство, як і податкове законодавство, не передбачає підтверджувати відсутність витрат які не були отримані суб'єктом ЗЕД. Декларант має зазначити лише тільки ті витрати, які були ним фактично понесені, і які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Аналогічні висновки висвітлені У пункті 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, та рекомендованих суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, зазначено, що «якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту».
Щодо твердження відповідача у спірному рішенні, що «- згідно Договору про перевезення з ТзОВ "АТСФ" № 24102024-M, на який посилається рахунок, обсяг, умови, вартість послуг та інше встановлюються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору. У заявці № 3 вартість ВВР, Т1, перевантаження та сканування вантажу становить 153647,24 грн, що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Окремо слід зазначити, що рахунок про надання ТЕП датовано 27.06.2025, а дата заявки 30.06.2025, що викликає сумніви у достовірності наданих документів» суд враховує таке.
Відповідно до Договору № 24102024-M про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024 (Додаток 9) (далі за текстом Договір ТЕП) Експедитор зобов'язується за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, які в свою чергу є невід'ємною частиною даного Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (далі - ТЕО), організувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення морським, авіаційним транспортом, та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами (п.1.1. Договору ТЕП).
За змістом п. 3.1. Договору ТЕП - Заявки, погоджені Сторонами, регулюють взаємини Сторін щодо кожного окремого доручення на ТЕО і є невід'ємною частиною даного Договору. В Заявці зазначається найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення місце навантаження, місце вивантаження, місце доставки вантажу), планована дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. При цьому форма Заявки викладена у Додатку № 1 до даного Договору, що становить його невід'ємну частину.
Пунктом 4.1. Договору ТЕП Сторони погодили, що послуги оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів, починаючи з дати надання електронною поштою Експедитором рахунку, якщо інше не обумовлене в додатковій угоді до даного Договору. При цьому оригінал відповідного рахунку досилається Клієнту протягом 14 календарних днів з моменту його надання електронною поштою.
Зі змісту наведених домовленостей Договору ТЕП, до обов'язкових відомостей які мають бути узгоджені в Заявці є: найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення місце навантаження, місце вивантаження, місце доставки вантажу), планована дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО (п.3.1. Договору ТЕП).
В той же час, оплата за надані послуги має бути здійснена на підставі рахунку виставленого Експедитором (п. 4.1. Договору ТЕП).
З аналізу ч. 10 ст. 58 МК України - Складовими митної вартості, є витрати понесені покупцем за митною територією України які не увійшли у інвойсову вартість товару.
Отже, фактично понесені позивачем витрати за межами митної території України (складові митної вартості) зазначені у рахунку на оплату № 1403 від 27.06.2025, а також у довідці №27/01 від 27.06.2025.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 та в «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями). Первинні документи для оформлення безготівкових розрахунків визначено в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22. У бухгалтерському обліку рахунок на оплату є первинним документом, що підтверджує господарську операцію, служить підставою для відображення цих операцій у бухгалтерському обліку, а також підставою для оплати. Рахунок, серед іншого, містить інформацію про найменування товарів/послуг, їх кількість, ціну та загальну суму до сплати, а також може містити дані про валюту розрахунків. Таким чином рахунок на оплату № 1403 від 27 червня 2025, платіжну інструкцію №779 від 30.06.2025 та довідка №27/01 від 27.06.2025 містять вичерпну інформацію про понесені позивачем витрати на транспортно-експедиційні послуги. Подані позивачем вищезазначені документи на підтвердження понесенних витрат на транспортно-експедиційні послуги відповідають вимогам Наказу №559.
Щодо твердження відповідача у спірному Рішенні, що «- у п. 3.7. Договору №24102024-M передбачена можливість страхування, однак відомості про те, що страхування вантажу не проводилось наведено лише у довідці трансп. довідка № 27/01 у якій підпис особи ОСОБА_1 не відповідає підпису такого у заявці №3, що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів» суд звертає увагу на те, що відповідно до п.8 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року «… якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.». Що стосується сумнівів митного органу щодо підпису особи ОСОБА_1 у довідці трансп.довідка № 27/01, суд зазначає, що такі сумніви є припущеннями митного органу та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Отже, позивач надав митному органу всі документи, передбачені ст. 53 МК України, які містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме за ціною Інвойсу, що є невід'ємною частиною Контракту, на підставі якого товар імпортується.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товару від 01.07.2025 № UA209000/2025/800030/2 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір № 030-МВ від 07.07.2025, рахунок на оплату № 073 від 07.07.2025, платіжну інструкцію №830 від 08.07.2025.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4000 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UA209000/2025/800030/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (ЄДРПОУ 41482988) 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 98 коп сплаченого судового збору, а також 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.