08 квітня 2026 рокусправа № 380/20574/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (далі - позивач, ТОВ «Лемберг ЗІЗ») з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100182/2 від 01.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001303 від 01.05.2025;
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100210/2 від 21.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001515 від 21.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2025/100227/2 від 04.06.2025;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA209230/2025/001656 від 04.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митних декларацій. Разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.
Ухвалою суду від 17.10.2025 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 07.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зміну виду провадження.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,
Позивач уклав із Компанією «Raw-Pol Stefanski Spolka Jawna», Польща зовнішньоекономічний договір (Контракт) №01-12 від 23.12.2021 (далі - Контракт).
Відповідно до істотних умов договору продавець зобов'язується передати товар, в кількості та асортименті відповідно до накладних, а покупець- прийняти і оплатити товар. Ціна товару, що продається визначається у доларах США, Євро або злотих і визначається з пропозиції продавця, яка є додатком до цього Договору.
Умови поставки: FCA Julianow, Polska згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2020»
Згідно з рахунками-проформами №FSE0007220688160525E від 16.05.2025, №PRN0271020688160525 від 30.05.2025, №PRN0209120688160425 від 28.04.2025 позивач придбав у продавця товар одяг та взуття в асортименті.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митні декларації 01.05.2025 №25UA209230040421U0, 21.05.2025 №25UA209230047308U3 та 04.06.2025 №25PL445010003QJEB5 відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA209230040421U0 митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Пакувальний лист (Packing list) FSE0006520688160425E від 30.04.2025, Рахунок-проформа (Proforma invoice)PRN0209120688160425 від 28.04.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) FSE0006520688160425E від 30.04.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 30.04.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512766 від 30.04.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512767 від 30.04.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) FSE0006520688160425E від 30.04.2025, Загальна декларація прибуття 25UA141000459124Z9 від 30.04.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару №311JBKLP4 від 28.04.2025, Калькуляція транспортних витрат №01/05/2025 від 01.05.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-12 від 23.12.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 22.12.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) DELiVERY NOTE FSE0006520688160 від 30.04.2025, Договір про надання послуг митного брокера №60/2025 від 23.04.2025,Інші некласифіковані документи виписка за період з 28.04.2025 від 01.05.2025, Копія митної декларації країни відправлення 25PL445010002YCMB7 від 30.04.2025, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209230040421U0 01.05.2025.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA209230047308U3 митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Пакувальний лист (Packing list) FSE0007220688160525E від 20.05.2025. Рахунок-проформа (Proforma invoice)FSE0007220688160525E від 16.05.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) FSE0007220688160525E від 20.05.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.05.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512781 від 20.05.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) FSE0007220688160525E від 20.05.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару №313JBKLP5 від 16.05.2025, Калькуляція транспортних витрат 21/05/2025 від 21.05.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-12 від 23.12.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 22.12.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) DELiVERY NOTE FSE0007220688160 від 20.05.2025, Договір про надання послуг митного брокера №60/2025 від 23.04.2025, Інші некласифіковані документи виписка за період з 16.05.2025 від 21.05.2025, Копія митної декларації країни відправлення 25PL445010003DJVB6 від 20.05.2025, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209230047308U3 21.05.2025.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA209230047308U3 митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Пакувальний лист (Packing list) FSE0007820688160625E від 03.06.2025, Рахунок-проформа (Proforma invoice) PRN0270920688160525 від 30.05.2025, Рахунок-проформа (Proforma invoice) PRN0271020688160525 від 30.05.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) FSE0007820688160625E від 03.06.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note)
б/н від 03.06.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512790 від 03.06.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512791 від 03.06.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) FSE0007820688160625E від 03.06.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару №314JBKLP5 від 30.05.2025, Калькуляція транспортних витрат 04/06/2025 від 04.06.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-12 від 23.12.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 22.12.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) DELiVERY NOTE FSE0007820688160 від 03.06.2025, Договір про надання послуг митного брокера №60/2025 від 23.04.2025, Інші некласифіковані документи виписка за період з 30.05.2025 від 04.06.2025, Копія митної декларації країни відправлення 25PL445010003QJEB5 від 03.06.2025, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209230052454U0 від 04.06.2025.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимог митного органу, позивача надано повторно пакет документів, що долучалися до митних декларацій, та вказано про прийняття рішення відповідно до наданих документів.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100182/2, №UA209000/2025/100210/2 та №UA209000/2025/100227/2.
Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: «Т.1- 13,02 дол США за кг МД 24UA209230099857U8 від 25.10.24 Т.4-13,32 дол США за кг МД 24UA209230109426U0 від 21.11.24»; «Т.6- 21.51 дол США за кг МД 25UA209190008423U0 від 03.04.25 Т.10-13.03 дол. США за кг мд № UA209230/2025/011854 від 10.02.25Т.11- 13,01 дол США за кг МД 25UA209230033718U0 від 11.04.25Т.12- 13,40 дол США за кг МД 25UA209140004341U6 від 21.02.25Т.13- 13,50 дол США за кг МД 25UA100120612024U9 від 10.03.25»; «Т.11- 13,51 дол США за кг МД 24UA209140010987U8 від 18.04.24Т.31-13.03 дол. США за кг мд № UA209230/2025/011854 від 10.02.2025 Т.5- 3,01 дол США за кг МД 25UA209170027486U0 від 31.03.25 Т.22-13,01 дол США за кг МД 25UA209230033718U0 від 11.04.25Т.23- 13,50 дол США за кг МД 25UA100120612024U9 від 10.03.25».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001303, №UA209230/2025/001515, №UA209230/2025/001656. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митні декларації, в яких вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Приписами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, відомостей про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (пункти «є» та «ж» пункту 5 частини 8 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Слід зауважити, що митне законодавство передбачає цілу систему методів визначення митної вартості товарів, серед яких виділяється основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (пункти 1-2 частини 1 статті 57 МК України).
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи визначення митної вартості товару (частина 3 статті 58 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
При цьому, положення частини 3 статті 53 МК України надають можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:
1. у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
2. якщо наявні ознаки підробки цих документів;
3. якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
В разі наявності таких підстав декларант зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень статті 53 МК України слід виснувати, що законом визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з приписами частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів, а саме: обґрунтованість сумнів митного органу під час витребування додаткових документів й коригування митної вартості товарів; а також дотримання вимог МК України та інших підзаконних нормативно-правових актів під час застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів.
Суд зазначає, що приписи частини 3 статті 53 МК України зобов'язують митний орган витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана.
Суд дослідив вимоги митного органу, й встановив, що такі не містить відомостей щодо правових підстав для витребування додаткових документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Натомість відповідач перелічив усі документи, згадані у частині 3 статті 53 МК України.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяли тому, що декларант був необізнаний стосовно фактичних причин, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана. Внаслідок цього митний орган позбавив декларанта можливості усунути будь-які розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої митної вартості товарів.
Щодо розбіжностей у долучених до митних декларацій документах суд зазначає таке.
Дослідивши зміст графи 33 оскаржених рішень суд узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів, таким чином:
- відсутні документи, які підтверджували б всі складові витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України, та відсутня інформація щодо розміру тарифної ставки за одиницю виміру (ваги) товару за 1 кілометр маршруту;
- у гр. 16 та гр. 22 CMR відсутні реквізити та штамп перевізника; у гр. 5 МД «Документи» вказана Специфікація, яка до митного оформлення не надана;
- декларантом не наданий документ, що підтверджує якість товару, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ;
- експортна декларація країни відправлення 25PL445010002YCMB7 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Щодо зауваження про відсутні документи, які мали б підтверджувати всі складові витрат, понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України та інформації щодо розміру тарифної ставки за одиницю виміру (ваги) за 1 км маршруту.
Суд встановив, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості відповідач зазначив, що в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України. Відсутня інформація про розмір тарифної ставки за одиницю виміру за 1 км маршруту.
Так, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Із доказів у справі встановлено, що доставку товару позивач здійснював власними виробничими засобами в межах своєї господарської діяльності, тому, як наслідок, відсутня інформація щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Крім того, у калькуляціях транспортних витрат вказані: розхід палива на 100 км - 15 л, відстань маршруту за межами митної території України - 404 км, витрати за межами митної території України - 11760.00 грн, в т.ч. - витрати на паливо - 7100 грн, амортизація авто - 100,00 грн, добові водія - 4560,00 грн.
Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 та від 07.07.2023 у справі №803/718/17 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Враховуючи, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), відтак калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо відсутності у графах 16 та. 22 CMR реквізитів та штампу перевізника та відсутності Специфікації, суд повторно вказує, що згідно з калькуляціями транспортних витрат №01/05/2025 від 01.05.2025; №21/05/2025 від 21.05.2025; №04/06/2025 від 04.06.2025 позивач здійснював доставку товару власними транспортними засобами від місця навантаження, визначеного у контракті (Julianow, Polska) до м Львів (митного посту).
При цьому, суд звертає увагу, що державний номерний знак, вказаний у калькуляції транспортних витрат ВС1870TE/ВС3650XF збігається із номерним знаком автомобіля, вказаного у міжнародній автотранспортній накладній CMR від 30.04.2025 у графі 16; державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 збігається із номерним знаком автомобіля, вказаного у міжнародній автотранспортній накладній CMR від 20.05.2025 у графі 16; державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 збігається із номерним знаком автомобіля, вказаного у міжнародній автотранспортній накладній CMR від 03.06.2025 у графі 16.
Тобто, відсутній перевізник товару, натомість у графі 22 вказані дані продавця; у графі 23 стоїть підпис водія позивача (декларанта).
Крім того, згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20 у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв'язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Також суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», у графі 5 «Зазначається загальна кількість задекларованих у МД товарів. Кількість товарів має відповідати кількості граф 31 МД, що заповнюються».
Так, у графі 5 декларації 25UA209230040421U0 від 01.05.2025 вказано: товари 36; у графі 5 декларації 25UA209230047308U0 від 21.05.2025 вказано: товари 31; у графі 5 декларації 25UA209230052454U0 від 04.06.2025 вказано: товари 36. Жодної вказівки на специфікацію немає, перелік доданих документів вказаний у графі 44 МД.
Щодо відсутності документів, які підтверджує якість товару, а також виробника товару та ТМ, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено як вони вплинули та чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Окрім цього, слід звернути увагу, що відповідно до карток відмови в прийнятті митних декларацій позивачем надавалися сертифiкати про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AU 0512766 від 30.04.2025, PL/MF/AU 0512767 від 30.04.2025, PL/MF/AU 0512781 від 20.05.2025, PL/MF/AU 0512790 від 03.06.2025, PL/MF/AU 0512791 від 03.06.2025 та декларацiї про походження товару (Declaration of origin) FSE0006520688160425E від 30.04.2025, FSE0007220688160525E від 20.05.2025, FSE0007820688160625E від 03.06.2025.
Щодо відсутності в експортній декларації відміток, що підтверджують здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах FCA, відповідно до яких продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.
Тобто, саме продавець, згідно з викладеними умовами поставки, є відповідальним за оформлення експортної декларації.
Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що відповідно надає митному органу право, відповідно до приписів пункту 5 частини 5 статті 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Водночас митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.
Крім цього, слід зазначити, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Слід зауважити, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.
При цьому, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару за одною митною декларацією визначена за другорядним методом згідно статті 60 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугували: «Т.1- 13,02 дол США за кг МД 24UA209230099857U8 від 25.10.24 Т.4-13,32 дол США за кг МД 24UA209230109426U0 від 21.11.24»; «Т.6- 21.51 дол США за кг МД 25UA209190008423U0 від 03.04.25 Т.10-13.03 дол. США за кг мд № UA209230/2025/011854 від 10.02.25Т.11- 13,01 дол США за кг МД 25UA209230033718U0 від 11.04.25Т.12- 13,40 дол США за кг МД 25UA209140004341U6 від 21.02.25Т.13- 13,50 дол США за кг МД 25UA100120612024U9 від 10.03.25»; «Т.11- 13,51 дол США за кг МД 24UA209140010987U8 від 18.04.24Т.31-13.03 дол. США за кг мд № UA209230/2025/011854 від 10.02.2025 Т.5- 3,01 дол США за кг МД 25UA209170027486U0 від 31.03.25 Т.22-13,01 дол США за кг МД 25UA209230033718U0 від 11.04.25Т.23- 13,50 дол США за кг МД 25UA100120612024U9 від 10.03.25».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Однак відповідачем у рішеннях не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.
З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах, які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).
В оскаржених рішеннях відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішень про коригування митної вартості товарів критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оскаржених карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено:
- договір про надання правової допомоги №02/25 від 02.01.2025;
- додаток №10 до договору про надання правової допомоги;
- звіт про надання правничої допомоги від 14.10.2025;
- платіжну інструкцію №2597 від 09.10.2025 на суму 4500,00 грн,
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1406388;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000558.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд висновує, що сума, зазначена в договорі про надання правової допомоги є співмірною з часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Щодо повернення суми сплаченого судового збору суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 зазначено, що «оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими», на підставі цього сформовано висновок щодо застосування норм права про те, що «при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23 Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, тому вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Ціна позову (різниця митних платежів) визначена позивачем складає 62115,11 грн. Отже, судовий збір за подання цього позову складає 3028,00 грн. Водночас позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі у сумі 12112,00 грн.
З огляду на встановлені обставини суд висновує, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Також, суд зазначає, що надмірно сплачений судовий збір у сумі 9084,00 грн підлягає поверненню в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100182/2 від 01.05.2025, №UA209000/2025/100210/2 від 21.05.2025, №UA209000/2025/100227/2 від 04.06.2025.
3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001303 від 01.05.2025, №UA209230/2025/001515 від 21.05.2025, №UA209230/2025/001656 від 04.06.2025.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247/8 ; ЄДРПОУ 43333553).
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Кравців Олег Романович