про відмову в забезпеченні позову
08 квітня 2026 року Київ Справа № 320/64078/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування Постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, у якому просить суд:
- Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (управління державного нагляду (контролю) у Київської області та м. Києва) про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШОЗ1227 від 25.11.2025 року у сумі 17000,00 гривень.
Позов обгрунтовано, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не був перевізником оскільки транспортний засіб передано в оренду ФОП ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.02.2026 від відповідача надійшов відзив.
12.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
07.04.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі постанови виконавчого провадження №80648660 від 02.04.2026 Тетіївського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 17000,00 грн 0 копійок на користь держави, про що постановити відповідну ухвалу, яку направити всім особам, яких стосується такі заходи забезпечення позову ) які (ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів, у тому числі Тетіївський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 09801, Україна, Білоцерківський р-н, Київська обл., місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 9б).
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що на виконанні у Тетіївського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №80648660 від 02.04.2026 з виконання постанови.
Позивач вказує, що примусове виконання оскаржуваної постанови в разі задоволення позову істотно ускладнить ефективний захист його прав, адже змусить вживати додаткових заходів для їх відновлення, а саме ініціювати судове провадження щодо повернення грошових коштів, що можуть бути стягнуті на виконання постанови.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цієї статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Слід зазначити, що забезпечення позову - це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Вимога позивача про вжиття обраного ним заходу забезпечення позову обумовлена можливим примусовим виконанням оскаржуваної постанови. Тобто небезпеку порушення свої прав позивач убачає у ймовірному примусовому виконанні оскаржуваної постанови.
Так, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, що якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/32519/21.
Суд ураховує, що наслідки від незабезпечення цього позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства. Про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.
Посилання заявника на майбутню ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Слід звернути увагу на те, що позивач не вказав, у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому та не додано жодних доказів на підтвердження цього.
Тобто, сплата заявником штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.
У контексті розглядуваного у цій справі питання слід зазначити, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, а тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченими законом.
Суд наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування постанови. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
На переконання суду, надання правової оцінки оскаржуваній постанові про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/32519/21.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин, суд з урахуванням розміру щтрафу, який підлягає стягненню уважає, що зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Державної служби України з безпеки на транспорті, за відсутності об'єктивних та достатніх на те підстав, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.