про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2026 року Київ № 320/12959/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До суду 24.03.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в особі представника з позовом (зареєстрований 25.03.2026) до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягали в безпідставному не допуску ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до проходження військової служби та безпідставному звинуваченні Кінана Ентоні Фінея в самовільному залишенні військової частини;
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в ненарахуванні та невиплаті Кінану Ентоні Фінею ( ОСОБА_2 ) грошового забезпечення за період від 01.02.2023 по 24.03.2026;
- зобов'язати Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Кінану Ентоні Фінею ( ОСОБА_2 ) грошове забезпечення за період від 01.02.2023 по 24.03.2026;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) завдану немайнову (моральну) шкоду в розмірі 200 000 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами частини другої статті 132 цього Кодексу, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За нормами частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах позову відсутні докази сплати судового збору з позовну вимогу майнового характеру відповідно до пункту 5 прохальної частини позову.
У позовній заяві позивач посилається як на підставі звільнення від сплати збору за вимогу про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) завданої немайнової (моральної) шкоди в розмірі 200 000 грн, на пункт 11 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», із приводу чого суддя зазначає таке.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суддя зазначає, що названі підстави не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували станом на день звернення з позовом до суду незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача по відношенню до позивача, за наявності яких останній зазнав певної шкоди (моральної).
У той же час, зазначення в прохальній частині позову про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача, без розгляду справи по суті на цьому етапі не може вважатись незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади по відношенню до позивача, оскільки такі обставини ще не встановлені та відсутнє рішення відповідного компетентного органу про констатацію такого порушення.
Крім того, як зазначено в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 380/1926/22, названі положення частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, таким рішенням, діями чи бездіяльністю повинна бути заподіяна шкода.
Втім, суддя звертає увагу, що позовними вимогами у межах спірних правовідносин є дії, що полягали в безпідставному не допуску ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до проходження військової служби та безпідставному звинуваченні Кінана Ентоні Фінея в самовільному залишенні військової частини, а також бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в ненарахуванні та невиплаті Кінану Ентоні Фінею ( ОСОБА_2 ) грошового забезпечення за період від 01.02.2023 по 24.03.2026, які позивач уважає протиправними, а також, як похідна, заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, отже, у силу характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Більше того, згідно із частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 30.06.2020 у справі № 560/3995/19, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.
Отже передумовою для застосування положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є вже встановлені відповідним рішенням порушення органом державної влади прав особи, яка звертається за захистом до суду.
Таким чином, за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн позивач мав сплатити 1600,00 грн, тобто 1% ціни позову, із урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, суддя погоджується з доводами представника позивача про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за позовні вимоги відповідно до пунктів 2, 3, 4 прохальної частини позову, оскільки у силу вимог пунктів 1 та 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
За таких обставин, оскільки позивачем не сплачено судових збір за вимогу майнового характеру, а судом не встановлено наявності підстав для звільнення від сплати збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.