08 квітня 2026 року справа №320/29427/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №00774040103.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у задоволенні позову ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна» відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на аналогічні, заявленим у позовній заяві доводи, що містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 - без змін.
Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2025 касаційну скаргу ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна» задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №320/29427/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Щавінському В.Р.
На підставі ухвали суду від 03.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та вирішено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Названою також ухвалою призначено підготовче судове засідання на 14.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 25.08.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 12.03.2026 прибули представники позивача та представник відповідача. Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, висловився про необхідність відмови у його задоволенні.
Під час судового засідання, враховуючи думку сторін та керуючись приписами частини 3 статті 194 КАС України, судом ухвалено подальший розгляд здійснювати у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Для висновку про реальність господарських операцій податковий орган не встановив предметний зв'язок з фактами поставки сировини та результатами реальної підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» з переробки сировини, ділову мету та економічну вигоду.
Позивач зазначає, що податковий орган отримав всі необхідні документи, що підтверджують переробку зерна кукурудзи на давальницьких умовах, але не провів оцінку подальшого використання зерна кукурудзи як сировини, не проаналізував рух товару, його переробку, кількість та асортимент отриманої продукції. При цьому застосування податковим органом інформації про середню урожайність є безпідставним, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.
Відповідачем, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Також, у додаткових поясненнях контролюючий орган посилається на суттєві недоліки вантажно-транспортних накладних позивача, які у такому випадку, не можуть вважатись належним доказом переміщення товару. Також вказує, що у відповідності до проведеного аналізу, дані для якого взято з сайту Latifundist.com, встановлено неможливість контрагентів позивача вирощувати, та відповідно, реалізовувати сільськогосподарські культури у заявлених обсягах. Звернуто увагу, що відсутні докази придбання контрагентами ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна» товарів з номенклатурою: зерна кукурудзи, насіння соняшника, пшениці.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому дослідженні, суд встановив таке.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 7163490,00 грн; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 4855109,00 грн.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 21 березня 2023 року № 487/Ж5/31-00-04-01-03/38307757.
На підставі висновків акта перевірки Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 25 квітня 2023 року прийняло податкові повідомлення-рішення від № 00774040103 про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 4855109,00 грн та №00775040103 про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 7163490,00 грн і за штрафними санкціями - 3581745,00 грн.
Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 12 липня 2023 року №18762/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2023 року №00775040103, а податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2023 року № 00774040103 залишено без змін.
Згідно змісту вказаного рішення висновки акта перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між скаржником та ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ» за жовтень 2022 року, також в акті перевірки не проведено комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з придбання товарів, не наведено достатньо доказів їх нереальності, а отже є необгрунтованими, а відтак підлягають скасуванню.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 25 квітня 2023 року №00774040103, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд враховує наступне.
Так, скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №320/29427/23 та направляючи її на новий розгляд, Верховний Суд зазначив:
“Суди попередніх інстанцій врахували висновки акта перевірки та вважали, що операції між позивачем та його контрагентами фактично не здійснювались.
Як підтверджується змістом рішення суду першої інстанцій та постанови суду апеляційної інстанції, суди послалися на проаналізовані контролюючим органом у акті перевірки джерела інформації щодо постачальників безпосередніх контрагентів позивача, а також щодо документального оформлення операцій перевезення (транспортування) такого товару відповідними перевізниками. Згідно з цими джерелами інформації, які зазначені в акті перевірки, контрагенти позивача, безпосередні постачальники контрагентів, а також перевізники допускали неправильне оформлення документів (товарно-транспортних накладних та інших), зокрема, з тих підстав, що не мали реальної можливості ані виростити, ані перевезти реалізовану у відповідний проміжок часу продукцію.
При вирішенні спору, як правильно звертає увагу позивач, суди попередніх інстанцій врахували лише обставини, зазначені в акті перевірки (апеляційній скарзі), без надання правової оцінки твердженням позивача, які він наводив під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій на спростування цих обставин.
Так, на підтвердження фактичного постачання цього товару позивач надав документи, що складені між ним та безпосередніми контрагентами-постачальниками, а також докази подальшої реалізації такого товару шляхом передачі їх на заводи для переробки давальницької сировини, але такі документи залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про фактичне нездійснення операцій між позивачем та його контрагентами обґрунтований неможливістю вирощування відповідного обсягу зернових культур, що реалізовані в певний проміжок часу, суб'єктами в ланцюгу постачання з посиланням на статистичні дані щодо врожайності та обсяги земельних ділянок, що могли використовуватися для їх вирощування.
Проте, залишаються невідомими джерела походження таких статистичних даних, а отже виникає обґрунтований сумнів у їх достовірності та можливості офіційного використання під час проведення контролюючих заходів.
Варто також зазначити, що суди попередніх інстанцій не проаналізували аргументи позивача, що інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках. Не оцінені залишилися й доводи позивача, що обрахунок необхідного обсягу земельних ділянок для вирощення відповідної кількості зернових культур відповідач здійснював неправильно.
Покликаючись на допущені порушення при складенні товарно-транспортних накладних, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки твердженням позивача про те, що зазначені відповідачем недоліки при оформленні документів, не впливають на суть та фактичне здійснення операцій.
Більше того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).
На думку колегії суддів оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у цьому випадку, з огляду на специфічність спірних правочинів, вимагає ретельної перевірки обставин їх реального здійснення. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в цій справі.».
Суд зазначає, що положеннями частини 5 статті 353 КАС України закріплено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Тому, при новому розгляді справи, суд зважає на зміст постанови Верховного Суду від 27.02.2025 у цій справі.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Установлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов'язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, а також схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, зазначаючи підстави касаційного оскарження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Першочергово суд звертає увагу, що відповідач помилково посилається на обставини існування господарських відносин між позивачем та ТОВ “Правобережжя», як на одну із підстав правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №00774040103. Позаяк, рішенням Державної податкової служби від 12.07.2023 №2318762/6/99-00-06-01-01 засвідчено, що висновки акта перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між скаржником та ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ» за жовтень 2022 року, також в акті перевірки не проведено комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з придбання товарів, не наведено достатньо доказів їх нереальності, а отже є необґрунтованими, а відтак підлягають скасуванню.
Тобто, податкове повідомлення-рішення (від 25.04.2023 №00775040103), складене на підставі господарський операцій між позивачем та ТОВ “Правобережжя» скановано в адміністративному порядку.
Тому, як вбачається з матеріалів справи, податковою перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з такими контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ФГ «ДАРИНА АГРО», ФГ «ВІОЛА», ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО».
Взаємовідносини між позивачем та ФГ «Віола» (код ЄДРПОУ 31791483) виникли на підставі договору поставки №IC-15326 від 02.11.2022.
Згідно з укладеним договором поставки, ФГ «Віола» (продавець за договорами) зобов??язане поставити і передати у власність позивача (покупець за договором) зерно кукурудзи.
Поставка зерна здійснювалась автомобільним транспортом на склад ПрАт "Інтеркорн корн просессінг індастрі" за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 120.
ТОВ «Інтерстарч Україна» отримало від ФГ «Віола» звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи.
Приймання зерна, яке надійшло на ім?я позивача, здійснювалось комбінатом згідно з умовами Договору для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції для ТОВ «Інтерстарч Україна».
Результати зважування автотранспортних засобів та визначення ваги зерна фіксуються на автомобільних вагах ПрАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі».
Взаємовідносини між позивачем та ФГ «Анастасія Агро» (код ЄДРПОУ 43345637) виникли на підставі договору поставки №IC-15500 від 15.12.2022. Згідно з укладеним договором поставки, ФГ «Анастасія Агро» (продавець за договором) зобов?язане поставити і передати у власність позивача (покупець за договором) зерно кукурудзи.
Поставка зерна здійснювалась автомобільним транспортом на склад ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» за адресою: Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, 11.
Звіти зважування зерна є у розпорядженні ПрАт «Інтеркорн корн просессінг індастрі».
Приймання зерна, яке надійшло на ім?я позивача, здійснювалось ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції для ТОВ «Інтерстарч Україна».
Результати зважування автотранспортних засобів та визначення ваги зерна фіксуються на автомобільних вагах ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат».
ТОВ «Інтерстарч Україна» здійснило перевірку ФГ «Анастасія Агро» щодо можливості поставки зерна кукурудзи.
ТОВ «Інтерстарч Україна» отримало від ФГ «Анастасія Агро» звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, довідку сільської ради про орендовані землі.
Взаємовідносини між Позивачем та ФГ «Дарина Агро» (код ЄДРПОУ 37320295) виникли на підставі договору поставки №IC-15396 від 18.11.2022. Згідно з укладеним договором поставки ФГ «Дарина Агро» (продавець за договором) зобов?язане поставити і передати у власність ПОЗИВАЧА (покупець за договором) зерно кукурудзи. Поставка зерна здійснювалась автомобільним транспортом склад ПрАТ «Дніпровськ крохмалепатоковий комбінат» за адресою: Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, 11.
Приймання зерна, яке надійшло на ім?я позивача, здійснювалось ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції для ТОВ «Інтерстарч Україна».
Результати зважування автотранспортних засобів та визначення ваги зерна фіксуються на автомобільних вагах ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» та записуються у Журнал зважування.
ТОВ «Інтерстарч Україна» здійснило перевірку ФГ «Дарина Агро» щодо можливості поставки зерна кукурудзи.
ТОВ «Інтерстарч Україна» отримало від ФГ «Дарина Агро» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи з додатками, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду.
Взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виникли на підставі договорів поставки №IC-15412 від 21.11.2022, №IC-15490 від 08.12.2022 та №IC-15531 від 22.12.2022.
Згідно з укладеними договорами поставки ФГ «Ясків» (продавець за договором) було зобов?язане поставити і передати у власність позивача (покупець за договором) зерно кукурудзи. Поставка зерна здійснювалась автомобільним транспортом на склад ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» за адресою: Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, 11.
Приймання зерна, яке надійшло на ім?я позивача, здійснювалось ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» для подальшого використання в якості давальницько сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції для ТОВ «Інтерстарч Україна».
Результати зважування автотранспортних засобів та визначення ваги зерна фіксуються на автомобільних вагах ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат».
ТОВ «Інтерстарч Україна» здійснило перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо можливості поставки зерна кукурудзи.
ТОВ «Інтерстарч Україна» отримало від ФОП ОСОБА_1 інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно та перевірило наявність орендованих земельних ділянок.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, в основу висновків податкового органу про недійсність господарський операцій між ТОВ «Інтерстарч Україна» та наведеними контрагентами, покладено твердження про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.
Проте, судом встановлено, що у межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у перевіряємий період.
За висновками висновки Верховного суду, викладеними у постанові від 01.02.2023 у справі №380/9660/21: за відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку. Податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійснення господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків.
Податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійснених господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, - не є належними доказами.
Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизовани систем контролюючого органу, не є належними доказами в контекст процесуального закону. Автоматизоване зіставлення задекларованих податкових зобов?язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов?язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (робіт) чи поставки товару позивачу, обумовленого укладеним договором, надано не було, як не доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
В акті перевірки та у заявах по суті справи, відповідач мотивує свою позицію, у тому числі, тим, що проведеним аналізом встановлено неможливість контрагентами ТОВ «Інтерстарч Україна» вирощувати сільськогосподарську продукція у заявлених обсягах. Податковий орган дає оцінку урожайності зерна кукурудзи та співставляє з задекларованими обсягами земельних ділянок.
Проте, інспектори відповідача не аналізують методи оброблення земель, наявність зрошення земель, що суттєво впливає на показники урожайності, не досліджують урожайність в окремих районах області.
Разом із цим, позивач, як суб'єкт господарювання у сільськогосподарський галузі, пояснив, що урожайність зерна та реалізація співставляється контролюючим органом не за загальноприйнятим методом, так як реалізація зазначається за 2 роки, а статистична інформація по врожайності наводиться за один рік, у той час, як інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок. Оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.
При цьому, відповідач, формуючи свою думку, використовує сайт latifundist.com та називає його офіційним сайтом для визначення статистичних даних по врожайності. Однак, цей інтернет ресурс не є виробником офіційної статистики в розумінні Закону України «Про офіційну статистику».
Відповідачем також стверджується, що у сільгоспвиробників-контрагентів позивача не вистачило землі для вирощування зернової культури. При цьому, для обрахунку необхідної кількості земельних угідь, податковий орган прийняв до уваги статистичні дані щодо середньої врожайності та розрахував її для вирощення подібного товару. Однак такі доводи відповідача є необґрунтованими, такими, що не встановлені в порядку, визначеному законом, і є припущеннями, якими не можуть обґрунтовуватися порушення.
У той же час, ТОВ "Інтерстарч Україна" на підтвердження факту надходження зерна кукурудзи від постачальників, надано акти приймання-зерна кукурудзи та передачі, згідно з якими ТОВ "Інтерстарч Україна" передало, а заводи прийняли зерно кукурудзи для подальшої переробки та реєстри накладних на прийняття зерна кукурудзи з визначенням якості за середньозваженою пробою.
До того ж, приймання зерна, яке надійшло на ім?я позивача, здійснюється ПрАТ "Інтеркорн корн просессінг індастрі" згідно з умовами Договору №2 від 01.10.2012 про переробку давальницької сировини та ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» згідно з умовами Договору №006-000059 від 01.02.2016 на давальницьку переробку зерна кукурудзи для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмале-патокової продукції.
У своїх обґрунтуваннях, відповідач також стверджує про: відсутність транспорту для надання послуг з перевезення; відсутність придбання послуг оренди автотранспорту; під час перевірки ТТН встановлено перевезення вантажу фактичною масою, що перевищує 24т, що порушує Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
З даного приводу, суд зазначає, що документацією підтверджується операція з надання послуг перевезення вантажів, а не факт придбання товару. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару (факт отримання товару та передачу на подальшу переробку підтверджується документами, які були надані під час перевірки і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної або помилки у заповненні - не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Відсутність або недоліки складання товарно-транспортних накладних або складських документів не можуть слугувати доказом не відбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов?язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкових зобов'язань або податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1240/1982/18.
Товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Податковий орган стверджує, що при перевезенні товару, перевізником порушено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а тому ставить під сумнів факт перевезення товару.
Таке твердження суд сприймає безпідставним та таким, що входить до меж предметної компетенції перевіряючих. Податкове законодавство не ставить права платника податків у залежність від адміністративних правопорушень у сфері перевезень вантажів.
Важливим для врахування при розгляді цієї справи є також те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Спираючись на правові позиції Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а, суд зазначає, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
У висновку, за наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище сформованим правовим позиціям Верховного Суду та правовим нормам, суд виходячи з меж заявлених позовних вимог та наявних матеріалів справи, вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.04.2023 №00774040103.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» (код ЄДРПОУ 38307757) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) витрати зі сплати судового зору у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.