07 квітня 2026 року справа №826/2794/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2000» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Таурус-2000» (далі - позивач та/або ТОВ «Таурус-2000») з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 №0009071401 та № 0009081401.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача про наявність правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімузар» (далі - ТОВ «Сімузар»).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вироком Шевченківського районного суду м Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 був засновником та керівником ТОВ «Сімузар» та підписував від імені останнього бухгалтерські документи, які були підставою для формування податкового кредиту позивачем. З огляду на вказані обставини, за висновком відповідача, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сімузар» не підтверджується належними та допустимими доказами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 (суддя Васильченко І.П.) у позові ТОВ «Таурус-2000» відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ «Таурус-2000» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2024 касаційну скаргу ТОВ «Таурус-2000» задоволено: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
26.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 22.01.2024 №826/2794/18/2821/24 надійшли матеріали адміністративної справи №826/2794/18.
26.01.2024, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 адміністративну справу №826/2794/18 прийнято до провадження судді Кушнової А.О., вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у місті Києві (ідентифікаційний код 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011).
Зобов'язано учасників справи надати письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №826/2794/18.
Копію ухвали суду від 2002.2024 доставлено на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус-2000" 24 лютого 2024 р. о 13.08, та на адресу ГУ ДПС у м. Києві 24 лютого 2024 р. о 13.08.
Учасники справи не надали до суду письмових пояснень чи клопотань.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Таурус-2000» (ідентифікаційний код: 30470184, місцезнаходження: проспект Берестейський, 68/1, офіс 62, місто Київ, 03113) зареєстроване як юридична особа 04.08.1999.
На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2017 №10011, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Таурус-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сімузар» за період квітень-червень 2016 року.
За результатом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Таурус-2000», посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві складений акт від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184, яким встановлені порушення:
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість на загальну суму 130 034 гривні, в тому числі: за квітень 2016 року на загальну суму 35 467 гривень; за травень 2016 року - 94 567 гривень;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 042 гривні, у тому числі: за червень 2016 року на загальну суму 31 042 гривні.
24.10.2017 ТОВ «Таурус-2000» подало до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення від 24.10.2017 №87/10/17 на акт перевірки від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184, у яких вказувало на необґрунтованість встановлених порушень.
Листом від 02.11.2017 №54820/10/26-15-14-01-05 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що висновки акта від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184 є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
07.11.2017 Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:
№0009081401, яким позивачу зменшене розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 31 042 гривень;
№0009071401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 162 542 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 130 034 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 509 гривень.
20.11.2017 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0009081401, №0009071401, де вказує, що невизнання відповідачем реальності господарських операцій є необґрунтованим та безпідставним.
25.01.2018 рішенням Державної податкової служби України №2571/6/99-99-11-01-02-25 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ТОВ «Таурус-2000» - без задоволення.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0009081401 та №0009071401, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.01.2024 у цій справі звернув увагу на те, що «...Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про відсутність доказів поставки товарів, водночас не надали оцінки пред'явленим позивачем на підтвердження здійснення транспортування товару, отриманого від ТОВ «Сімузар», товарно-транспортним накладним та документам щодо наявності автомобільного транспорту для здійснення транспортування товару, а саме договору купівлі - продажу автомобіля від 26.10.2016 №151SL-054, наказам від 07.05.2015 №36/05 та від 12.12.2015 №80/12/1, якими ОСОБА_2 призначено на посаду водія та визначено його відповідальним за експлуатацію та технічний стан автомобіля FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на балансі підприємства з 12.12.2015.
Також констатуючи відсутність доказів оприбуткування товару та його реалізації в іншому ланцюгу постачання, суди водночас залишили поза увагою надані позивачем суду звіти про переміщення номенклатури на складах та видаткові накладні щодо реалізації товару іншим контрагентам.
Посилаючись на ненадання позивачем доказів формування основних фондів, суди водночас не визначили, на підставі яких саме положень чинного законодавства позивачем мало бути здійснено формування відповідних фондів за рахунок товару, отриманого від ТОВ «Сімузар».
У той же час, відзначаючи відсутність доказів, які б свідчили, що спірні господарські операції з ТОВ «Сімузар» були вчинені з наміром отримати матеріальну вигоду та мали на меті досягнення ділової мети, суди не визначили, які саме документи мали бути надані на підтвердження відповідних фактів.
Підсумовуючи наведене, слід констатувати, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій по суті заявлених позовних вимог є передчасним та таким, який зроблений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Під час нового розгляду справи суду Верхованиц Суд вказав взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України».
Відповідно до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацами першим-другим пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Визначення первинного документа і господарської операції наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім.
Так, господарські операції (поставка, купівля-продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та разом, а також разом з іншими доказами у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №826/7917/17.
У постанові від 04.06.2020 у справі №825/1630/17 Верховний Суд зазначив, що за певних обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Таурус-2000» у межах спірних правовідносин було дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сімузар» за період квітень-червень 2016 року.
Так, відповідач дійшов висновку про наявність правових підстав для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 162 542 гривень та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 042 гривень, внаслідок порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Вказаний висновок відповідача у акті від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184 мотивований тим, що громадянин ОСОБА_1 був керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Сімузар» на момент здійснення господарських операцій з позивачем. Вироком Шевченківського районного суду м Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Вказаним судовим рішенням встановлено, що громадянин ОСОБА_1 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сімузар» не мав, підприємство придбав (перереєстрував) на своє ім'я на прохання невстановленої особи без мети здійснення господарської діяльності.
З огляду на вказані обставини відповідач у акті від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184 зазначає, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій ТОВ «Таурус-2000» з ТОВ «Сімузар» за період квітень-червень 2016 року.
Судом встановлено, що ТОВ «Сімузар» (місцезнаходження: вулиця Південна, будинок 1, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, ідентифікаційний номер: 39601662) зареєстроване як юридична особа 26.01.2015, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, між ТОВ «Сімузар» (Постачальник) та ТОВ «Таурус-2000» укладений договір поставки від 04.04.2016 №0404-1.
Відповідно до пункту 1.1. договору поставки від 04.04.2016 №0404-1, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити засоби будівельного кріплення.
Згідно з пунктом 6.2 договору поставки від 04.04.2016 №0404-1, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього Договору та закінчується 31.12.2016 (включно). У разі якщо жодна зі Сторін у письмовій формі не виявить бажання припинити дію Договору, даний Договір пролонгується на наступний рік з 01 січня до 31 грудня включно. У будь-якому разі цей Договір припиняє свою дію з моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що від імені постачальника - ТОВ «Сімузар» договір поставки від 04.04.2016 №0404-1 підписаний керівником Юрченко В.В. та містить відтиск печатки юридичної особи.
На виконання умов договору поставки від 04.04.2016 №0404-1 ТОВ «Сімузар» надало ТОВ «Турус-2000» рахунки-фактури: від 15.04.2016 №1504/40 на загальну суму 44 732 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 7 455 гривень 43 копійки; від 15.04.2016 №1504/41 на загальну суму 61 745 гривень 40 копійок, у тому числі ПДВ - 10 290 гривень 90 копійок; від 22.04.2016 №2204/94 на загальну суму 45 744 гривень 30 копійок, у тому числі ПДВ - 7 624 гривень 05 копійок; від 22.04.2016 №2204/93 на загальну суму 60 580 гривень 36 копійок, у тому числі ПДВ - 10 096 гривень 73 копійки; від 04.05.2016 №0405/10 на загальну суму 25 623 гривень 31 копійка, у тому числі ПДВ - 4 270 гривень 55 копійок; від 04.05.2016 №0405/9 на загальну суму 53 932 гривень 48 копійок, у тому числі ПДВ - 8 988 гривень 75 копійок; від 10.05.2016 №1005/30 на загальну суму 69 882 гривень 21 копійка, у томі числі ПДВ - 11 647 гривень 04 копійки; від 10.05.2016 №1005/31 на загальну суму 83 692 гривень 34 копійки, у тому числі ПДВ - 13 948 гривень 72 копійки; від 13.05.2016 №1305/87 на загальну суму 65 949 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 10 991 гривень 60 копійок; від 13.05.2016 №1305/86 на загальну суму 53 995 гривень 34 копійки, у тому числі ПДВ - 8 999 гривень 22 копійки; від 20.05.2016 №158 на загальну суму 75 796 гривень 83 копійки, у тому числі ПДВ - 12 632 гривень 81 копійка; від 20.05.2016 №2005/160 на загальну суму 61 458 гривень, у тому числі ПДВ - 10 243 гривень; від 20.05.2016 №2005/159 на загальну суму 77 073 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 12 845 гривень 60 копійок; від 01.06.2016 №0106/28 на загальну суму 26 795 гривень 48 копійок, у тому числі ПДВ - 4 465 гривень 91 копійка; від 01.06.2016 №0106/29 на загальну суму 29 465 гривень 88 копійок, у тому числі ПДВ - 4 910 гривень 98 копійок; від 06.06.2016 №0606/75 на загальну суму 23 397 гривень 54 копійки, у тому числі ПДВ - 3 899 гривень 59 копійок; від 06.06.2016 №0606/76 на загальну суму 15 871 гривень 50 копійок, у тому числі ПДВ - 2 645 гривень 25 копійок; від 10.06.2016 №1006/170 на за
Факт поставки товару (засобів будівельного кріплення) ТОВ «Сімузар» на користь ТОВ «Таурус-2000» на виконання умов договору поставки від 04.04.2016 №0404-1 підтверджується копіями видаткових накладних: від 19.04.2016 №40 на загальну суму 44 732 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 7 455 гривень 43 копійки; від 19.04.2016 №41 на загальну суму 61 745 гривень 40 копійок, у тому числі ПДВ - 10 290 гривень 90 копійок; від 26.04.2016 №94 на загальну суму 45 744 гривень 30 копійок, у тому числі ПДВ - 7 624 гривень 05 копійок; від 26.04.2016 №93 на загальну суму 60 580 гривень 36 копійок, у тому числі ПДВ - 10 096 гривень 73 копійки; від 04.05.2016 №10 на загальну суму 25 623 гривень 31 копійка, у тому числі ПДВ - 4 270 гривень 55 копійок; від 04.05.2016 №9 на загальну суму 53 932 гривень 48 копійок, у тому числі ПДВ - 8 988 гривень 75 копійок; від 11.05.2016 №30 на загальну суму 69 882 гривень 21 копійка, у томі числі ПДВ - 11 647 гривень 04 копійки; від 11.05.2016 №31 на загальну суму 83 692 гривень 34 копійки, у тому числі ПДВ - 13 948 гривень 72 копійки; від 17.05.2016 №87 на загальну суму 65 949 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 10 991 гривень 60 копійок; від 17.05.2016 №86 на загальну суму 53 995 гривень 34 копійки, у тому числі ПДВ - 8 999 гривень 22 копійки; від 24.05.2016 №158 на загальну суму 75 796 гривень 83 копійки, у тому числі ПДВ - 12 632 гривень 81 копійка; від 24.05.2016 №160 на загальну суму 61 458 гривень, у тому числі ПДВ - 10 243 гривень; від 24.05.2016 №159 на загальну суму 77 073 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ - 12 845 гривень 60 копійок; від 01.06.2016 №28 на загальну суму 26 795 гривень 48 копійок, у тому числі ПДВ - 4 465 гривень 91 копійка; від 01.06.2016 №29 на загальну суму 29 465 гривень 88 копійок, у тому числі ПДВ - 4 910 гривень 98 копійок; від 07.06.2016 №75 на загальну суму 23 397 гривень 54 копійки, у тому числі ПДВ - 3 899 гривень 59 копійок; від 07.06.2016 №76 на загальну суму 15 871 гривень 50 копійок, у тому числі ПДВ - 2 645 гривень 25 копійок; від 13.06.2016 №170 на
Судом встановлено, що від імені постачальника - ТОВ «Сімузар» видаткові накладні підписані керівником Юрченко В.В. та містять відтиск печатки юридичної особи.
На підтвердження перевезення товару ТОВ «Таурус-2000» надано копії товарно-транспортних накладних: від 29.06.2016 №ТА-0000389, від 29.06.2016 №ТА-0000306, від 19.04.2016 №ТА-0000222, від 19.04.2016 №ТА-0000223, від 26.04.2016 №ТА-0000232, від 26.04.2016 №ТА-0000231, від 04.05.2016 №ТА-0000252, від 04.05.2016 №ТА-0000251, від 11.05.2016 №ТА-0000263, від 11.05.2016 №ТА-0000264, від 17.05.2019 №ТА-0000284, від 17.05.2016 №ТА-0000283, від 24.05.2016 №ТА-0000309, від 24.05.2016 №ТА-0000308, від 01.06.2016 №ТА-0000322, від 01.06.2016 №ТА-0000323, від 07.06.2016 №ТА-0000343, від 07.06.2016 №ТА-0000344, від 13.06.2016 №ТА-0000367, від 22.06.2016 №ТА-0000374.
Як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних, перевезення здійснювалось автомобілем FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_1 ; перевізником, замовником та вантажоодержувачем визначене ТОВ «Таурус-2000»; водій - ОСОБА_2 ..
При цьому, між ТОВ «Віннер Автомотів» (Продавець) та ТОВ «Таурус-2000» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу автомобіля від 26.10.2015 №151SL-054.
Згідно з додатком №1 до договору купівлі-продажу автомобіля від 26.10.2015 №151SL-054, сторони погодили специфікацію автомобіля, крім іншого, марка та модель - FORD TRANSIT V363.
Актом приймання-передачі від 30.10.2015 до договору купівлі-продажу автомобіля від 26.10.2015 №151SL-054 підтверджується факт передачі автомобіля від ТОВ «Віннер Автомотів» (Продавець) на користь ТОВ «Таурус-2000» (Покупець).
Відповідно до наказу ТОВ «Таурус-2000» від 07.05.2015 №36/05, ОСОБА_2 прийнятий на роботу водієм з 07.05.2015.
Наказом ТОВ «Таурус-2000» від 12.12.2015 №80/12/1 ОСОБА_2 призначений відповідальним за експлуатацію та технічний стан автомобіля марки FORD TRANSIT державний номер НОМЕР_1 .
Отже, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що перевезення товару за договором поставки від 04.04.2016 №0404-1 ТОВ «Таурус-2000» здійснювало власними силами.
Факт оплати товару (засобів будівельного кріплення) ТОВ «Таурус-2000» на користь ТОВ «Сімузар» на виконання умов договору поставки від 04.04.2016 №0404-1 підтверджується копіями платіжних доручень: від 16.05.2016 №415 на суму 22 344 гривень 28 копійок; від 10.06.2016 №519 на суму 59 577 гривень 38 копійок; від 20.09.2016 №876 на суму 19 556 гривень; від 13.10.2016 №981 на суму 90 000 гривень; від 13.10.2016 №982 на суму 90 000 гривень; від 13.10.2016 №983 на суму 80 000 гривень; від 24.10.2016 №1012 на суму 90 000 гривень; від 24.10.2016 №1013 на суму 90 000 гривень; від 24.10.2016 №1014 на суму 83 000 гривень; від 26.10.2016 №1043 на суму 91 700 гривень; від 26.10.2016 №1044 на суму 91 700 гривень.
За результатом господарських операцій з ТОВ «Таурус-2000», ТОВ «Сімузар» склало податкові накладні та зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 19.04.2016 №40 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 44 732 гривень 60 копійок, загальна сума ПДВ - 7 455 гривень 43 копійок); від 19.04.2016 №41 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 61 745 гривень 40 копійок, загальна сума ПДВ - 10 290 гривень 90 копійок); від 26.04.2016 №93 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 60 580 гривень 40 копійок, загальна сума ПДВ - 10 096 гривень 73 копійок); від 26.04.2016 №94 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 45 744 гривень 30 копійок, загальна сума ПДВ - 7 624 гривень 05 копійок); від 04.052016 №10 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 26 623 гривень 30 копійок, загальна сума ПДВ - 4 270 гривень 55 копійок); від 04.05.2016 №9 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 53 932 гривень 50 копійок, загальна сума ПДВ - 8 988 гривень 75 копійок); від 11.05.2016 №31 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 83 692 гривень 30 копійок, загальна сума ПДВ - 13 948 гривень 72 копійок); від 11.05.2016 №30 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 69 882 гривень 20 копійок, загальна сума ПДВ - 11 647 гривень 04 копійок); від 17.05.2016 №86 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 53 995 гривень 30 копійок, загальна сума ПДВ - 8 999 гривень 22 копійок); від 17.05.2016 №87 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 65 949 гривень 60 копійок, загальна сума ПДВ - 10 991 гривень 60 копійок); від 24.05.2016 №158 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 75 796 гривень 80 копійок, загальна сума ПДВ - 12 632 гривень 81 копійок); від 24.05.2016 №160 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 61 458 гривень, загальна сума ПДВ - 10 243 гривень);
Судом встановлено, що оприбуткування товару, отриманого ТОВ «Таурус-2000» від ТОВ «Сімузар» на виконання умов договору поставки від 04.04.2016 №0404-1, підтверджується копіями звітів про переміщення номенклатури на складах ТОВ «Таурус-2000» за період з 19.04.2016 по 30.06.2016.
Реалізація товару, отриманого ТОВ «Таурус-2000» від ТОВ «Сімузар» на виконання умов договору поставки від 04.04.2016 №0404-1 в іншому ланцюгу постачання підтверджується копіями видаткових накладних: від 18.05.2016 №ТА-0002335 (реалізація товару на користь ТОВ «Науково-дослідницьке підприємство «УКРРОСТ»); від 19.04.2016 №ТА-0001776 (реалізація товару на користь ПП «СОЛДІ І КО»); від 20.04.2016 №ТА-0001811, від 30.05.2016 №ТА-0002570 (реалізація товару на користь ПП «АКТИВТОРГКРІП»); від 05.05.2016 №ТА-0002102 (реалізація товару на користь ПП «Наукова-виробнича фірма «ТКС»); від 20.04.2016 №ТА-0001815 (реалізація товару на користь ТОВ «К.М.К.»); від 06.05.2016 №ТА-0002134, від 16.05.2016 №ТА-0002282 (реалізація товару на користь ТОВ «АТЛАНТІС СІСТЕМ»); від 29.04.2016 №ТА-0002055 (реалізація товару на користь ТОВ «СИСТЕМИ КРІПЛЕННЯ»).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 №640/20596/18.
Судом встановлено, що вказані вище первинні документи, надані на підтвердження реальності господарських операцій, є належно оформленими, містять всі обов'язкові реквізити, підписані уповноваженими особами, а отже, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
При цьому, відповідач ні у акті від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184, ні під час судового розгляду не вказав на жоден недолік форми, змісту або походження первинних документів позивача та його контрагента, який би свідчив про їх фіктивність.
Матеріали справи містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів та послуг, що є предметом договорів, у тому числі, фактичний рух активів.
Судом не встановлена, а відповідачем не доведена невідповідність (розбіжність) кількісних або вартісних показників у первинних документах, наданих позивачем.
На переконання суду, проаналізовані вище первинні документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Судом встановлено, що станом на дату виникнення господарських правовідносин з позивачем та складання первинних документів, ТОВ «Сімузар» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається зі змісту акта від 13.10.2017 №438/26-15-14-01-05/30470184, відповідач обґрунтовує нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сімузар» наявністю вироку Шевченківського районного суду м Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17, яким визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України
Суд звертає увагу, що у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 06.10.2021 у справі №806/3245/18, від 30.09.2021 у справі № 640/223/19, від 29.03.2023 у справі №560/12630/21 звертав увагу на те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол обшуку чи допиту, здійсненого під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Так, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 був керівником, та засновником ТОВ «Сімузар» на момент здійснення господарських операцій з позивачем.
Вироком Шевченківського районного суду м Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
При цьому, ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2020 у справі №761/26927/17 провадження у справі закрито у зв'язку із набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Отже, сам факт наявності кримінального провадження або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження або вироку, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Так, відповідач під час розгляду справи не довів, що позивач, приймаючи від контрагента та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Також відповідач та не надав доказів того, що розумними заходами позивач мав достатні підстави вважати, діючи з належною обачністю, що діяльність контрагента суперечить вимог чинного законодавства України.
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує використання позивачем у господарській діяльності робіт, послуг та товарів, придбаних у ТОВ «Сімузар».
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені; відповідач не надав доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Так, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 №0009071401 та № 0009081401, прийнятих Головним управлінням ДФС у м. Києві.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі №500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Так, під час розгляду справи ТОВ «Таурус-2000» сплатило судовий збір у загальному розмірі 13 067 гривень 06 копійок, а саме:
2 903 гривні 79 копійок - за подання позовної заяви, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.02.2018 №83;
4 355 гривень 69 копійок - за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018, що підтверджується копією платіжного доручення від 12.07.2018 №539;
5 807 гривень 58 копійок - за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018.
Враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 13 067 гривень 06 копійок підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Таурус-2000» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 07.11.2017 №0009071401, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 07.11.2017 №0009081401, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2000» (ідентифікаційний код: 30470184, місцезнаходження: проспект Берестейський, 68/1, офіс 62, місто Київ, 03113) судовий збір у розмірі 13 067 (тринадцять тисяч шістдесят сім) гривень 06 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП: 44116011, місцезнаходження: вулиця Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.