07 квітня 2026 року справа № 320/29360/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2024 №0077892-240110-2656- НОМЕР_1 , яким нараховано ОСОБА_1 зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2021 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 5712 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2024 №0077896-240110-2656-UA21060030000020114, яким нараховано ОСОБА_1 зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2022 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 9900,80 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2024 №0077903-240110-2656-UA21060030000020114, яким нараховано ОСОБА_1 зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2023 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 10205,44 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач усупереч положенням підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначив податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на всю площу нежитлового приміщення, хоча мав застосувати відповідне зменшення. З урахуванням наведеного позивач просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від відповідача.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, контролюючий орган наголошує на тому, що підпункт 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню, тобто база оподаткування не підлягає зменшенню. При цьому майно, яке належить позивачу на праві приватної власності (нежитловий будинок загальною площею 190,4 кв.м) не підпадає під правове регулювання згаданих положень Податкового кодексу України. Крім цього представником відповідача висловлено заперечення стосовно заявленої позивачем до стягнення суми витрат, понесених на правничу допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з Інформаційною довідкою «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» від 12.07.2024 № 386637368 на праві приватної власності ОСОБА_1 належить нежилий будинок загальною площею 190,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що Головний управлінням ДПС у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 04.04.2024 №0077892-240110-2656- НОМЕР_1 , яким нараховано ОСОБА_1 зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2021 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 5712 грн;
- від 04.04.2024 №0077896-240110-2656-UA21060030000020114, яким нараховано позивачу зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2022 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 9900,80 грн;
- від 04.04.2024 №0077903-240110-2656-UA21060030000020114, яким нараховано ОСОБА_1 зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2023 рік за нежитлову будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (190,40 кв.м.) у сумі 10205,44 грн.
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення (т. 1, а.с. 17-19).
Позивач не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.14 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Розділом ХІІ ПК України врегульовано податок на майно.
Так у силу вимог підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з вимогами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
В силу вимог підпункту 266.4.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Досліджуючи матеріали справи, суд зауважує, що спірним аспектом у даній справі є наявність / відсутність правових підстав для застосування до об'єкту нерухомості, який належить на праві приватної власності позивачу (нежилий будинок загальною площею 190,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ) (далі - об'єкт нерухомості) положень підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України в частині зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку.
Судом встановлено, що у листі ГУ ДПС у м. Києві від 15.04.2024 № 1478/Г/26-15-24-01-10-09/ЗВГ «Про надання інформації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» контролюючий орган зазначає про наявність у позивача на праві приватної власності, окрім згаданого об'єкта нерухомості, наступних об'єктів:
- житловий будинок загальною площею 111,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (дата набуття права власності 03.06.2021);
- житловий будинок загальною площею 100,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права власності 29.11.2016);
- гаражний бокс з підвалом та надбудовою, гараж № НОМЕР_2 загальною площею 72,8 кв.м за адресою: м. Київ, гаражний кооператив «Барвінок» (дата набуття права власності 05.07.2019) (т. 1, а.с. 13-16).
Зі змісту листа також слідує, що позивачу було надіслано податкові
повідомлення-рішення від 22.02.2024, які були отримані ним 12.03.2024.
Надалі у листі мова йде про те, що в ході проведеного аналізу нарахувань за
2021-2023 роки встановлено, що на момент нарахувань у контролюючого органу була відсутня інформація щодо права власності ОСОБА_1 на нежилий будинок загальною площею 190,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, за результатами проведеного аналізу контролюючим органом проведено нарахування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2023 роки та сформовано нові податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024.
Згідно з наявними в матеріалах розрахунками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 роки по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 20-23) судом прослідковується, що контролюючим органом було застосовано підпункт 266.4.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України шляхом застосування пільги, передбаченої пунктом «б» стосовно інших об'єктів нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності.
Суд, у цьому контексті наголошує, що позивач жодних доводів та спростувань інформації, яка викладена у листі ГУ ДПС у м. Києві від 15.04.2024 № 1478/Г/26-15-24-01-10-09/ЗВГ «Про надання інформації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у позовній заяві не наводить. Також заперечень стосовно обставин перебування у неї об'єктів нерухомості на праві приватної власності, які наведені у згаданому листі та відповідних розрахунків податкових зобов'язань, у позовній заяві позивачем не висловлено.
Отже, беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування положень підпункту 266.4.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, адже відповідне зменшення об'єкта оподаткування, за наявних матеріалів справи, було надано контролюючим органом платнику податку - позивачу стосовно іншого об'єкта нерухомості.
Відтак, доводи ОСОБА_1 у наведеній частині є помилковими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.