08 квітня 2026 року справа №320/37689/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368; юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.08.2021 вих. №7812, із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2019 року та нарахувати і виплатити недоотриману частку пенсії з 01.04.2019;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368; юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії з урахуванням складових суми грошового забезпечення та основного розміру пенсії у 90% сум грошового забезпечення, як це визначено у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 № 640/989/21 без обмежень максимального розміру пенсії починаючи з 01.04.2019 та нарахувати і виплатити недоотриману частку пенсії з 01.04.2019;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368; юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з урахуванням щорічної індексації пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368; юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії х урахуванням щорічної індексації пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), розмір якої становив на момент призначення 90% сум грошового забезпечення.
Позивач вказує, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 №640/989/21, яке набрало законної сили 28.12.2021, відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2021 №12865 з урахуванням складових грошового забезпечення та основного розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення. Проте при виконанні вказаного судового рішення відповідач застосовував обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2019.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, виходячи з розрахунку 83% від сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та нарахування і виплату недоотриману частку пенсії, та з урахуванням індексації 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексація пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", проте листом від 28.06.2023 №21742-20838/Ф-02/8-2600/23 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку та виплати пенсії без будь-яких обмежень, посилаючись на відсутність підстав.
Також позивач стверджує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі - Постанова №118), Головним управлінням Пенсійного фонду України в. м. Києві було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 та з урахуванням індексації. При цьому розмір пенсії було обмежено максимальним розміром.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 (суддя Балаклицький А.І.) позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
11.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі, а також докази на підтвердження їх усунення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
20.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечує та пояснив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103). Відповідач зауважує, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно Закону України №2262, після дати набрання чинності рішення суду законної сили не приймалося. У зв'язку з цим, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.
Заперечуючи проти позовних вимог щодо виплати без обмеження максимального розміру пенсії, відповідач зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
28.02.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив позивача на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач зазначив про не спростування відповідачем у відзиві на позовну заяву його доводів та аргументів, викладених у позовній заяві.
22.10.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 прийнято адміністративну справу №320/37689/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з 23.08.2007 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, розмір якої на момент призначення пенсії дорівнював 90% грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії у 90 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12865 від 21.10.2021 з урахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад 8 320,00 грн, оклад за військовим званням «полковник» 1480,00 грн, надбавка за вислугу років 50 % 4 900,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 65% 9 555,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10 % 832,00 грн, премія 35 % 2 912,00 грн, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанов Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням основного розміру пенсії у 90 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити неотримані за минулий час суми пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019, з урахуванням проведених виплат.
На виконання даного рішення суду, відповідачем з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 90% сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12865 від 21.10.2021, підсумок пенсії з надбавками 25199,10 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії: 14970,00 грн.
Отже, з проведеного перерахунку на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21 вбачається, що розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2019.
Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 07.06.2023 про перерахунок пенсії з 01.04.2019 відповідно до оновленої довідки в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, однак відповідач у листі від 28.06.2023 №21742-20838/Ф-02/8-2600/23 відмовив у здійсненні такого перерахунку з посиланням на відсутність підстав для виплати позивачу пенсії без обмеження максимального розміру.
У листі від 28.06.2023 №21742-20838/Ф-02/8-2600/23 відповідач зазначив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача в межах зобов?язальної частини та здійснено нарахування коштів. Розмір пенсії з надбавками з 01.04.2019 становив 25199,10 грн. Водночас, статтею 43 Закону (в редакції законів від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII) визначено, що по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не міг перевищувати 10740,00 грн. Враховуючи викладене, розмір пенсії позивача визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до ст. 43 Закону, оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, відповідач вказав, що після проведення індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 становив 19340,00 грн, в тому числі індексація в сумі 3527,87 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Як було встановлено судом, після здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі №640/989/21 виплату пенсії обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ №7-рп/2016, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі №343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262-ХІІ, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21.
Також захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21.
Крім того, як було зазначено судом, позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018, що підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21.
Отже захист порушених прав позивача передбачає задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з урахуванням щорічної індексації пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ, в редакції Закону №2040-IX від 15.02.2022, яка застосовується з 1 березня 2022 року) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Абзацом другим пункту 1 Постанови №118 встановлено, що з 01 березня 2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Відповідно до абзацу другого пункту Постанови №118 підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 року до 28 лютого 2022 року за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону (абзац 3 пункт Постанови № 118).
Підвищення пенсії, передбачене вказаними пунктами, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стосовно наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» положень про підвищення пенсій з 01 березня 2022 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а виклала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведені положення постанови Кабінету Міністрів України від №118 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
До того ж, закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
При цьому, як було зазначено у листі відповідача від 28.06.2023 №21742-20838/Ф-02/8-2600/23, розмір пенсії позивача визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до ст. 43 Закону, оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та після проведення індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 становив 19340,00 грн, в тому числі індексація в сумі 3527,87 грн.
Тобто в результаті проведеного з 01.03.2022 перерахунку пенсії у зв'язку з нарахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118, розмір пенсії обмежений відповідачем до виплати з урахуванням визначеного максимального розміру пенсії під час перерахунку пенсії.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУ ПФУ є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022.
Крім того, захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії позивачу з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2022.
З урахуванням висновків рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/989/21, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.04.2019, з 01.03.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром - у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
Крім того, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоотриману частку пенсії з 01.04.2019 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, є перерахунок пенсії та виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначено.
Суд зауважує, що приписами статті 55 Закону №2262-ХІІ за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
Під час ухвалення судом рішення суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії та, у разі набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання виплатити недоплачену частину пенсії або її різницю, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2147,20 грн згідно із квитанціями АТ "Ощадбанк" від 18.10.2023 №12 на суму 1073,60 грн та від 11.01.2024 №3 на суму 1073,60 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2019, після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 №640/989/21.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2022 у справі №640/36052/21, із розрахунку 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2022, після здійснення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням раніше виплачених сум.
6. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.