ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" квітня 2026 р. справа № 300/7093/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Косівської окружної прокуратури Гриновецького Ігоря Богдановича до Білоберізької сільської ради Верховинського району про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Керівник Косівської окружної прокуратури Гриновецький Ігор Богданович (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоберізької сільської ради Верховинського району (далі - відповідач, Білоберізька сільська рада) про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення реєстрації права власності на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано- Франківська область, зобов'язання відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії щодо реєстрації права власності на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Косівською окружною прокуратурою відповідно в ході реалізації представницьких повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», встановлено факт не оформлення Білоберізькою сільською радою Верховинського району права власності на майно, яке знаходиться в межах її адміністративної території, що впливає на організацію його належного утримання та раціонального використання та відповідно встановлено наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді. Так, проведеним опрацюванням інформації висвітленої в мережі Інтернет та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна встановлено факт неоформлення права власності (відсутні відомості про реєстрацію речових прав та права власності) - на приміщення будинку культури за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Білоберізької сільської ради Верховинського району. Вказане засвідчує бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на належне територіальній громаді майно, що може мати наслідком нецільове використання цього майна або його вибуття з власності громади.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 отримав 10.10.2025 о 13:14 год, шляхом надсилання в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.18).
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2025 вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 08.10.2025.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Відповідно до рішення Білоберізької сільської ради Верховинського району від 03.12.2020 №8/8-1/2020 «Про початок реорганізації сільських рад, які приєдналися до Білоберізької сільської ради Верховинського району» - Білоберізька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків: Стебнівської сільської ради, Довгопільської сільської ради, Яблуницької сільської ради, Голошинської сільської ради, Гринявської сільської ради та Пробійнівської сільської ради Верховинського району (а.с.29-30).
Згідно рішення Білоберізької сільської ради Верховинського району від 24.12.2020 №23/8-2/2020 «Про прийняття у комунальну власність Білоберізької сільської ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району Івано-Франківської області закладів освіти» - у комунальну власність Білоберізької сільської ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району Івано-Франківської області прийнято комунальні заклади, згідно з додатком 1, об'єкти нерухомості, що належать до закладів освіти Верховинського району, згідно з додатком 2, а також закріплене за ними індивідуально визначене майно (а.с.34-36).
Так, відповідно до додатку 2 до рішення Білоберізької сільської ради Верховинського району № 23/8-2/2020 від 24.12.2020 «Перелік об'єктів нерухомості, що належать до органів державного управління Верховинського району, які безоплатно приймаються із спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району у комунальну власність Білоберізької сільської ради» - Білоберізькій сільській раді передано приміщення Будинку культури в с. Гринява, залишкова вартість будівлі 7455,00 грн (а.с.19).
Відповідно до пункту 5 Акту передачі-приймання від 30.03.2021 між Гринявським старостинським округом та Білоберізьким сільським головою - Білоберізькій сільській раді передано і Будинок культури в с.Гринява (а.с.18).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №434325086 від 07.07.2025 - право власності Білоберізькою сільською радою Верховинського району на об'єкт комунальної власності-приміщення, що за адресою: присілок Центр, село Гринява, Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, не зареєстровано (а.с.20).
Косівська окружна прокуратура інформувала Білоберізьку сільську раду Верховинського району листами від 07.07.2025 №54/1-440ВИХ-25 та від 07.08.2025 №54/1-496ВИХ-25 про неоформлення права власності (відсутність відомостей про реєстрацію речових прав та права власності) - на приміщення будинку культури за адресою: присілок Центр, село Гринява, Білоберізької сільської ради Верховинського району (а.с.24-25).
Згідно листів Білоберізької сільської ради Верховинського району від 10.07.2025 № 393, від 11.08.2025 № 455/02-23/02 зазначено, що документи на право власності на майно, зокрема на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область відсутні (а.с.22-23).
Зважаючи на встановлений факт бездіяльності відповідача з приводу невжиття заходів щодо державної реєстрації права власності на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Зі змісту вищезазначених норм закону слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Відповідну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 460/12784/22.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Оскільки відсутній орган, уповноважений відповідно до вимог чинного законодавства України звертатися до суду з позовом про зобов'язання міської ради здійснити вищевказані дії, є підстави для відповідного звернення до суду прокурора в інтересах держави.
Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Частинами 1-3 статті 140 Основного Закону передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 (надалі, також - Закон №280/97-ВР), частиною 2 статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до пункту 31 статті 26 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пункт 1 статті 29 Закону №280/97-ВР).
Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом частин 1, 2, 5 статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до частин 7, 8 статті 60 Закону №280/97-ВР майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
В силу вимог статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 цього Кодексу), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України обумовлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 за №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі по тексту також - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням, наведеним в статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі, також - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з приписами статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Приписами статті 5 Закону №1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстроване право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Отже, обов'язковою умовою фактичного використання нерухомого майна є наявність правовстановлюючих документів на нього, оформлених відповідно до вимог закону.
Згідно з пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 (надалі по тексту також Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для, відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав органи державної влади, органи місцевого самоврядування (пункт 8 частини 8 статті 34 Закону №1952-IV).
Ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, за змістом частини 3 статті 182 Цивільного кодексу України, можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині 1 статті 13 Конституції України закріплено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Сільські, селищні, міські ради, згідно зі статтею 10 Закону №280/97-ВР є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пунктів 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Як визначено положеннями статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.
Отже, суд зазначає, що єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Білоберізької сільської ради Верховинського району, є відповідач.
Враховуючи викладене, Білоберізька сільська рада Верховинського району зобов'язана вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на будинок культури згідно з вимогами чинного законодавства.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що за наявності підстав та відповідних повноважень Білоберізька сільська рада Верховинського району як суб'єкт комунальної власності, яка реалізовує від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права комунальної власності, не здійснила належних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область. Така поведінка сільської ради є бездіяльністю відповідача в оформленні правовстановлюючих документів на майно, належного територіальній громаді.
При цьому у цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об'єктивні причини неможливості вжиття відповідачем заходів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область.
Водночас відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно комунальної власності створює передумови для зловживань щодо розпорядження таким нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої сільська рада представляє. Сукупність наявності вказаних обставин та бездіяльності відповідача може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для судового захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, Білоберізької сільської ради Верховинського району зобов'язана вжити заходів щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено частиною 4 статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (частина 6 статті 47 КАС України).
Аналогічні за змістом норми містить стаття 189 КАС України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша зазначеної статті); суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п'ята); суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина шоста).
Згідно з частиною 4 статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Відтак, на думку суду, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому заяву відповідача про визнання позову, яка підписана уповноваженим представником, необхідно прийняти та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, в силу вимог частини другої статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
Більше того, прокурор не заявляє в позовній заяві вимоги про стягнення із селищної ради будь-яких судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Білоберізької сільської ради Верховинського району щодо не оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область.
Зобов'язати Білоберізьку сільську раду Верховинського району вчинити дії щодо оформлення державної реєстрації права власності на об'єкт комунальної власності - приміщення будинку культури, яке знаходиться за адресою: присілок Центр, 11А, село Гринява, Верховинський район, Івано-Франківська область.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Косівська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Шевченка, 37, м. Косів, Івано-Франківська область, 78601);
Відповідач - Білоберізька сільська рада Верховинського району (код ЄДРПОУ 40468386, с. Білоберізка, Івано-Франківська область, 78713).
Суддя Микитин Н.М.