08 квітня 2026 року Справа № 280/292/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО» (далі - ТОВ «ЛПКН АЛКО», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2025 №00177180708 та №00177170708.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у наказі про проведення перевірки не зазначена конкретна підстава проведення фактичної перевірки саме Позивача (з двох наведених). Формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковите розуміння, що саме стало підставою для перевірки. Стверджує, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПКУ, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. Зі змісту наказу про призначення перевірки не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Кіровоградській області, що стала у подальшому підставою для прийняття Наказу про проведення фактичних перевірок. Крім того, зауважує, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Миколаївський області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. Відповідач не надав належним чином доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. У самому Наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення. Крім того, вважає податкові повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00177180708 та №00177170708 протиправними, оскільки відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, відсутні конкретні (фактичні) підстави проведення перевірки, позивач або його представник були відсутні під час проведення перевірки, перевірку проведено без пред'явлення наказу та направлень позивачу. Зазначає, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, шо при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності.
Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 30.01.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №5140), в якому вказує, що у наказі №1115-п від 18.08.2025 як на підставу для проведення фактичної перевірки міститься посилання на підпункт 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема на лист ДПС України від 14.08.2025 №19993/7/99-00-07-03-02-07 про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж підакцизних товарів із незначними виторгами. Таким чином, на думку відповідача, є підстави вважати, що платник податків, з метою штучного заниження податкових зобов'язань, використовує програмне забезпечення із спеціальними прихованими функціями, яке дозволяє маніпулювати загальним обсягом проведених розрахункових операцій та спотворювати інформацію в розрахункових документах та фіскальних звітних чеках. З огляду на наведене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням у частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи ДПС, зобов'язано, зокрема, організувати проведення фактичних перевірок господарських об'єктів під торговельними марками / брендами «Leprekon». Таким чином, вказані у наказі №1115-п від 18.08.2025 підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи вищезазначене, фактична перевірка була ініційована та проведена на підставі ст. 19, пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8 - 20.1.13, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині ліцензування, виробництва, обліку, обігу, придбання, зберігання та транспортування підакцизних товарів. Пояснює, що в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог, зокрема: п. 1, п. 2, п. 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Таким чином, на думку відповідача, винесені податкові повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00177180708 та №00177170708 є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають судовому скасуванню, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
03.02.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №5574), у якій додатково наголошує, що для того, щоб фактична перевірки з юридичної підстави пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України не була визнана судом свавільною, тобто такою, що небунтована призначена, контролюючий орган повинен надати докази щодо фактичних підстав для її проведення, тобто в підтвердження саме обґрунтованості припущень, а не лише вказати, що така інформація є в його розпорядженні, без її надання. В разі надання таких доказів вони мають стосуватися суб'єкта господарювання та вказувати на ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення з боку такого суб'єкта господарювання. Наголошує, що лист ДПС України №19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025 не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПК України. Щодо використання даних СОД РРО як єдиного доказу пояснює, що податкова інформація з електронних баз даних (СОД РРО) не є беззаперечним доказом вини платника. Вона може бути лише підставою для перевірки фактичних обставин. Позивач просить суд звернути увагу на наступну практику Верховного суду, яка є релевантною для даної справи: Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2025 у справі №380/10913/24 зазначив, що: «Дані, внесені до бази СОД РРО, за своєю суттю є податковою інформацією. Сама по собі наявність цієї інформації не є належним доказом податкового правопорушення та не може бути підставою для автоматичного притягнення платника до відповідальності, а може бути використана лише як підстава для проведення перевірки та з'ясування обставин.» Для притягнення до відповідальності контролюючий орган має:- встановити конкретний факт порушення;- зафіксувати його в межах перевірки;- підтвердити належними та допустимими доказами, а не лише аналітикою з бази. Аналогічну позицію висловив також Верховний суд у постанові від 12.08.2025 у справі №500/5316/21, та чітко зазначив, що дані, які збережені в базі системи обліку даних РРО, не є самостійним доказом податкового правопорушення. Стверджує, що ТОВ «ЛКПН АЛКО 2023» не відмовлялося надати необхідні документи для проведення перевірки та жодним чином не ухилялося від їх надання, проведенню перевірки не перешкоджало, а навпаки створило для цього всі необхідні умови. Додатково звертає увагу суду, що сам по собі факт складання такого Акту «в односторонньому порядку» без реальної спроби комунікації з платником податків свідчить про формальний та упереджений підхід податкового органу, що суперечить принципу «належного врядування» та практиці ЄСПЛ. Позивач підтримує усі аргументи щодо неправомірності оскаржуваних рішень.
Крім того, 10.02.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подана заява (вх. №7192) про доповнення позову новими підставами, у якій позивач підтримує положення позовної заяви та вважає за необхідне доповнити позов наступними підставами. Зокрема вказує, що запит про надання документів (копій документів) та наказ на проведення перевірки були вручені податковим органом не уповноваженій особі позивача. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У свою чергу, продавець ОСОБА_1 , якій був вручений наказ, направлення на перевірку та запит про надання документів (копій документів) не є ні платником податків (директором позивача), ні його уповноваженим представником, що підтверджується, зокрема робочою інструкцією продавця продовольчих товарів від 01.02.2023.
Ухвалою суду від 13.02.2026 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївський області, третя особа).
Пояснення третьою особою до суду надані 09.03.2026 через систему «Електронний суд» (вх. №12256), у яких зазначає, що контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операція, а також на підставі наявної податкової інформації, що в цілому відповідає підставам, визначених у підпункті 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. З урахуванням зазначеного, контролюючий орган не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень саме з боку позивача. Наголошує, що в ході проведення перевірки (з урахуванням розгляду заперечень від 19.09.2025 №19-09/2025-4 (вх. ГУ від 25.09.2025 №67741/6) до акту фактичної перевірки від 28.08.2025 №14494/Ж5/14/29/07/45052623) встановлено порушення вимог, зокрема: п. 1, п. 2, п. 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Просить долучити до матеріалів справи пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ДПС у Миколаївській області та врахувати при вирішенні справи по суті.
Так, від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (вх. №12515) на пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, у яких зауважує, що Акт від 27.08.2025 про ненадання документів є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він був складений з грубим порушенням процедури, визначеної ст. 81 та ст. 86 ПК України. Зокрема, Акт оформлювався за відсутності представників ТОВ «ЛКПН АЛКО 2023», що позбавило позивача можливості надати пояснення або зафіксувати свої зауваження безпосередньо у момент його складання. Стверджує, що податковим органом порушено право Позивача на ознайомлення з результатами перевірки. Всупереч вимогам чинного законодавства, копія вказаного Акту не надсилалася на податкову адресу підприємства та не розміщувалася в Електронному кабінеті платника податків. Це призвело до того, що Позивач був фактично позбавлений права на подання заперечень до Акту у порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 ПК України. ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» надавався вичерпний перелік документів, що належать або пов'язані з предметом фактичної перевірки. Зі свого боку ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» у повному обсязі дотримано зазначені вище законодавчі приписи, а податковим органом необґрунтовано та жодним чином не підтверджено зворотне.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 30.01.2023. Видами діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.30 Обслуговування напоями; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.
На підставі пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 з урахуванням пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державного органу (на підставі аналізу інформації ІКС «Податковий блок» та системи обліку даних РРО ДПС України), а саме проведення розрахункових операцій суб'єктом господарювання через реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій з порушенням порядку проведення розрахунків при реалізації підакцизних товарів, а також з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилованого, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївський області від 18.08.2025 №1115-п вирішено провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 92, з 18 серпня 2025 року тривалістю 10 діб. Перевіряємий період з 29.11.2023 по дату закінчення перевірки.
18 серпня 2025 року на підставі наказу від 18.08.2025 №1115-п та направлень від 18.08.2025 №1919/14-29-07-10, №1920/14-29-07-10 фахівцями ГУ ДПС у Миколаївський області проведено фактичну перевірку магазину-кафе за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 92, у якому здійснює господарську діяльність позивач.
Перед початком фактичної перевірки зі службовими посвідченнями та направленнями ознайомлено особу, відповідальну за проведення розрахункових операцій - продавця-консультанта ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис у відповідних графах направлень, копію наказу про проведення перевірки останньому вручено під підпис.
Продавцю ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» ОСОБА_1 , 18.08.2025 вручено Запит про надання документів (копій документів) від 18.08.2025 № б/н (додаток №1 до першого примірнику акту) та Вимогу про зняття залишків товарних запасів від 18.08.2025 (додаток №2 до першого примірнику акту). В запиті про надання документів (копій документів) зазначено про необхідність надання на початок перевірки, 18.08.2025, за адресою здійснення діяльності: пр. Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, або надати до 21.08.2025 за адресою контролюючого органу: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 20/9, каб. 714, оборотно-сальдової відомості по бухгалтерським рахункам та первинні документи на підставі яких вони сформовані, 18.08.2025 документів не надано.
Під час перевірки 18.08.2025 продавцем ОСОБА_1 у присутності посадових осіб контролюючого органу вибірково знято залишки товарних запасів в магазині-кафе за адресою: пр. Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, що відображено у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно матеріальних цінностей) від 18.08.2025 (додаток №3 до першого примірнику акту).
Станом на 21.08.2025 затребуваних документів не надано.
Так, підприємство на виконання запиту про надання документів відправило лист №26/08/2025 від 26.08.2025 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано ГУ ДПС у Миколаївській області 01.09.2025 за №59549/6.
За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївський області було складено Акт №14494/Ж5/29/07/45052623 від 28.08.2025.
У зв'язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання Акту фактичної перевірки, посадовими особами складено акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акту (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання №1439 від 28.08.2025, що засвідчує факт такої відмови. Акт про результати фактичної перевірки №14494/Ж5/29/07/45052623 від 28.08.2025 було направлено ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» до електронного кабінету у зв'язку з тим, що підприємством 08.01.2025 було надано «Заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет», що підтверджено квитанцією про доставку.
Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки №14494/ Ж5/29/07/45052623 від 28.08.2025 ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» надано до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення від 19.09.2025 № 19-09/2025.
За результатами розгляду заперечень від 19.09.2025 №19-09/2025-4 (вх. ГУ від 25.09.2025 №67741/6) до акту фактичної перевірки від 28.08.2025 №14494/Ж5/14/29/07/45052623, вирішено внести відповідні зміни, та викласти в новій редакції:
Розділ 3 «Висновки перевірки», пункт 3.1 «Встановлені порушення» п.1, п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; п. 33 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». На податкову адресу позивача листом від 08.10.2025 №21206/6/14-29-07 07-02 надіслано відповідь щодо результатів розгляду заперечень на акт фактичної перевірки від 28.08.2025 №14494/14/29/07/45052623.
15 жовтня 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі висновків акту перевірки та встановлених порушень було винесено спірні податкові повідомлення-рішення:
№00177180708, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано суму штрафних санкцій на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України у розмірі 1020,00 грн;
№00177170708, яким за порушення п.1, п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 98784,36 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 15 жовтня 2025 року в електронному кабінеті.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, 27 жовтня 2025 року відповідно до вимог п. 56.3 Податкового кодексу України позивачем було відправлено до Державної податкової служби України скаргу на них (вих. № 27/10/25-6 від 27.10.2025).
Відповідно до рішення ДПС України від 18.12.2025 № 36203/6/99-00-06-03-02-06 скарга позивача залишена без задоволення, а ППР - без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
За приписами пункту 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Листом ДПС України від 14.08.2025 №19993/7/99-00-07-03-02-07 повідомлено про ризики у діяльності суб'єкта господарювання, а саме реалізація підакцизних товарів без застосування РРО або ПРРО при проведенні розрахунків у готівковій формі. А також, невидача розрахункових документів встановленого зразка, що не містять в собі обов'язкові реквізити.
Так, у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Крім цього, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може також проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 560/4883/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16 , від 25.04.2023 у справі № 520/3328/2020 і від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23.
Отже, судом встановлено, що контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операція, а також на підставі наявної податкової інформації, що в цілому відповідає підставам, визначених у підпункті 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
З урахуванням зазначеного, контролюючий орган не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень саме з боку позивача.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленій у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадові особи податкового органу, приступаючи 18.08.2028 до проведення фактичної перевірки позивача, пред'явили його уповноваженій особі (а саме особі, яка фактично проводить розрахункові операції - ОСОБА_1 ) направлення на проведення такої перевірки, службові посвідчення, а також надали під розписку копію наказу про проведення перевірки, який містив, серед іншого, встановлені законом підстави для проведення такої перевірки.
Позивач стверджує, що тривалість періоду який підлягав перевірці свідчить про те, що перевірка носила характер документальної, а не фактичної.
З цього приводу суд зазначає, що перевірка яка проведена контролюючим органом та зроблена оцінка щодо дотримання платником податків при здійсненні розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, з огляду на підстави проведення перевірки та виявлене порушення вимог Закону №265/95-ВР, Положення № 13 відповідає предмету, встановленому підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.08.2025 по справі № 280/6835/23.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20.05.2022), у справі № 280/6832/23 (постанова від 09.09.2024), №560/15692/23 (постанова від 27.03.2025).
При цьому, ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відтак, доводи позивача щодо в межах цієї справи мало місце вихід податковим органом за межі предмету фактичної перевірки є цілком безпідставними.
Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пункт 85.2 статті 85 ПК України зобов'язує платника податків після початку перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Відповідач мав право отримувати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.
Так, в ході проведення перевірки 18.08.2025 продавцю-консультанту ОСОБА_1 ГУ ДПС у Миколаївський області вручений запит про надання документів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні, ТТН), що стосуються зазначеного товару, у строк до 21.08.2025. Натомість, позивачем на виконання запиту про надання документів відправило лист №26/08/2025 від 26.08.2025 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано ГУ ДПС у Миколаївській області 01.09.2025 за №59549/6.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Крім того, позивач з посиланням на робочу інструкцію продавця продовольчих товарів ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» зазначає про незаконність та протиправність дій посадових осіб, які проводили фактичну перевірку, щодо вручення наказу, направлень та письмової вимоги про надання документів продавцю.
Проте такі висновки суперечать вимогам норм ПК України, що регулюють порядок проведення фактичних перевірок.
Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Одна з особливостей фактичної перевірки - фактична перевірка здійснюється БЕЗ попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Зазначене повною мірою кореспондує з вимогами пункт 81.1, пункт 81.2 статті 81 та статті 86 ПК України.
Так, особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до пункт 81.1 статті 81 ПК України, має такі права:
право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень,
право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки,
право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову.
Відповідно до пункт 85.2 статті 85 ПК України саме після початку перевірки (звертаємо увагу, що норма не вимагає наявності запиту після вручення наказу та направлень), тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Зазначене, так само не суперечить абзацу 1 пункту 86.5 статті 86 ПК України, де передбачено порядок підписання акту фактичної перевірки: акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акту (довідки) перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац 3 пункту 86.5 статті 86 ПК України).
Тобто, статті ПК України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.
Таким чином, порушення контролюючим органом вимог пункт 85.6 статті 85 ПК України щодо витребування копій документів саме у платника неможливе.
За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що мала місце з 18 по 28 серпня 2025 року.
Що стосується встановлених в Акті перевірки (з урахуванням результату розгляду заперечень до нього) порушень, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Судом встановлено та позивачем не спростовано, що під час проведення контрольних закупок фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області 16.08.2025 о 11 год. 24 хв. (дата та час) 1,13 кг «Пиво Дрофа Південе Легке», вартістю 78,90 грн за кілограм на загальну суму 89,16 грн, 17.08.2025 о 09 год. 10 хв. (дата та час) 1,108 кг «Пиво Медове 2002 Умань», вартістю 73,90 грн за кілограм на загальну суму 81,88 грн; 18.08.2025 о 15 год. 54 хв. (дата та час) 2,152 кг «Пиво Фанатік АЛЄС БРАУ», вартістю 65,90 грн за кг на загальну суму 141,82 грн на господарській одиниці, яка належить ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», за адресою: пр. Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, особою яка здійснювала розрахункові операції не видано розрахункових документів (фіскальних чеків) встановленого зразка. Зразок документів які було надано при контрольних закупках зазначено в додатку №6 до першого примірника акту. Також під час перевірки магазину-кафе ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», за адресою: пр. Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, продавцем ОСОБА_1 в присутності працівників контролюючого органу було проведено інвентаризацію готівкових коштів, результат якої оформлено описом готівкових коштів (додаток №4). За даними опису в касі знаходилось 7960,00 грн. Сума коштів зазначена в денному звіті ПРРО складає 0 грн, розбіжність складає 7960,00 грн, що вважається проведенням розрахункових операцій без використання ПРРО або розрахункових квитанцій на загальну суму 7960,00 грн, що є порушенням пунктів 1, 2 ст. 3 розділу ІІ Закону № 265/95-ВР.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом , зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року №220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 №329 внесено зміни до Положення №13, які доповнюють п.2 розділу II новим обов'язковим реквізитом цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Вказана норма щодо зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у розрахунковому документі набула чинності 01 січня 2022 року (Закон України від 30.11.2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень»).
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджене «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (далі - Положення №13). Так, пунктами 1 та 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) розрахунковий документ, створений реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який має містити у відповідних рядках обов'язкові реквізити згідно з визначеним переліком. Одним з таких обов'язкових реквізитів є зокрема цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення №13 установлені вимоги до змісту розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
За приписами пункту 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД , цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР. Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №280/2619/24 (К/990/46790/24).
Судом встановлено, що згідно з даними СОД РРО ДПС України (додаток 8 до першого примірника акту) встановлено, що в магазині-кафе, який належить ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», за адресою: пр. Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, через ПРРО фіскальний номер 4000740785 при продажу підакцизної групи товарів в період з 24.01.2024 по 28.11.2024 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 50976,52 грн та через ПРРО фіскальний номер 4001014630 в період з 05.12.2024 по 18.08.2025 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 3451,070 грн. Загальна сума по ПРРО №4000740785 та ПРРО №4001014630 становить 54428,22 грн. Перше порушення по ПРРО фіскальний номер 4000740785 24-01-2024 15:15:41 фіскальний чек №1856430654, при купівлі пляшки бренді «2208904500 # БрендіПлодКальвадосПрикарпатс0,5» за ціною 219,90 грн, що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовується фінансова санкція - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПК України встановлено ставки акцизного податку (підпункт 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (пункт 215.1 статті 215 ПК України).
Код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД є обов'язковим реквізитом у фіскальному чеку на товари (послуги) згідно з пунктом 2 розділу II Положення №13.
На підставі інформації з ІКС «Податковий блок» встановлено, що під час проведення розрахункових операцій в магазині-кафе, який належить ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», за адресою: проспект Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, Миколаївська область, через ПРРО фіскальний номер 4000740785, в період з 17.05.2024 по 18.05.2024, при продажу підакцизної групи товарів, мало місце відсутність коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних чеках на товар. Як приклад розрахункова операція через ПРРО ФН4000740785, фіскальний чек №2410186253 від 17-05-2024 15:59:44 при купівлі алкогольного напою «220850 # Джин Біфітер 0,05» на суму 99,90 грн за 1 пляшку (Додаток №7), що є порушенням пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов'язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, як це зазначено у пункті 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, суд наголошує про обов'язок платника податків надати контролюючому органу саме під час проведення перевірки первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх посадовим особам контролюючого органу під час перевірки або у терміни, визначені в пунктом 86.7 статті 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта), кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.
Частинами 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що продавцю ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» Ковальчук Ірині Вікторівні, 18.08.2025 вручено Запит про надання документів (копій документів) від 18.08.2025 № б/н (додаток №1 до першого примірнику акта) та Вимогу про зняття залишків товарних запасів від 18.08.2025 (додаток №2 до першого примірнику акта). В запиті про надання документів (копій документів) зазначено про необхідність надання на початок перевірки, 18.08.2025 року, за адресою здійснення діяльності: проспект Центральний, буд. 92, м. Миколаїв, Миколаївська область, або надати до 21.08.2025 за адресою контролюючого органу: м. Миколаїв, вул.. Ігоря Бедзая, 20/9, каб. 714, оборотно-сальдової відомості по бухгалтерським рахункам та первинні документи на підставі яких вони сформовані, 18.08.2025 документів не надано.
У подальшому, підприємство на виконання запиту про надання документів відправило лист №26/08/2025 від 26.08.2025 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано ГУ ДПС у Миколаївській області 01.09.2025 за №59549/6.
За наведених вище обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача правопорушення вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР; пункту 85.2 статті 85 ПК України, а, відтак - правомірність винесених ГУ ДПС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень від 15.10.2025 №00177180708 та №00177170708, що доводами позовної заяви не спростовується.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО» (69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд.71, код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, буд. 6, код ЄДРПОУ ВП 44104027) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак