08 квітня 2026 рокуСправа № 280/7521/25 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 11.07.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 11.07.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 280/7521/25 повернуто скаржнику.
Виконавчі листи судом видано представнику позивача 26.01.2026.
30 березня 2026 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У своїй заяві заявник зазначає, що станом на подачу цієї заяви Військова частина НОМЕР_3 досі не надала жодних розрахунків та іншої звітності щодо перерахунку грошового забезпечення позивача. Тож, наразі, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №280/7521/25 не виконано ні в частині: здійснення розрахунків грошового забезпечення у відповідності до рішення суду; ні в частині виплати такої заборгованості. Заявник просить суд: зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 протягом 15 календарних днів надати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №280/7521/25 та долучити документи, що підтверджують обставини в ньому (розрахунок перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 11.07.2025, копію заявки на фінансування виконання даного рішення та відомості щодо виплачених сум на виконання даного рішення): щодо перерахунку грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, призначено до розгляду заяву без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні та запропоновано не подати до суду письмові пояснення щодо заяви, яка перебуває на розгляді, а також докази виконання рішення суду.
31 березня 2026 року представником відповідача до суду надано звіт про виконання судового рішення відповідно до змісту якого невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини НОМЕР_3 , яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує до Міністерства оборони України запити на отримання додаткового фінансування). На підтвердження викладеного боржник надав: довідку-розрахунок від 14.11.2025 № 10973 сум донарахованого позивачу грошового забезпечення на виконання судового рішення від 03.11.2025 у справі №280/7521/25, копію клопотання на отримання письмової згоди на виконання судового рішення щодо виплати за фондом грошового забезпечення від 29.01.2026 № 859/524 адресованого командиру в/ч НОМЕР_5 щодо виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення, копії заяв - розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військова частина НОМЕР_3 на лютий - березень 2026 року, розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військова частина НОМЕР_3 на лютий - березень 2026 року.
01 квітня 2026 року представником позивача надано заперечення на звіт військової частини. Представник зазначає, що аналіз наданого відповідачем розрахунку свідчить про те, що відповідач при перерахунку грошового забезпечення не виконав резолютивну частину рішення суду в повному обсязі, а саме - не застосував мінімальну межу «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати», яка прямо зазначена у резолютивній частині рішення суду та у пункті 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (у первісній редакції). Як вбачається з довідки-розрахунку, відповідач при перерахунку застосував лише прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зокрема: 2 102 грн (2020 р.), 2 270 грн (2021 р.), 2 481 грн (2022 р.), 2 684 грн (2023 р.), 3 028 грн (2025 р.). Однак протягом усього періоду перерахунку 50 % мінімальної заробітної плати перевищували розмір прожиткового мінімуму, а отже, саме цей показник мав бути застосований як база для розрахунку. Заявник просить суд відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_3 від 31.03.2026 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 280/7521/25 у зв'язку з невідповідністю наданого розрахунку вимогам резолютивної частини рішення суду, а саме - незастосуванням мінімальної межі «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»(Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно із частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Суд зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 11.07.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Однак, як вбачається з пояснень Військової частини НОМЕР_3 на виконання судового рішення боржником проведено перерахунок грошового забезпечення позивача, проте нараховане грошове забезпечення не виплачено у зв'язку із обмеженим обсягом видатків на відповідну мету.
Відтак, зважаючи на те, що судове рішення у справі набрало законної сили та відповідачем не виконане в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Водночас суд відхиляє доводи представника позивача щодо невірного застосування розрахункової величини під час розрахунку грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 досліджуючи застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ (далі - Закон № 1774-VІІІ) звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21.
Отже, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 280/12030/24.
Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №280/7521/25.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №280/7521/25.
ЗОБОВ'ЯЗАТИ Військову частину НОМЕР_3 подати звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №280/7521/25 у строк до 01.07.2026.
Повідомити боржнику, що у разі виконання рішення суду до спливу встановленого судом граничного строку подання звіту про виконання судового рішення, боржник має право подати відповідний звіт за фактом виконання судового рішення раніше спливу граничного строку.
ЗВЕРНУТИ УВАГУ представника боржника на необхідність дотримання вимог до оформлення та подання звіту, встановлених ст. 382-2 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвала виготовлена та підписана 08 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз