Рішення від 17.02.2026 по справі 280/3416/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2026 року 12:20 годСправа № 280/3416/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Власюк В.І.,

представника позивача Ігнатова Є.Є.

представника відповідача Дубеневича О.З.

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28, ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправною та скасування довідки про результати повної перевірки декларації,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування довідки про результати повної перевірки декларації, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати п.п. 2.1 п. 2 розділу 3 та п.п. 3.1 п. 3 розділу 2 Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції №233125 про результати проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави a6o місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області (далі - Довідка №234125);

визнати протиправним та скасувати п.п. 2.1 та 2.2 п. 2 розділу 3 Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції №234125 про результати проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави a6o місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області (далі - Довідка №233125).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що вона є суб'єктом декларування. За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави a6o місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави a6o місцевого самоврядування 30.01.2024, позивачка отримала довідки №№234125, 233125 про результати проведення повної перевірки декларацій особи. Відповідно до Довідки №234125 відповідачем встановлено, що суб'єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п.. 2.1, 2.2), на загальну суму 1 454 000 грн (п.п. 2.1), та відомості, які не вдалось перевірити п..п. 2.2), чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, а також те, що відповідно до п.п. 3.1 п. 3 у розділі 12 «Грошові активи», що суб'єкт декларування не зазначив відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщених ним на банківському рахунку в AT КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), у розмірах 155 316,11 грн та 12,83 грн, що підтверджуються відомостями банківської установи та в загальному становить 155 328,94 гривні. Відповідно до цієї довідки відповідач вважає, що позивач за результатами повної перевірки декларації щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив: «Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 1 609 422,19 грн (п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Відповідно до Довідки №233125 відповідачем було встановлено, що відповідно до п.п. 2.1 п. 2 у розділу 3 «Об'єкти нерухомості» суб'єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 52,7 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 26.04.2022 перебуває у нього на праві користування (оренди) та використовується як мicцe фактичного проживання, про що ним зазначено у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації. Відповідно до цієї довідки відповідач вважає, що позивач за результатами повної перевірки декларації щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив: «недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 2 527 000 грн (п.п. 2.1, 2.2 п. 2 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Позивач вважає висновки вказаних довідок незаконним та протиправним, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

21 травня 2025 року на адресу суду надійшов відзив Національного агентства з питань запобігання корупції щодо позовної заяви. Національне агентство повідомляє, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими і безпідставними. За результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області Національне агентство склало Довідку № 234/25, в якій виклало встановленні в ході її проведення обставини. Так, зі змісту Довідки вбачається, що ОСОБА_1 при поданні декларації за 2022 рік вказала недостовірні та неточні відомості, чим не дотримала вимог пп. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 46 Закону. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 1 609 422,19 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Також, повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, Національне агентство склало Довідку № 233/25, в якій виклало встановленні в ході її проведення обставини. Так, зі змісту Довідки вбачається, що ОСОБА_1 при поданні декларації за 2023 рік вказала недостовірні та неточні відомості, чим не дотримала вимог пп. 1, 2, 9 ч. 1 ст. 46 Закону. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 2 527 000,00 грн. За результатами проведення повних перевірок декларацій позивача уповноваженою особою відповідача складено обґрунтовані висновки, які 02.04.2025 затверджені Заступником Голови Національного агентства та листами від 02.04.2025 № 42- 01/28281-25 та № 42-01/28293-25 надіслано до Національного антикорупційного бюро України. Дії Національного агентства під час проведення повних перевірок декларацій Позивача повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства. Відповідач акцентує увагу суду на тому, що на етапі проведення повної перевірки декларації саме на суб'єкта покладено обов'язок підтвердити ті відомості, які він зазначає у своїй декларації. Вказане в свою чергу охоплює собою надання Національному агентству необхідного обсягу інформації з відповідним документальним підтвердженням. В свою чергу незгода позивача з результатами проведення повних перевірок її декларацій не може бути правовою підставою для скасування Довідок Національного агентства. Стверджуючи про нібито протиправність положень Довідок позивач не вказала жодного належного аргументу, який би підтверджував її доводи з даного приводу. Відповідач зауважує, що в межах виниклих спірних правовідносин відповідачем було проаналізовано значний обсяг інформації, якої в свою чергу було достатньо для перевірки задекларованих ОСОБА_1 відомостей, достовірність яких позивач на етапі проведення відповідного заходу фінансового контролю підтвердити не змогла. У зв'язку з чим наведені у позовній заяві доводи щодо протиправності оскаржуваних Довідок є очевидно помилковими. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 задоволено заяву представника Національного агентства з питань запобігання корупції про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.06.2025 об 11:00 год.

Представником позивача 26.05.2025 надано до суду відзив на позовну заяву. Так, позивач не погоджується з такими відповідача та звертає увагу суду на те, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом вказаного оскарження, вказує на те, що оцінку мінімальної ринкової вартості користування (оренди) не здійснено. Покладені в основу складених довідок відомості, що містяться у листах наданих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, станом на відповідну дату не є та не можуть вважатись належною оцінкою мінімальної ринкової вартості оренди (користування) в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», а тому є недопустимим доказом в цій справі, не дивлячись на те, що відповідач листи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вважає висновками. Звертаю увагу суду, що антикорупційний орган помилково вважає, що листи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України є висновками, що в свою чергу не передбачено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерств юстиції України 08.10.1998 за №53/5, які регулюють питання щодо визначення вартості та проведення такої оцінки, за результатом чого складається висновок.

Відповідач скористався своїм правом та 02.06.2026 надав до суду заперечення на відповідь на відзив. Національне агентство категорично не погоджується із твердженнями позивача, повторно зауважує, що в межах виниклих спірних правовідносин відповідачем було проаналізовано значний обсяг інформації, якої було достатньо для перевірки задекларованих ОСОБА_1 відомостей, достовірність яких позивач на етапі проведення відповідного заходу фінансового контролю підтвердити не змогла.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2025 відкладено підготовчий розгляд справи на 19.08.2025 об 11:00 год.

Позивачем 18.08.2025 подано до суду додаткові пояснення у справі. Позивач наполягає на задоволенні позову.

В підготовчому засіданні 19.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 02.09.2025 об 11:00 год.

В підготовчому засіданні 02.09.2025 відкладено підготовче засідання на 16.09.2025 о 12:00 год.

В підготовчому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву у підготовчому розгляді до 12:30 год 30.09.2025.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 14.10.2025 о 12:30 год.

14 жовтня 2025 року закінчено підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду по суті на 04.11.2025 об 11:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2025 відкладено судове засідання на 11:30 год. 02.12.2025.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у зв'язку із технічними проблемами в роботі системи відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що перешкоджає участі представників сторін у судовому засіданні, відкладено судове засідання у справі на 20.01.2026 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 20.01.2026 відкладено розгляд адміністративної справи на 17.02.2026 об 11:00 год.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

У період з 25.11.2024 по 21.03.2025 посадовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції проводилася повна перевірка декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 - 2023 роки поданих ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області.

Згідно довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 234/25 встановлено, що… у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації:

2.1. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 52,7 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 26.04.2022 перебуває у нього на праві користування (оренди) та використовується як місце фактичного проживання, про що ним зазначено у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації.

Під час перевірки встановлено, що суб'єкт декларування проживав у вказаній квартирі з травня 2022 по кінець жовтня 2023 року, що підтверджується договором оренди (найму) житлового приміщення від 26.04.2022, чеками AT КБ «ПриватБанк» про оплату, заявами суб'єкта декларування про компенсацію витрат за оренду житла, наданими ним до ТУ ДСА у Дніпропетровській області, поясненнями суб'єкта декларування.

Суб'єкт декларування пояснив, що не відображав вказаний об'єкт нерухомості у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, оскільки його відображення могло мати негативні наслідки для нього та його батьків, зважаючи на їх перебування на окупованій території. При цьому повідомив, що вказав відомості щодо адреси об'єкта у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації, який містить конфіденційну інформацію у відкритому доступі Реєстру.

Пояснення суб'єкта декларування не враховані, оскільки не спростовують порушення.

Слід зазначити, що відомості про характеристики об'єкта нерухомості, зазначені у розділі 3 декларації, зокрема назва вулиці, номер будинку/квартири, є також конфіденційною інформацією у відкритому доступі Реєстру.

Дані про об'єкт декларування (зокрема, нерухомість, об'єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби), що перебував у володінні та/або користуванні суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, зазначаються в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (не менше 183 днів для щорічної декларації з будь-якою позначкою та декларації кандидата на посаду) (п. 74 Роз'яснень Національного агентства щодо фінансової доброчесності від 13.11.2023 № 4).

Відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, станом на 26.04.2022 вартість квартири могла становити 1 454 000 гривень.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1 454 000 гривень.

2.2. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не вдалось перевірити, про вартість житлового будинку загальною площею 225,5 м2 (реєстраційний номер 5475881), розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , який з 26.12.2006 належить йому на праві власності, вказавши у відповідному полі 352 181 грн та обравши позначку «Це вартість за останньою грошовою оцінкою».

Відповідно до відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно вартість вказаного об'єкта нерухомого майна становить 436 538 гривень.

Суб'єкт декларування пояснив, що вартість зазначена ним у декларації була встановлена експертом при підготовці будинку до продажу у 2021 році, проте оригінал документа знаходиться на окупованій території у батьків.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не вдалось перевірити.

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п. 2.1, 2.2% на загальну суму 1 454 000 грн (п.п. 2.1), та відомості, які не вдалось перевірити (п.п. 2.2),чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону…

3. У розділі 12 «Грошові активи» декларації:

3.1. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщених ним на банківському рахунку в AT КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), у розмірах 155 316,11 грн та 12,83 грн, що підтверджується відомостями банківської установи та в загальному становить 155 328,94 гривні.

Суб'єкт декларування пояснив, що вказана сума отримана ним від ТУ ДСА у Дніпропетровській області як відшкодування або покриття витрат на службове відрядження та не є його доходом в цілях декларування, у зв'язку з цим не відображена у розділі 12 «Грошові активи декларації» декларації.

Також зазначив, що загальний розмір отриманих доходів від ТУ ДСА у Дніпропетровській області з урахуванням цієї суми компенсації ним відображено у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».

Пояснення суб'єкта декларування не враховані зважаючи на таке.

Дійсно, відповідно до абз. 2 п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону не підлягають декларуванню доходи у вигляді коштів, одержаних як відшкодування або покриття витрат на службове відрядження відповідно до п, 3 ч, 2 ст. 23 цього Закону.

Це означає, що суб'єкт декларування не зобов'язаний зазначати вказану суму у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації, проте це не стосується залишків коштів на рахунках, відомості про які відображаються у розділі 12 «Грошові активи» декларації, які він мав відобразити, зважаючи на те, що такі кошти знаходились на його банківському рахунку в AT КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2022.

Так, у розділі 12 «Грошові активи» декларації відображаються наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону).

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 155 328,94 гривні…

…За результатами повної перевірки декларації щорічної за 2022 рік, унікальний ідентифікатор документа - 5338e37b-2aa2-4flf-a054-84a7a0aff752, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості (п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.1 - 3.3 п. 3 розділу 3.1 Довідки), неточні відомості (п. 1, п.п. 4.1 п. 4 розділу 3.1 Довідки) відомості, які не підлягають відображенню (п. 1, п.п 4.2, 4.3 п. 4 розділу 3.1 Довідки), та відомості, які не вдалось перевірити (п.п. 2.2 п. 2, п.п. 4.4, 4.6 п. 4 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 1 609 422,19 грн (п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (п. 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки)…

Відповідно до довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 233/25 встановлено, що:

…2.У розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації:

2.1. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 52,7 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), розміщену за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 26.04.2022 належить йому на праві користування (оренди) та використовувалась як місце фактичного проживання.

Під час перевірки встановлено, що суб'єкт декларування проживав у вказаній квартирі з травня 2022 року по кінець жовтня 2023 року, що підтверджується договором оренди (найму) житлового приміщення від 26.04.2022, чеками AT КБ «ПриватБанк» про оплату, заявами суб'єкта декларування про компенсацію витрат за оренду житла, наданими ним до ТУ ДСА у Дніпропетровській області, поясненнями суб'єкта декларування.

Пояснення суб'єкта декларування не враховані, оскільки не спростовують порушення.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1 454 000 гривень.

2.2. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про житловий будинок загальною площею 91,1 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , та земельну ділянку, на якій він розміщений (кадастровий номер - 1210100000:01:588:0010), які належать йому на праві користування (оренди) з 25.10.2023 та використовувались ним як місце фактичного проживання, про що ним зазначено у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації.

Під час перевірки встановлено, що суб'єкт декларування проживав у вказаній квартирі з листопада 2023 по кінець серпня 2024 року, що підтверджується договором оренди (найму) житлового приміщення від 25.10.2023, чеками AT КБ «ПриватБанк» про оплату, заявами суб'єкта декларування про компенсацію витрат за оренду житла, наданими ним до ТУ ДСА у Дніпропетровській області, поясненнями суб'єкта декларування.

Пояснення суб'єкта декларування не враховані, про що зазначено у п.п. 2.1. п. 2 розділу 3.1 Довідки.

Додатково повідомив, що вказав відомості щодо адреси об'єкта у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації, який містить конфіденційну інформацію у відкритому доступі Реєстру.

Проте слід зазначити, що відомості про характеристики об'єкта нерухомості, зазначені у розділі 3 декларації, зокрема назва вулиці, номер будинку/квартири, є також конфіденційною інформацією у відкритому доступі Реєстру.

Відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, станом на 25.10.2023 вартість будинку могла становити 1 073 000 гривень.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1 073 000 гривень…

…3. У розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації:

3.1. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір зобов'язання за кредитом, який ним отримано в AT «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 42696885), вказавши розмір зобов'язання станом на початок звітного періоду 500 000 гривень.

Під час перевірки встановлено, що суб'єкт декларування 31.08.2021 уклав кредитний договір № 501354388 на суму 500 000 грн з AT «Альфа-Банк», що підтверджується відомостями банківської установи.

1 грудня 2022 року AT «Альфа-Банк» в результаті ребрендингу змінило назву на AT «СЕНС БАНК».

Відповідно до довідки від 08.01.2024 № 1210-33.4, наданої AT «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714), розмір зобов'язання суб'єкта декларування за вказаним кредитом станом на початок звітного періоду (01.01.2023) становив 602 584,73 гривні,

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності…

…За результатами повної перевірки декларації щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 6f97ee79-be93-4b8f-b977-cfc546bf87d6, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості (п.п. 2.1, 2.2 п. 2 розділу 3.1 Довідки), неточні відомості (п. 1, п.п. 3.1 п. 3 розділу 3.1 Довідки), та відомості, які не вдалось перевірити (п.п. 2.3 п. 2, п.п. 3.2. - 3.5 п. 3 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 9 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 2 527 000 гри (п.п. 2.1, 2.2 п. 2 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Не погодившись з висновками Національного агентства з питань запобігання корупції позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас, за правилами частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Основна мета позовного провадження є вирішення спору про право, який має свою структуру, що складається з предмету, підстави та змісту. Предметом завжди виступають суб'єктивні права, свободи чи інтереси, визнані в національному законодавстві, що знаходяться в стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для розуміння їхнього змісту, поновлення та реалізації. Підставами є обставини, що потягли за собою виникнення спору.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11.11.2020 у справі №640/19903/19, від 26.07.2021 у справі №420/2068/19.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Згідно з абзацом десятим пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Статтею 6 Конвенції установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також у рішенні від 08.04.2010 у справи «Меньшакова проти України» ЄСПЛ викладено конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У рішенні «Bellet v. France» (Белле проти Франції) ЄСПЛ визнав порушення права на доступ до суду у ситуації, де заявнику було відмовлено у судовому захисті, попри те, що закон сформував у нього очікування щодо можливості такого захисту. ЄСПЛ обґрунтував порушення статті 6 Конвенції тим, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним», а для цього особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі ч. 2 статті 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Особливості проведення повної перевірки декларацій, поданих суддями, суддями Конституційного Суду України, встановлюються статтею 52-2 цього Закону (ч. 6 ст. 51-1 Закону № 1700-VII).

Відповідно до ст. 51-3 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Суб'єкт декларування має право ознайомитися з усіма матеріалами повної перевірки щодо себе за результатами її проведення. Копії матеріалів повної перевірки надаються Національним агентством на письмовий запит суб'єкта декларування протягом семи робочих днів з дня його отримання.

Повна перевірка декларації проводиться в частині об'єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб'єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об'єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки.

Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 №26/21 (далі - Порядок №26/21, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 6 розділу VI Порядку №26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Обґрунтований висновок містить таку інформацію: підстави для проведення перевірки; дату початку та завершення строку перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); виявлені порушення, обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення перевірки.

Обґрунтований висновок одразу після підписання уповноваженою особою передається на погодження керівнику відповідного рівня, який погодив довідку, або особі, яка виконує його обов'язки.

Керівник відповідного рівня, який погодив довідку, або особа, яка виконує його обов'язки, погоджує обґрунтований висновок в строк не пізніше 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем його підписання уповноваженою особою.

Після погодження обґрунтованого висновку його затверджує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається органу досудового розслідування або прокурору з урахуванням положень статей 216, 480, 480-1, 482-2 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування.

Отже, оскаржувана довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владних управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №240/24844/21 та від 26.09.2023 у справі №460/238/22.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб'єкта декларування) як особи, що обіймає дипломатичну посаду.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22, від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21 дійшов висновку, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб'єктом декларування та у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів Позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства..

Поряд із цим слід урахувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб'єктом декларування та НАЗК.

Підсумовуючи наведе, з огляду на те, що кримінальне провадження № 52025000000000192 від 11.04.2025 відносно позивача закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України) суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли у зв'язку зі складанням відповідачем оскаржуваних довідок в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірні довідки стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №160/4098/22, від 06.04.2023 у справі №640/29515/21, від 15.06.2023 у справі №240/24844/21.

По суті виявлених порушень суд встановив наступне.

Пунктом 4 розділу V Порядку №26/21 визначено, що повна перевірка передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об'єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №26/21 під час повної перевірки Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, що надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об'єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі: отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї, іншими особами; зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб'єкта декларування, спеціальної перевірки; зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб'єктів звернення; отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у підпунктах 1-3, 5, 6 пункту 5 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів (пункт 6 розділу V Порядку №26/21).

Згідно з пунктом 8 розділу V Порядку №26/21 з метою проведення повної перевірки уповноважена особа має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Під час проведення повної перевірки уповноважена особа має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки, у тому числі для з'ясування дотримання суб'єктом декларування вимог статей 23, 25 Закону, а також перевірки на точність оцінки задекларованих активів, незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Інформацію, що містить банківську таємницю та необхідна для повної перевірки, уповноважена особа отримує в порядку, визначеному законодавством (пункт 9 розділу V Порядку №26/21).

Пунктом 10 розділу V Порядку №26/21 визначено, що Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки. Такий запит направляється за підписом Голови Національного агентства чи заступника Голови Національного агентства.

З метою проведення повної перевірки уповноважена особа має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав.

Відповідно до пунктів 12, 13 розділу V Порядку №26/21 достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки.

При встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство аналізує та порівнює відомості щодо вартості задекларованих активів з ринковою вартістю (ціною) таких або аналогічних активів на дату їх набуття.

У разі неможливості самостійного встановлення ринкової вартості (ціни) задекларованих активів на дату їх набуття за наявності обґрунтованих сумнівів щодо точності задекларованих активів, у тому числі з урахуванням отриманої інформації, Національне агентство відповідно до законодавства може залучати спеціалістів та експертів.

Перевірка на точність оцінки здійснюється щодо задекларованих активів: що належать суб'єкту декларування на праві власності або іншим юридичним чи фізичним особам, якщо Національне агентство встановило ознаки того, що набуття цих активів відбулось за дорученням суб'єкта декларування або суб'єкт декларування може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження; набутих під час поширення на суб'єктів, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, вимог та обмежень, передбачених статтями 23, 45 Закону.

Пунктом 16 розділу V Порядку №26/21 визначено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб'єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов'язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв'язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

У разі ненадання суб'єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей.

Надання суб'єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки.

Згідно з абзацами 1, 4 частини першої статті 51-3 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

За приписами пункту 2 розділу І Порядку №26/21 недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування;

неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №26/21 складовими предмета повної перевірки є: з'ясування достовірності задекларованих відомостей; з'ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та у випадку виявлення неточностей, невідповідностей у поданих ними деклараціях, зокрема, складати довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведеної повної перевірки Декларацій позивача відповідач виснував, зокрема, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності - суб'єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 52,7 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 26.04.2022 перебуває у нього на праві користування (оренди) та використовується як місце фактичного проживання, про що ним зазначено у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації (п.п. 2.1 п. 2 розділу 3.1 Довідки 234/25 та п.п. 2.1 п. 2 розділу 3.1 Довідки № 233/25), а також, суб'єкт декларування не зазначив відомостей про житловий будинок загальною площею 91,1 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), який розташовний за адресою: АДРЕСА_5 , та земельну ділянку, на якій він розміщений (кадастровий номер - 1210100000:01:588:0010), які належать йому на праві користування (оренди) з 25.10.2023 та використовувались ним як місце фактичного проживання, про що ним зазначено у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації (п.п. 2.2 п. 2 розділу 3.1 Довідки № 233/25).

Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 з травня 2022 року по кінець жовтня 2023 року проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору оренди (найму) житлового приміщення від 26.04.2022, а з листопада 2023 року по кінець серпня 2024 року у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору оренди (найму) житлового приміщення від 25.10.2023.

Суб'єкт декларування надав пояснення відповідно до яких він не відображав вказаний об'єкт нерухомості у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, оскільки таке відображення могло мати негативні наслідки для нього та його батьків, зважаючи на їх перебування на окупованій території. При цьому повідомив, що вказав відомості щодо адреси об'єкта у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації, який містить конфіденційну інформацію у відкритому доступі Реєстру.

Однак, пояснення суб'єкта декларування не враховані, оскільки не спростовують порушення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не підлягає декларуванню окреме технічно обладнане службове приміщення з розташуванням у ньому постійного робочого місця помічника-консультанта народного депутата (громадська приймальня), що є державною власністю чи комунальною власністю територіальної громади, знаходиться в управлінні місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування і перебуває в оренді чи на іншому праві користування в суб'єкта декларування.

Не підлягає декларуванню об'єкт нерухомості, який перебуває у народного депутата України в оренді або на іншому праві користування і витрати на оренду (винайм) якого компенсуються народному депутату України відповідно до статті 35 Закону України "Про статус народного депутата України", за умови що площа такого об'єкта не перевищує 75 квадратних метрів;

Відповідно до пунктів 4-5 Розділу ІІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 (далі - Порядок №449/21 в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який діяв на дату заповнення позивачем декларацій, за наявності документів, які підтверджують набуття суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї права на об'єкт декларування, а також документів, які містять відомості про дату набуття права на нього, його кількість, характеристики, вартість та інші відомості, передбачені Законом, у декларації зазначаються відомості на підставі цих документів.

Інформація про об'єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, зазначається в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Пунктом 8 цього ж розділу визначено, що відомості про тип права суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї чи третіх осіб на об'єкт декларування зазначаються на підставі документів, відповідно до яких воно набуто (за їх наявності).

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 та 2023 роки, поданих ОСОБА_1 суд встановив наступне.

Так, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік (подана 30.01.2024) суб'єктом декларування зазначено відомості про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, розділ 3 інформації про перебування у користуванні суб'єкта декларування з травня 2022 року означеного майна не містить.

Також, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (подана 27.03.2024) суб'єктом декларування зазначено відомості про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Проте, розділ 3 інформації про перебування з листопада 2023 року у користуванні суб'єкта декларування означеного майна не містить, як не містить інформації про перебування в користуванні позивача по кінець жовтня 2023 року квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відтак, позивачкою не приховувалася перебування у її користування відповідних об'єктів нерухомості.

З огляду на викладене, на підставі листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 відповідач дійшов висновку, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 436 538 гривень у декларації за 2022 рік та 1 073 000 гривень у декларації за 2023 рік.

Так, в листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 вказано, що за результатами аналізу пропозицій продажу подібних за місцерозташуванням і площею об'єктів нерухомого майна та відповідно до інформації, зазначеної в доступних джерелах інформації (друковані джерела; джерела, розміщені на сайтах агентств нерухомості; оголошення в мережі інтернет), ринкова вартість наступних об'єктів могла знаходитись в такому ціновому діапазоні:

квартири АДРЕСА_6 :

станом на 26.04.2022 - від 1 454 000 грн до 2 025 000 грн;

станом на 31.12.2022 - від 1 403 000 грн до 2 265 000 грн;

станом на 31.12.2023 - від 1 193 000 грн до 2 565 000 грн;

житлового будинку загальною площею 91,1 кв.м., який розташований по АДРЕСА_5 (з урахуванням земельної компоненти):

станом на 25.10.2023 - від 1 073 000 грн до 1 847 000 грн;

станом на 31.12.2023 - від 1 019 000 грн. до 2 003 000 грн.

Однак, при цьому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України у вказаному листі зауважив, що вартість об'єктів нерухомого майна залежить від місцерозташування, об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, технічного стану на дату оцінки, наявності інженерного обладнання та благоустрою прилеглої території, а також інших факторів, які впливають на формування ринкової вартості.

Суд звертає увагу на те, що жоден з цих факторів не був описаний у листі від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 при визначенні вартості нерухомого майна, що унеможливлює перевірку об'єктивності зазначеної інститутом вартості об'єкта. В листі лише вказано, що показник був сформований за результатом аналізу пропозицій по продажу подібних об'єктів нерухомого майна, а також інформації, зазначеної в доступних джерелах інформації (друковані джерела; джерела, розміщені на сайтах агентств нерухомості; оголошення в мережі інтернет). При цьому, жодне посилання на ці джерела в листі не наведено. Будь-які додатки до цього листа також не надавалися.

За таких обставин, зазначена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в листі від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 ціна квартири АДРЕСА_6 та житлового будинку загальною площею 91,1 кв.м., який розташований по АДРЕСА_5 (з урахуванням земельної компоненти), яка у подальшому була скопійована відповідачем у спірну довідку, абсолютно не підтверджена будь-яким доказом (ані прямим, ані другорядним), внаслідок чого твердження НАЗК у довідці про зазначення позивачем недостовірних даних (у вигляді відсутності інформації про об'єкти нерухомого майна, які знаходилися у користуванні (оренді) позивача та використовувалися як мicцe фактичного проживання) є безпідставними.

Окрім того, вартість майна у листі від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 вказана не конкретною сумою, а ціновим діапазоном, тоді як відповідачем обрано конкретну вартість.

При цьому, ані довідка, ані матеріали справи не містять обґрунтування обрання саме таких показників вартості.

Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Критерій допустимості доказів закріплений у статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III), іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 4 Закону № 2658-III професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:

практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;

консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;

рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна;

методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування;

навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна. При цьому у дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою майна, встановлені нормативно-правовими актами з оцінки майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Діяльність страховиків та Моторного (транспортного) страхового бюро України, пов'язана з визначенням розміру страхової (регламентної) виплати, здійснюється відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у визначеному цим Законом порядку щодо методичного регулювання оцінки майна. Дія інших положень цього Закону не поширюється на страховиків та Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ст. 5 Закону № 2658-III).

За результатом виконання процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності складається звіт про оцінку майна або Акт оцінки майна, які містять висновки про вартість майна.

Відтак, на підставі викладеного суд висновує, що єдиним належним доказом, який підтверджує вартість майна може бути звіт про оцінку майна або Акт оцінки майна, які містять висновки про вартість відповідного майна.

Однак, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем оцінки квартири АДРЕСА_6 та житлового будинку загальною площею 91,1 кв.м., який розташований по АДРЕСА_5 , на підставі результатів якої можливо було б достовірно встановити вартість відповідного майна.

При цьому, лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.02.2025 № 42465/0-07-25 не містить відомостей про те, що його сформовано за результатом проведення процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч. 2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Викладені вище міркування суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі №826/5857/16, від 11.02.2020 у справі №816/502/16, від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.

Відтак, на підставі викладеного відповідачем не доведено "поза розумним сумнівом", що зазначені у довідках про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 234/25 та про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 233/25, висновки про порушення позивачем в частині зазначення в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022-2023 рік недостовірних відомостей - не зазначення відомостей про квартиру загальною площею 52,7 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 26.04.2022 перебувала у нього на праві користування (оренди) та про житловий будинок загальною площею 91,1 м2 (реєстраційний номер 3053976412020), який розташовний за адресою: АДРЕСА_5 , та земельну ділянку, на якій він розміщений (кадастровий номер - 1210100000:01:588:0010), які належать йому на праві користування (оренди) з 25.10.2023 та використовувались ним як місце фактичного проживання, є обґрунтованими, відповідають критерію добросовісності, розсудливості та пропорційності.

Поряд з цим, обов'язок Національного агентства з питань запобігання корупції щодо публікації відповідних довідок має корелюватись із відображенням у відповідній довідці достовірної, законної та обґрунтованої інформації.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про невідповідність довідок про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 234/25 та про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області, від 28.03.2025 № 233/25, в цій частині вимогам до рішення суб'єкта владних повноважень викладеним законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, що свідчить про їх протиправність у відповідній частині.

Вирішуючи спір далі суд встановив, що позивач не згоден з наявність порушення в частині заповнення розділу 12 «Грошові активи» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зокрема, позивачка наполягає на тому, що відповідно до довідки AT КБ «ПриватБанк», на чотирьох рахунках в AT КБ «ПриватБанк» не було перевищення грошових активів 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Вартість грошових активів, які розміщені на банківських рахунках не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (в 2022 рік - 124 050 грн.), а тому позивач не повинна була відображати суму у розмірі 155 316,11 грн, оскільки на кожному рахунку вказана сума не мала перевищення 50 прожиткових минімумів.

Пунктом 8 частини першої статті 46 Закону №1700-VII встановлено, що у декларації зазначаються відомості про наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 - 2 481 грн.

Тобто, гранична сума у разі перевищення якої у декларанта виникає обов'язок вказати у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування інформації про наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи становить 124 050 грн. (2 481 грн.*50).

Відповідно до довідки AT КБ «ПриватБанк» від 12.02.2025 станом на 31.12.2022 на рахунках позивача перебували кошти:

рахунок НОМЕР_3 - 12,83 грн.;

рахунок UA743052990000029090887013714 - 00,00 грн.;

рахунок НОМЕР_4 - 49 442,26 грн.;

рахунок НОМЕР_5 - 105 873,85 грн.

Тобто, сукупний розмір грошових активів позивача, розміщених лише на рахунках у AT КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2022 становив 155 328,94 грн., що перевищує граничний розмір 124 050,00 грн., а отже позивача існував обов'язок зазначення інформації про грошові активи у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

Доводи позивача щодо того, що оскільки вартість грошових активів, розміщених на кожному рахунку не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (в 2022 рік - 124 050 грн.) вона не повинна була відображати суму у розмірі 155 316,11 грн суд не приймає.

Положення пункту 8 частини першої статті 46 Закону №1700-VII є чіткими, доступними до розуміння та не допускають можливості неоднозначного тлумачення, а отже у позивача не могло бути підстав для їх не розуміння та не виконання.

Частинами першою - другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а, від 12.10.2023 у справі № 160/21190/21, від 15.02.2024 у справі № 520/27906/21, від 17.04.2024 у справі № 300/3779/23

В постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право [вийти за межі позовних вимог] суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (постанови Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 12.10.2023 у справі №160/21190/21, від 17.04.2024 у справі №300/3779/23, від 15.02.2024 у справі №520/27906/21, від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 22.10.2025 у справі №420/3824/25 та інші).

В даному випадку суд не знаходить обґрунтованих підстав для виходу за межі заявлених вимог та надавати правову оцінку іншим викладеним Національним агентством з питань запобігання корупції у довідках №№234125, 233125 про результати проведення повної перевірки декларацій особи порушенням.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення пропорційно обсягу задоволених вимог.

Інші судові витрати позивачем до компенсації не заявлялися.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28, ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправною та скасування довідки про результати повної перевірки декларації - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.п. 2.1 п. 2 розділу 3.1 Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції №233125 про результати проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави a6o місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Якимівського районного суду Запорізької області.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національного агентства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 968,96 грн. на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз

Попередній документ

135556927

Наступний документ

135556929

Інформація про рішення:

№ рішення:	135556928
№ справи:	280/3416/25
Дата рішення:	17.02.2026
Дата публікації:	13.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Запорізький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (20.01.2026)
Дата надходження:	30.04.2025
Предмет позову:	про зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

17.06.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
19.08.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
02.09.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
16.09.2025 00:00	Запорізький окружний адміністративний суд
16.09.2025 12:00	Запорізький окружний адміністративний суд
30.09.2025 12:30	Запорізький окружний адміністративний суд
14.10.2025 12:30	Запорізький окружний адміністративний суд
04.11.2025 11:30	Запорізький окружний адміністративний суд
02.12.2025 11:30	Запорізький окружний адміністративний суд
20.01.2026 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
17.02.2026 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АРТОУЗ ОЛЕСЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

відповідач (боржник):

Національне агентство з питань запобігання корупції

позивач (заявник):

Нестеренко Тетяна Василівна

представник позивача:

адвокат Ігнатов Євген Євгенович