09 квітня 2026 року Справа № 280/1164/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладену у листі від 21 листопада 2025 року, щодо переходу ОСОБА_1 на пенсію за віком на загальних підставах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком на загальних підставах з урахуванням права на вибір виду пенсії та правової оцінки, наданої судом.
В обґрунтування позову зазначено, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV). У подальшому, без належного волевиявлення з боку позивача, відповідачем фактично змінено вид призначеної пенсії, про що позивач дізналася лише з матеріалів пенсійної справи та відповідей Пенсійного фонду. Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 листопада 2025 року, позивач з 25 грудня 2005 року, за твердженням відповідача, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України № 1058-IV. З метою реалізації свого права на вибір виду пенсії позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком на загальних підставах. Однак листом від 21 листопада 2025 року відповідач відмовив у задоволенні звернення, мотивуючи це тим, що позивач вже отримує пенсію за віком, а отже підстави для «переходу на цей самий вид пенсії» відсутні. Вважає, що відповідач фактично позбавив її можливості реалізувати передбачене законом право на вибір виду пенсійної виплати, неправомірно звузивши зміст і обсяг моїх соціальних прав та підмінивши волевиявлення особи власною адміністративною позицією. Позивач вважає відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
17 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також, вказаною ухвалою від відповідача витребувано докази по справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 27 жовтня 2025 року про перехід на інший вид пенсії, яка не відповідає Порядку №22-1 та містить недостовірні відомості, які не дають можливості встановити волевиявлення позивача, тому рішення на підставі заяви не приймалося. Зазначає, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, здійснити перерахунок щодо переходу на цей самий вид пенсії немає законних підстав. Тобто, позивач своє право на призначення пенсії за віком уже реалізувала. У задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з грудня 2005 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
27 жовтня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою в якій просила перевести її на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до закону № 1058-ІV.
Листом відповідача від 21 листопада 2025 року позивачу повідомлено про те, що, враховуючи, що пенсія за віком їй призначена на пільгових умовах за Списком 1 і є пенсією за віком, перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком не передбачений законодавством, оскільки це один вид пенсії.
Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою відповідача позивач звернулась до суду із позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Щодо твердження відповідач, що форма звернення з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший не відповідає вимогам Порядку №22-1, а тому рішення про відмову не виносилося.
Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України "Про звернення громадян", наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Таким чином, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об'єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком №22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01 січня 2004 року.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із статтею 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: -Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За приписами частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
За пунктом 2, 16 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Закону № 1058-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах за списком № 1 та на інших роботах за списком № 2, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Суд звертає увагу на те, що особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками №№ 1, 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з положеннями пенсійного законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності із Законом № 1058-ІV.
При цьому, особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з положеннями пенсійного законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності із Законом № 1058-ІV.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з грудня 2005 року самостійно звернулась до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної держадміністрації з заявою на призначення пенсії за віком.
На підставі заяви, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 відповідно до Закону № 1058-ІV з 25 грудня 2005 року.
Вищезазначене спростовує доводи позивача з приводу того, що вона дізнався тільки з листа відповідача про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1, оскільки ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами пенсійної справи позивача.
Відмова позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, з якої сплачені страхові внески, мотивована тим, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах за Списком № 1, не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком; законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника).
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
В спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії.
При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення» та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
З урахуванням викладеного, заява позивача від 27 жовтня 2025 року про перерахунок пенсії стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2005 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23.
Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі №560/19837/24, від 17 травня 2021 року у справі № 185/1473/17, від 15 травня 2020 року у справі № 334/13/16-а (2а/334/85/16), від 27 березня 2020 року у справі № 335/8983/17 (2-а/335/416/2017), від 10 квітня 2019 року у справі № 336/372/16-а.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 09 квітня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов