09 квітня 2026 рокуСправа №160/32325/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» (далі - ДУ «КУВП» (№3), відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» щодо не нарахування та невиплати, в повному обсязі грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
- стягнути з Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112, грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови 704, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум у сумі - 172 740,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона проходила службу в ДУ «КУВП» (№3). 31.03.2025 позивача звільнено відповідно до наказу начальника ДУ «КУВП» (№3) від 25.03.2025 №97/ОС-25. Позивач зазначає, що відповідач розраховував її грошове забезпечення у спірний період із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018. На переконання позивача, розмір її грошового забезпечення має бути обчислений з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою від 17.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку в частині вимог з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Ухвалою суду від 24.11.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до ДУ «КУВП» (№3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 19.05.2023 повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву в частині вимог з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно) та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну, в якому ДУ «КУВП» (№3) проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що грошові виплати, передбачені Постановою №704, поділяються на основні та додаткові та відрізняються між собою тим що розмір нарахування основних видів грошового забезпечення є сталим та їх розрахунок чітко визначений пунктом 4 Постанови №704, а розрахунок щомісячних додаткових виплат не має чітко визначених в Постанові №704 розмірів та встановлюється особам рядового і начальницького складу індивідуально наказом начальником державної установи в межах асигнувань та залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою. Відповідач наголошує, що виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалась в межах бюджетних асигнувань відповідача, виділених кошторисом на відповідний бюджетний рік.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу у ДУ «КУВП» (№3).
З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що позивачу за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно) нараховувалось щомісячне грошове забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено Постановою №704.
Відповідно до пункту 4 вказаної постанови розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Додаток 8 до цієї постанови містить схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до цієї постанови містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до додатків 15, 16 до зазначеної постанови визначено розміри додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності пункту 4 цієї постанови був викладений у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. У додаток 15 вносились зміни 20.12.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1041.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
З урахуванням викладеного, згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у наведеній редакції) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
При цьому, примітки до Додатків 1 та 14, 15, 16 до цієї постанови застосовуються безпосередньо для супроводу та зв'язку з нормою, а відтак вони не мають визначального значення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Таким чином, з 29.01.2020, тобто, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, приписи пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 втратили чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у пункті 62 постанови від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом також у постановах від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 12.07.2023 у справі №420/14380/21 тощо.
Виплата грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Оскільки відповідач протиправно нараховував позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно) з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, з вказаного випливає, що нарахування і виплата грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у разі їх фактичного нарахування та виплати) проведені з порушеннями.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача конкретних сум коштів суд зазначає про їх передчасність, оскільки відповідні суми грошового забезпечення підлягають нарахуванню лише на виконання цього рішення суду.
До моменту здійснення такого нарахування спірні суми не є визначеними та нарахованими у встановленому порядку, що виключає можливість їх стягнення у судовому порядку.
За таких обставин, правові підстави для задоволення вимог про стягнення конкретних сум грошових коштів на даний час відсутні.
Належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у разі їх фактичного нарахування та видати) за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляв адвокат Ільїн О.М., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2178, котре видано Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 20.09.2010.
Між ОСОБА_1 (клієнт) та Ільїним О.М. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №2710/1 від 20.03.2023 (далі - Договір).
На підставі пункту 1.1. Договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає право представляти її інтереси в громадських, адміністративних установах, в усіх судах загальної юрисдикції та апеляційних судах, в тому числі у Верховному Суді, органах державної виконавчої служби та інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, представляти інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в тому числі, у справах про адміністративні правопорушення.
В свою чергу, підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. Договору клієнт зобов'язується оплатити адвокату вартість юридичних послуг у розмірі 5000 грн за ведення справи щодо визнання протиправною бездіяльності Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» під час підготовки до звернення до суду та провадження її судом першої інстанції до вирішення спору по суті.
Сторонами Договору підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно з яким адвокат виконав, а клієнт прийняв такі послуги:
- вивчення матеріалів, наданих клієнтом з метою визначення судової перспективи спору - 1,5 години, 1250,00 грн;
- аналіз законодавства та консультації - 3 години, 1250,00 грн;
- складання позовної заяви - 3,5 години, 2000,00 грн.
Всього: 8 годин, 5000,00 грн.
Також, матеріали справи містять електронну квитанцію №8395-2618-6177-9698 від 27.10.2025 про сплату позивачем юридичних послуг в сумі 5000,00 грн.
Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.
З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
В той же час, оскільки позивач, у зв'язку із неправомірними діями відповідача, була змушена звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв'язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1727,40 грн, що документально підтверджується квитанцією №4344-2719-2198-3946 від 10.11.2025.
Ухвалою суду від 09.04.2026 повернуто ОСОБА_1 судовий збір з Державного бюджету України у сумі 704,48 грн
Отже, враховуючи повернення частини сплаченого судового збору позивачу, а також часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 511,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» (адреса: вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50066; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14316899) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно), з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Державну установу «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у разі їх фактичного нарахування та видати) за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 (включно), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» судові витрати:
- зі сплати судового збору у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) гривень 46 копійок;
- на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар