09 квітня 2026 рокуСправа №160/1096/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/1096/26,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа 160/1096/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 08.10.2022 по 22.04.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 08.10.2022 по 22.04.2023, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше ніж 50% мінімальної заробітної плати), встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі 160/1096/26, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі № 160/1096/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення, яким вирішити питання щодо судових витрат, а саме стягнути на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 (Дві тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок.
Подана заява обґрунтована тим, що судом не було прийняте рішення щодо заявленої вимоги позивачем та не було вирішене питання про розподіл судових витрат. Так, на підтвердження понесених позивачем - ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням йому правничої (правової) допомоги адвокатом Грішиним Є. О. підтверджується відповідним Договором про представництво та надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2025 (надалі - Договір), додатковою угодою № 3 від 28.12.2025 (надалі - Додаткова угода № 3) та платіжним документом (платіжною інструкцією) про оплату послуг відповідно до умов зазначених угод (копії були додані до позовної заяви - наявні в матеріалах справи). Згідно умов Додаткової угоди № 3 вартість послуг становить 2 500 (Дві тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок. При цьому сума гонорару є остаточною та була узгоджена сторонами з урахуванням обсягу дій Адвоката, а також витрати часу, необхідних для виконання доручення Клієнта (Позивача), про що зазначено у п. 3 Додаткової угоди № 3. Також пунктом 4 Додаткової угоди № 3 визначено, що вартість послуг, зазначена в п. 3 даної додаткової угоди є фіксованою, тобто розмір гонорару (вартості послуг) не змінюється, не залежно від обсягу витраченого часу на виконання доручення, визначеного у п. 2 даної угоди та п. 1.4 Договору, а також від кількості дій Адвоката для його виконання. На виконання зазначених умов Договору та Додаткової угоди № 3 до нього Позивачем адвокатському бюро була сплачена визначена сума вартості послуг з представництва та надання правничої допомоги, пов'язаною із підготовкою та розглядом даної справи в суді, про свідчить відповідна квитанція № ПН828 від 16.01.2026, копія якої разом із копією рахунку містяться в матеріалах справи. З урахуванням позиції Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової (правничої) не подається (згідно висновків Верховного Суду надання такого опису не вимагається). Натомість, разом з позовом були подані копії документів на підтвердження здійснення мінімальних дій Адвокатом, необхідних для отримання інформації та здобуття доказів для складання даного позову та звернення з ним до суду.
Ухвалою суду від 30.03.2026 року заяву призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/1096/26.
2. У разі задоволення заяви - зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до розумного та співмірного рівня з урахуванням часткового задоволення позову.
Так, в поясненнях відповідач зазначив, що позов було задоволено частково - вимога про стягнення компенсації за порушення строків виплати була відхилена судом повністю. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, необхідно: критично оцінити розмір заявлених витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності зі складністю справи; врахувати, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без судових засідань; врахувати, що правова позиція у справі є типовою та не потребувала значного обсягу правової роботи (аналогічні справи масово розглядаються судами України); у разі задоволення заяви зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного рівня.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Так, на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням йому правничої (правової) допомоги адвокатом Грішиним Є. О. підтверджується відповідним Договором про представництво та надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2025 (надалі - Договір), додатковою угодою № 3 від 28.12.2025 (надалі - Додаткова угода № 3) та платіжним документом (платіжною інструкцією) про оплату послуг відповідно до умов зазначених угод, копії цих документів містяться в матеріалах справи.
Порядок та умови оплати послуг за надання правничої допомоги визначені Розділом 4 Договору. Зокрема, згідно п. 4.1 Договору вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в окремому конкретному випадку, відповідно до окремого доручення наданого Бюро (Адвокату) Клієнтом (Позивачем).
Згідно умов Додаткової угоди № 3 вартість послуг становить 2 500 (Дві тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок. При цьому сума гонорару є остаточною та була узгоджена сторонами з урахуванням обсягу дій Адвоката, а також витрати часу, необхідних для виконання доручення Клієнта (Позивача), про що зазначено у п. 3 Додаткової угоди № 3.
Також пунктом 4 Додаткової угоди № 3 визначено, що вартість послуг, зазначена в п. 3 даної додаткової угоди є фіксованою, тобто розмір гонорару (вартості послуг) не змінюється, не залежно від обсягу витраченого часу на виконання доручення, визначеного у п. 2 даної угоди та п. 1.4 Договору, а також від кількості дій Адвоката для його виконання.
На виконання зазначених умов Договору та Додаткової угоди № 3 до нього Позивачем адвокатському бюро була сплачена визначена сума вартості послуг з представництва та надання правничої допомоги, пов'язаною із підготовкою та розглядом даної справи в суді, про свідчить відповідна квитанція № ПН828 від 16.01.2026, копія якої разом із копією рахунку містяться в матеріалах справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідачем зауважено, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано наступне.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 по справі № 340/4492/22 судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст. 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст. 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.
Суд враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.
Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З матеріалів справи судом встановлено, згідно ухвали суду 23.01.2026 року розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Суд зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Крім того, суд враховує, що позовну заяву у цій справі було задоволено частково.
Отже, проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Отже, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/1096/26 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/1096/26,- задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
У задоволенні іншої частини, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 09.04.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса