09 квітня 2026 рокуСправа №160/35034/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії (далі - ЦВЛК, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 від 26.09.2025 на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26.09.2025 на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3-2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, якою направити на повторний медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Позивач звертає увагу, що під час проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) скарги ОСОБА_1 на стан його здоров'я були проігноровані. За наслідком проходження ВЛК, позивач був визнаний придатним до проходження військової служби. Позивач зазначає, що спірне рішення ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби, не відображає дійсний стан здоров'я позивача. Також, позивач звертає увагу, що він неодноразово звертався до командування військової частини з питання повторного проходження ВЛК, втім будь-якого реагування не відбулось. Після чого, позивачем направлено скаргу до ЦВЛК на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025. Листом від 10.10.2025 №598/4/24279 ЦВЛК запропонували у випадку погіршення стану здоров'я позивача звернутись встановленим порядком до командування військової частини, у якій позивач проходить військову службу щодо направлення позивача на медичне обстеження, лікування, а у разі потреби, - на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Позивач звертає увагу, що його скарга із запереченнями на постанову ВЛК розглянута відповідачем без винесення постанови та без медичного обстеження позивача, тобто розглянута у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Разом з цим, позивач наголошує, що його скарга не є зверненням у розумінні Закону України «Про звернення громадян» з питань ВЛК, а є скаргою, в якій ОСОБА_1 , не погодившись з постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.08.2025, оскаржив її в порядку, передбаченому чинним законодавством. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025 позивача визнано придатним до проходження військової служби.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12.08.2025 №1001-М ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Також, 12.08.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за наслідком чого ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову від 12.08.2025 №2025-0812-1456-5991-7, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби.
26.09.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про направлення позивача на проходження ВЛК.
У зв'язку з ненаданням відповіді на рапорт та не направленням позивача на проходження ВЛК, 26.09.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до ЦВЛК зі скаргою, в якій просив:
1) скасувати висновок військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025;
2) призначити нове обстеження/огляд стану здоров'я позивача для вирішення питання щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби.
Листом ЦВЛК від 10.10.2025 №598/4/24729 позивачу рекомендовано у випадку погіршення стану здоров'я позивача звернутись встановленим порядком до командування військової частини, у якій позивач проходить військову службу щодо направлення позивача на медичне обстеження, лікування, а у разі потреби, - на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не розглянуто скаргу ОСОБА_1 по суті поставленого питання, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (пункт 1.1. розділу І Положення №402).
На підставі пункту 1.2. розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з пунктом 1.3. розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи.
Пунктом 2.1. розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 2.2. глави 2 розділу I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Відповідно до підпункту 2.3.1. глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2. глави 2 розділу I Положення №402).
Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також, зокрема:
розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ЦВЛК має право, зокрема:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме:
направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів;
запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402).
Згідно з підпунктом 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402).
В свою чергу, згідно з підпунктом 2.8.1. пункту 2.8. глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 2.8.2. пункту 2.8. глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Підпунктом 2.8.4. пункту 2.8. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК (пункт 3.3. глави 3 розділу I Положення №402).
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що перевірка правильності висновків позаштатної ВЛК про придатність (непридатність) до військової служби належить до компетенції штатних ВЛК (ЦВЛК або ВЛК регіону), які комплектуються відповідними фахівцями, що можуть провести повторний або контрольний медичний огляд військовослужбовця та скасувати постанову підпорядкованої ВЛК.
Судом встановлено, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 12.08.2025 прийняла рішення, оформлене довідкою №2025-0812-1456-5991-7, про придатність ОСОБА_1 до військової служби.
Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач наполягає на наявності у нього хронічних захворювань, які не були взяті до уваги при проведенні медичного огляду.
В наведеному аспекті суд застосовує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Суд зазначає, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності висновку комісії про придатність до військової служби, позивач має право звернутися до штатної військово-лікарської комісії з метою перегляду відповідного рішення.
Матеріали справи містять докази звернення позивача до Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) зі скаргою на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою від 12.08.2025 №2025-0812-1456-5991-7.
Водночас, листом ЦВЛК від 10.10.2025 №598/4/24729 позивачу рекомендовано у разі погіршення стану здоров'я звернутися у встановленому порядку до командування військової частини, в якій він проходить військову службу, щодо направлення на медичне обстеження, лікування, а за необхідності - на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Разом з цим, суд звертає увагу, що подана позивачем скарга із запереченнями на постанову ВЛК розглянута відповідачем без прийняття відповідної постанови та без проведення аналізу наданих позивачем медичних документів, що свідчить про недотримання ЦВЛК процедури, визначеної Положенням №402.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена скарга була розглянута у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Водночас, суд зазначає, що така скарга не є зверненням у розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки стосується оскарження постанови військово-лікарської комісії та підлягає розгляду в порядку, визначеному спеціальним законодавством.
Фактично позивач, не погоджуючись із постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.08.2025, реалізував своє право на її оскарження у встановленому законом порядку до ЦВЛК.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Центральною військово-лікарською комісією під час розгляду скарги позивача не дотримано встановленого порядку її розгляду, визначеного Положенням №402. Зокрема, розгляд скарги здійснено без проведення необхідного аналізу медичних документів позивача та без прийняття відповідного рішення у формі постанови, що є обов'язковими етапами визначеної процедури.
Крім того, відповідачем помилково застосовано порядок, передбачений Законом України «Про звернення громадян», тоді як подана позивачем скарга є оскарженням постанови військово-лікарської комісії та підлягала розгляду за спеціальною процедурою.
За таких обставин суд вважає, що недотримання відповідачем встановленого порядку розгляду скарги свідчить про його протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, обов'язкових відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, неприйнятті рішення у формі постанови.
В частині вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти постанову відповідно до підпунктів 2.3.3-2.3.5 глави 2 розділу І Положення №402, якою направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, суд зазначає таке.
Зазначена вимога є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки фактично зводиться до втручання суду у дискреційні повноваження військово-лікарської комісії щодо прийняття конкретного рішення за результатами розгляду скарги.
Водночас, відповідно до вимог Положення №402, питання щодо направлення особи на повторний медичний огляд вирішується саме за результатами належного розгляду скарги та оформлюється відповідною постановою. Тобто, проведення медичного огляду є похідною дією, яка може бути здійснена лише після прийняття відповідачем рішення у встановленому порядку.
У зв'язку з цим порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26.09.2025 на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025, з прийняттям відповідної постанови.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №СКК4-1РКТ-7Н0К-ВКВ6 від 15.12.2025.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ЦВЛК.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії (адреса: вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій: 08356179) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії щодо нездійснення у встановленому порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 26.09.2025 на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26.09.2025 на постанову військово-лікарської комісії №2025-0812-1456-5991-7 від 12.08.2025, з прийняттям відповідної постанови.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар