м. Вінниця
09 квітня 2026 р. Справа № 120/5345/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
10.12.2025 р. надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, оскільки рішення суду не виконано.
За наслідком розгляду поданої заяви зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі №120/6680/24 протягом одного місяця з дня постановлення даної ухвали.
22.01.2026 р. від представника відповідача надійшов звіт, в якому вказано, що кошти на виконання рішенння суду не надійшли, що унеможливлює виконання рішення суду.
Ухвалою від 27.01.2026 р. не прийнято звіт та встановлено новий строк для подання звіту.
Ухвалою від 02.04.2026 р. застосовано штраф та встановлено новий строк для виконання рішення.
07.04.2026 р. від представника відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, у якому відповідач вказує, що з грудня 2024 р . по грудень 2025 р. направив заявки на отримання коштів, однак такі не надійшли.
Оцінюючи поданий звіт, суд виходить з наступного.
Рішенням суду від 11.07.2024 р., яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки, а саме з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Згідно звіту відповідача рішення суду буде виконано після надходження асигнувань .
Так, відповідачем подано заявки з грудня 2024 р . по грудень 2025 р., в яких за КЕКВ 2800 заявлено потребу в коштах на виконання судових рішень. В розрахунку до даних заявок значиться позивач.
Суд зауважує, що положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно п.3, 4 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (ч. 6 ст.22 БК України).
Згідно пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.
Згідно пп. 9 п. 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженого наказом МФУ від 12.03.2012 № 333, код 2800 «Інші поточні видатки» . За цим кодом здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:
відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;
інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;
відшкодування судових витрат.
Отже, виплати, які належить працівнику (середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсація моральної шкоди, грошове забезпечення тощо ) на виконання судового рішення здійснюють за КЕКВ 2800.
Так, як видно із наданих відповідачем заявок, позивачу перераховано грошове забезпечення згідно рішення суду у цій справі, однак не виплачено. Згідно довідки від 07.04.2026 р. кошти не надійшли для виконання судового рішення.
Із урахуванням вищевказаного, зважаючи на те, що виплату грошового забезпечення не є можливим провести з підстав відсутності коштів, суд доходить висновку, що слід прийняти звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі №120/5345/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна