м. Вінниця
09 квітня 2026 р. Справа № 120/13589/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги
29.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкової вимоги від 10.09.2025 року № 0010407-1303-0232 на суму 170102,05 грн.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 1360,82 грн.
13.10.2025 року позивач вимоги вказаної ухвали виконав.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області та зобов'язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву інформацію та документи, які слугували підставою для винесення податкової вимоги від 10.09.2025 року № 0010407-1303-0232 на суму 170102,05 грн.
04.11.2025 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що податкову вимогу від 10.09.2025 року № 0010407-1303-0232 сформовано у зв'язку з наявністю станом на 10.09.2025 податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у сумі 170102,05 грн.
Зазначений борг виник в результаті нарахованого податку згідно податкового повідомлення-рішення №168711-2407-0228-UA05020030000031457 від 09.04.2025 року на суму 236099,13 грн.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить врахувати даний відзив.
04.11.2025 року та 05.11.2025 року позивач подав відповідь на відзив.
14.11.2025 року представник відповідача подала додаткові пояснення, у яких повідомила, що податкова вимога від 10.09.2025 року №0010407-1303-0232 відкликана, у зв'язку зі зняттям нарахованих сум по орендній платі, що підтверджується рішенням про коригування №Р28375014130001 від 03.11.2025 року.
17.11.2025 року позивач подав клопотання про розподіл судових витрат.
18.11.2025 року представник відповідача подала заперечення на клопотання, у якому вказала, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29810,25 грн., яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст. 134 КАС України, виходячи зі складності справи, обсягу досліджуваних доказів, виконаних робіт та інших обставин, які вказують на те, що така сума є необгрунтованою і завищеною.
Представник відповідача просить врахувати дані заперечення щодо клопотання про розподіл судових витрат при прийнятті рішення по справі.
01.12.2025 року позивач подав відповідь на заперечення про розподіл судових витрат.
16.03.2026 року представник відповідача подала заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з відсутністю предмету спору по справі.
17.03.2026 року позивач подав заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, у яких просить вважати заяву про залишення позову без розгляду як заяву про визнання позову в повному обсязі із компенсацією всіх понесених витрат позивачем.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд враховує таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є протиправність прийнятої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкової вимоги від 10.09.2025 року № 0010407-1303-0232 на суму 170102,05 грн.
Разом з тим, судом з'ясовано, що оскаржувана податкова вимога від 10.09.2025 року №0010407-1303-0232 відкликана, у зв'язку зі зняттям нарахованих сум по орендній платі, що підтверджується рішенням про коригування №Р28375014130001 від 03.11.2025 року, тобто після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Так, питання щодо закриття провадження у справі врегульовано ст. 238 КАС України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року у справі № 800/369/17 зазначила, що у розумінні п.8 ч.1 ст.238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд вирішує питання можливості закриття провадження у справі. Вирішуючи зазначене питання суд з'ясовує, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
З аналізу наведених положень вбачається, що у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Як вже зазначено судом вище, оскаржувана податкова вимога від 10.09.2025 року №0010407-1303-0232 відкликана, у зв'язку зі зняттям нарахованих сум по орендній платі, що підтверджується рішенням про коригування №Р28375014130001 від 03.11.2025 року.
Таким чином, відповідачем самостійно усунуто обставини, які слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. При цьому суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача є неможливим без визнання рішень або дій суб'єкта владних повноважень протиправними після такого усунення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Щодо повернення судового збору в розмірі 1360,82 грн., суд зазначає наступне.
Судові витрати, за приписами ч.1 ст.132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За приписами ч. 2 ст. 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою в межах розгляду даної справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1360,82 грн., що підтверджується квитанцією АТ "Перший Український Міжнародний банк" № 265655843 від 12.10.2025 року, у зв'язку з чим сплачена сума судового збору у розмірі 1360,82 грн., підлягає поверненню позивачеві.
Визначаючись щодо наявності підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 29810,25 грн., суд виходить із наступного.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд вказує, що ч. 8 ст. 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, таким чином суд першої інстанції правомірно вирішив, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу.
В даному випадку, хоч і відповідач визнавши помилку й усунувши її, однак позивач поніс певні витрати на правову допомогу, та має право на їх відшкодування.
Аналогічний висновок міститься в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 року по справі № 560/19162/24.
Також відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано:
- Договір №22 про надання правової (адвокатської) допомоги від 22.09.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лисканич Д.В.;
- Акт №1 від 14.11.2025 виконаних робіт та сплачених коштів;
- звіт про виконану роботу №1 від 14.11.2025;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія АІ № 1591907;
В Акті вказано, що адвокатом Лисканич Д.В. було надано позивачу наступні послуги з правничої допомоги:
- підготовка позиції та складання позовної заяви - витрачено 4 години, вартість 12800 грн;
- гонорар успіху в розмірі 10% від суми скасованої податкової вимоги, який передбачено п. 4.2 Договору №22 про надання правової (адвокатської) допомоги від 22.09.2025, вартість 17010,25 грн.
Загальна вартість наданих робіт становить 29810,25 грн.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд також враховує, що представник відповідача заперечував щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, зазначивши, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та надміру завищеним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому розмір таких витрат належить зменшити до 5000 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 238, 248, 256 КАС України суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - закрити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1360,82 (одна тисяча триста шістдесят гривень вісімдесят дві копійки), сплачений відповідно до квитанції АТ "Перший Український Міжнародний банк" № 265655843 від 12.10.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150).
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович