м. Вінниця
09 квітня 2026 р. Справа № 120/11264/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок, індексацію грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого поставною КМУ від 17.07.2003, № 1078.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому, окрім іншого, покликався на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, що розцінено судом як відповідну заяву. Така заява обґрунтована тим, що предметом оскарження у цій справі визначено протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невірного обрахунку грошового забезпечення позивача при звільненні. При цьому з позовною заявою до суду щодо оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 представник позивача звернувся лише 12.08.2025, тобто із пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду. За таких обставин представник відповідача наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду, суд зважає на таке.
Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).
При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Водночас 11 грудня 2025 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В пункті 2 резолютивної частини рішення зазначено, що частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак з 11 грудня 2025 року втратила чинність частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).
Відтак доводи представника відповідача, наведені у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, слід визнати помилковими, оскільки право на звернення позивача до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком.
Таким чином, подана представником відповідача заява про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, адже позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: