06 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20568/25
Провадження № 22-ц/820/698/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю: позивача ОСОБА_1 і
його представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року (суддя Порозова І. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, інших виплат при звільненні та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
21 липня 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що з 01 грудня 2021 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді водія пасажирського тролейбуса. На підставі наказу директора ХКП «Електротранс» від 13 травня 2025 року № 210 його було відсторонено від роботи за станом здоров'я. Водночас відповідно до наказу № 213 від 23 червня 2025 року дні його неявки на роботу визнано прогулами. У зв'язку з відстороненням від роботи та тимчасовою непрацездатністю за станом здоров'я дні відсутності на роботі не можуть вважатися прогулом. Згідно з наказом № 269-к від 23 червня 2025 року він був звільнений з роботи у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я. Відсторонення та звільнення з роботи є незаконними. Вважає, що стан його здоров'я не перешкоджає виконувати трудові обов'язки. Зазначав також про невірне нарахування та виплату за дні невикористаної відпустки, як учаснику бойових дій та батькові, який самостійно виховує дитину. Діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки переніс душевні хвилювання через зміну сталого повсякденного способу життя, невизначеність у подальших діях та утриманні себе і дитини.
Тому позивач просив: визнати незаконними та скасувати накази директора ХКП «Електротранс» від 13 травня 2025 року № 210 «Про відсторонення від роботи водія тролейбуса пасажирського ОСОБА_1 ; від 23 червня 2025 року № 213 «Про визнання прогулами дні неявки на роботу»; від 23 червня 2025 року № 269-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки в період з 2024 року по 2025 рік, як батьку дитини, який виховує її без матері; стягнути компенсацію за 16 днів невикористаної щорічної відпустки в період з 2024 року по 2025 рік; стягнути компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій; стягнути моральну шкоду в сумі 200000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано частково незаконним та скасовано наказ директора ХКП «Електротранс» від 23 червня 2025 року № 213 «Про визнання прогулами дні неявки на роботу» в частині днів з 26 травня 2025 року по 03 червня 2025 року. Стягнуто з ХКП «Електротранс» на користь ОСОБА_1 компенсацію за 10 календарних днів невикористаної відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки», в нарахованій сумі 4497,52 грн і 2000 грн моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року стягнуто з ХКП «Електротранс» на користь держави 2422,40 грн судового збору.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Посилається на незаконність судового рішення. Суд не взяв до уваги те, що наказ № 231 від 23 червня 2025 року не був доведений до його відома і він не знав, що частину періоду відсторонення від роботи розцінено як прогул. У цей же день був звільнений з роботи. Довідка медичного огляду № 558582 не відповідає вимогам Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 21.05.2007 № 246. У довідці не зазначена причина непридатності працівника до роботи. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , за підписом якої видано довідку № 558582, пояснила, що довідка має рекомендаційний характер. Тому відсторонення від роботи і звільнення є незаконними. Він висловлював згоду представнику підприємства на переведення на іншу посаду, однак відповідач жодних дій для цього не вчинив. Тривалий час перебуває у стані невизначеності як матеріальної у зв'язку із втратою роботи, так і професійної. Його сталий спосіб життя зазнав змін, що негативно впливає на душевний та психоемоційний стан. Змушений був пройти психологічну підтримку у сертифікованого психолога, що, на його думку, підтверджує заподіяння моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що на підставі наказу ХКП «Електротранс» № 126-к від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 з 01 грудня 2021 року прийнято на роботу в ДЕПО (марш. № 2) ХКП «Електротранс» водієм пасажирського тролейбуса 3 класу.
Згідно з наказом № 34-к від 09 березня 2022 року позивач з 04 березня 2022 року був увільнений з посади водія пасажирського тролейбуса служби депо для проходження військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зі збереженням місця роботи, займаної посади і середнього заробітку.
За змістом наказу № 43-к від 16 червня 2023 року ОСОБА_1 , водій тролейбуса (пасажирського) 3 класу служби депо у зв'язку із виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 після проходження медичного огляду та стажування 100 годин приступає до виконання трудових обов'язків з 19 червня 2023 року.
21 грудня 2023 року позивачу присвоєно 2 клас водія тролейбуса пасажирського (копія трудової книжки).
З огляду на неодноразові скарги позивача на стан здоров'я та відмову від виконання трудових обов'язків за станом здоров'я керівництво ХКП «Електротранс» прийнято рішення про направлення його на медичне обстеження в ПП Медичний центр «Звіробій», з яким 26 лютого 2025 року був укладений договір про закуплю № 109, відповідно до якого приватне підприємство надає послуги: «Профілактичні медичні огляди працівників згідно коду ДК 021:2015 - 85140000-2 Послуги у сфері охорони здоров'я різні» відповідно до наказу МОЗ України від 21.95.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».
Відповідно до медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду № 558582 від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано непридатним для роботи за професією водій тролейбуса та рекомендовано комісією у зв'язку зі станом здоров'я перевести його на роботу без шкідливих умов праці.
Згідно з наказом ХКП «Електротранс» № 210 від 13 травня 2025 року ОСОБА_1 , водія тролейбуса пасажирської служби ДЕПО відсторонено від роботи, починаючи з 13 травня 2025 року до вирішення питання переведення його на іншу роботу без шкідливих умов праці відповідно до наданого ним медичного висновку. Відділу кадрів запропонувати ОСОБА_1 перелік вакантних посад з метою переведення на іншу роботу без шкідливих умов праці відповідно до медичного висновку. Бухгалтерії підприємства оплачувати період відсторонення в розмірі середньої заробітної плати.
За змістом листа № 01-07-530 від 13 травня 2025 року відповідач запропонував позивачу переведення на вакантні посади: 1) головного юрисконсульта; 2) ревізора з безпеки руху; 3) прибиральника території; 4) контролера пасажирського транспорту, з якими необхідно визначитися до 16 травня 2025 року, повідомивши відділ кадрів шляхом написання заяви на переведення на обрану посаду та приступити до роботи.
Актом ХКП «Електротранс» від 13 травня 2025 року за підписами начальника ВК Н. Буяльської, начальника ОСОБА_5 та головного інженера ОСОБА_6 засвідчено відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом № 210 від 13 травня 2025 року та переліком вакансій з метою переведення на посаду без шкідливих умов праці. Цим же актом засвідчено повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прийняття рішення про подальшу роботу протягом двох робочих днів та про обов'язок приступити до роботи з 08:00 год 16 травня 2025 року.
14 травня 2025 року на адресу позивача надіслано поштове відправлення з наказом № 210 від 13 травня 2025 року та листом № 01-07.532 від 14 травня 2025 року із запропонованими вакантними посадами та повідомлено про необхідність протягом 2-х робочих днів з моменту отримання пропозиції повідомити відділ кадрів стосовно бажаної посади шляхом написання заяви на переведення на обрану посаду. Вказане відправлення адресат не отримав.
У періоди з 15 травня 2025 року по 25 травня 2025 року, з 26 травня 2025 року по 03 червня 2025 року та з 05 червня 2025 року по 17 червня 2025 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні, був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листами непрацездатності та випискою із медичної карти стаціонарного хворого.
Актами ХКП «Електротранс» від 04 червня 2025 року № 7, від 23 червня 2025 року № 8, засвідчено відсутність ОСОБА_1 водія тролейбуса пасажирського на роботі протягом усього робочого дня 04 червня 2025 року, 18 червня 2025 року, 19 червня 2025 року, 20 червня 2025 року, 21 червня 2025 року та 23 червня 2025 року.
Листами № 01-07-565 від 28 травня 2025 року і № 01-07-576 від 30 травня 2025 року, надісланими в месенджері Viber на номер телефону позивача, підприємство повідомило його про необхідність надання пояснень з приводу відсутності на роботі та вирішення питання про подальшу роботу.
12 червня 2025 року комісія підприємства виходила на місце проживання ОСОБА_1 для з'ясування місця його перебування.
Наказом ХКП «Електротранс» № 231 від 23 червня 2025 року у зв'язку з відсутністю позивача на роботі дні з 26 травня 2025 року по 04 червня 2025 року та з 18 червня 2025 року по 23 червня 2025 року визнано днями прогулу.
Відповідно до наказу ХКП «Електротранс» № 269-к від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 , водія тролейбуса пасажирського звільнено 23 червня 2025 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, пункт 2 частини 1 статті 40 КЗпП України. Головному бухгалтеру наказано виплатити позивачу компенсацію за 39 календарних днів основної відпустки за період роботи з 01 січня 2024 року по 25 травня 2025 року (розрахунок здійснено станом на 25 травня 2025 року на підставі наказу про догану та встановлення прогулу № 231 від 23 червня 2025 року) та вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.
Підставою звільнення зазначено документи: медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 558582 від 12.05.2025 з рекомендацією комісії щодо переведення на роботу без шкідливих умов праці; копія наказу № 210 від 13.05.2025 про відсторонення від роботи; копія листа-пропозиції про переведення на іншу роботу без шкідливих умов праці згідно зі списком вакантних посад № 01-07-532 від 14.05.2025; копія накладної № 2901803837540, квитанції № 2901803837540 від 14.05.2025 про направлення цінного листа з описом вкладення - наказу № 210 від 13.05.2025 та листа-пропозиції про переведення на іншу роботу без шкідливих умов праці № 01-07-532 від 14.05.2025; роздруківка трекінгу відстеження поштового відправлення № 2901803837540 з відміткою про відмову від отримання цінного листа адресатом; копія наказу про догану № 231 від 23.06.2025.
Копії наказів № 231 і № 269-к 24 червня 2025 року надіслані позивачу рекомендованим листом, який він не отримав.
Згідно з наданим позивачем консультаційним висновком спеціаліста лікаря поліклінічного відділення КНП Хмельницька обласна лікарня Коломійця В. М. від 07 травня 2025 року ОСОБА_1 протипоказана за станом здоров'я важка фізична праця, довготривала хода, тривала вимушена робота; рекомендовано перевестися на полегшені умови праці.
Відповідно до психологічного висновку ФОП ОСОБА_7 від 27 серпня 2025 року психологічний стан ОСОБА_1 на час обстеження характеризується клінічно вираженими проявами депресії та тривоги. Стан обумовлений втратою роботи та високим навантаженням, пов'язаним із самостійним вихованням неповнолітньої дитини.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові: про визнання незаконними і скасування наказів № 210 від 13 травня 2025 року, № 213 від 23 червня 2026 року в частині визнання прогулами днів 04 червня 2025, з 18 червня по 23 червня 2025 року та № 269-к від 23 червня 2025 року; про поновлення на роботі; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; в частині вимог про стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об'єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах з підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов'язаний усунути працівника від роботи.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.
На час виникнення спірних правовідносин порядок проведення медичних оглядів працівників регулювалася Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України 21 травня 2007 року № 246 (далі - Порядок).
Періодичні медичні огляди згідно з пунктом 1.5. Порядку проводяться з метою: своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників; забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров'я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику; проведення відповідних оздоровчих заходів.
Попередній (періодичні) медичний огляд працівників проводиться закладами охорони здоров'я, які отримали в установленому законодавством порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальностями, що передбачені додатками 4 та 5 до цього Порядку (пункт 2.1. Порядку).
Пунктом 2.4 Порядку передбачено, що для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров'я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.
Згідно з пунктом 2.14. Порядку працівники транспортних засобів проходять попередні (періодичні) медичні огляди як працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, з урахуванням специфіки діяльності, шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, окрім тих, які підлягають оглядам відповідно до наказу МОЗ та МВС України від 05.06.2000 № 124/345 (z0435-00) «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.07.2000 за № 435/4656.
Медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника видається за формою, зазначеною у додатку 8.
Оскільки частина 6 статті 24 КЗпП України прямо забороняє укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я, то забороняє й продовження такої роботи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Частина 2 статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо установить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують неможливість за станом здоров'я належно виконувати покладені на працівника трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров'я.
Підставою для звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України є медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.
Частиною 1 статті 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
Згідно з частиною 3 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За матеріалами справи мали місце простої по причині відмови ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків за станом здоров'я (шляховий лист серії ХМ № 000669331), що стало підставою направлення його на медичний огляд.
Згідно з медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 558582 від 12 травня 2025 року, комісія закладу охорони здоров'я ПП «Медичний центр «Звіробій», з яким ХКП «Електротранс» уклало договір про надання таких послуг, дійшла висновку про непридатність ОСОБА_1 для роботи за професією водій тролейбуса і рекомендувала у зв'язку зі станом здоров'я перевести його на роботу без шкідливих умов праці.
У наказі про відсторонення позивача від роботи зазначені підстави та строк такого відсторонення, збережено середній заробіток на час відсторонення. Відповідач вжив заходів для ознайомлення працівника з наказом № 210 від 13 травня 2025 року.
Відсторонення є законним, якщо за результатами медичного огляду встановлено неможливість виконання посадових обов'язків.
Правомірною також колегія суддів вважає відмову у скасуванні наказу № 231 від 23 червня 2025 року в частині визнання прогулами днів 04 червня 2025 року та з 18 по 23 червня 2025 року.
ОСОБА_1 протягом тривалого часу не повідомляв роботодавця про причини відсутності на роботі та бажання перевестися на іншу запропоновану посаду, хоча повідомлявся про необхідність це зробити.
Відсторонення від виконання трудових обов'язків не свідчить про те, що працівник без поважних причин може не приходити на підприємство.
Пояснення позивача про неповідомлення його про вакантні посади спростовуються дослідженими судом доказами. Вони є суперечливими, оскільки в апеляційній скарзі зазначено, що зайняття посади контролера пасажирського транспорту він погодився.
Проте у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про переведення його на будь-яку іншу посаду.
Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за станом здоров'я за відсутності згоди на переведення на іншу роботу стала підставою для звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗПП України.
При вирішенні спору, суд першої інстанції, врахувавши вказані норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в частині позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки його відсторонення від роботи і звільнення, а також видання роботодавцем оскаржених наказів відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.
Суд правильно врахував те, що позивач не може продовжувати роботу на займаній посаді за станом здоров'я, що підтверджено медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 558582 від 12 травня 2025 року.
Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність медичного висновку вимогам законодавства, як на підставу для скасування рішення, не може бути взято до уваги.
Згідно з пунктом 2.27. Порядку результати медичного огляду можуть бути оскаржені роботодавцем або громадянином у закладах охорони здоров'я вищого рівня або в судовому порядку.
ОСОБА_1 медичний висновок про непридатність до роботи за професією не оскаржив у встановленому законом порядку. Його правомірність не є предметом розгляду у цій справі.
Крім того, наданий позивачам консультаційний висновок від 07 травня 2025 року не спростовує медичний висновок про непридатність до роботи за професією.
Суд першої інстанцій підставно прийшов до висновку про те, що за відсутні підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування оскаржуваних наказів, поновлення на роботі не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та частково вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення і звільнення з роботи, видання незаконних наказів.
З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки.
Водночас апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта