Справа № 456/6375/25 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.
Провадження № 33/811/391/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
07 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Мундяка М.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою судді, 08.11.2025 року о 18 год. 34 хв. у м. Стрий, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Kia Rio» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції захисник Мундяк М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постановити окрему постанову щодо допущення порушення закону працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУ П у Львівській області.
Зазначає, що 18.02.2026 ОСОБА_1 якого не було повідомлено про судове засідання 29.01.2026 та не надіслано копії постанови, подано заяву про видачу копії постанови, проте станом на 27.02.2026 такої він не отримав, працівник суду вказав, що така ще не виготовлена.
27.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до нього як захисника з метою отримання постанови та її подальшого оскарження.
Наголошує, що з 09.01.2026 по 26.02.2026 ним не надавалась правова допомога, оскільки після судового засідання призначеного на 08.01.2026 повідомив його, що відмовляється від його послуг.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Захисник Мундяк М.М. зазначає, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 та з перших хвилин спілкування характер дій поліцейських, зокрема інспектора Грими В.І. був зверхнім та провокативним.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, погодився такий пройти, в медичному закладі.
Після доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу такий намагався здати біологічний матеріал, частину біоматеріалу він надав, близько половини колби. У лікарні ОСОБА_1 перебував близько двох годин, просив надати йому можливість випити води, та зачекати і пояснював об'єктивні причини щодо неможливості надати велику кількість біологічного зразка.
Проте працівники поліції поставили його перед вимогою, або негайно він надає повний зразок, або відмова.
У випадку коли отримання біологічного матеріалу є неможливим або ускладненим з об'єктивних причин, медичний працівник не позбавлений права застосувати альтернативний метод лабораторної діагностики. Законодавство не містить імперативну вимогу, що саме ненадання повного обсягу зразка біологічного матеріалу (сечі) автоматично означає неможливість проведення огляду в цілому.
Посилання суду на те, що ОСОБА_1 два тижні тому вживав заборонені речовини, не має правового значення для встановлення стану особи на конкретний момент керування транспортним засобом.
Більше того одразу після події, яка мала місце 08.11.2025 ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння, і результат - негативний.
Також звертає увагу на те, що поліцейський повинен запропонувати водію пройти огляд не лише усно але шляхом вручення направлення, що у даному випадку зроблено не було.
Вважає, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1
ОСОБА_1 , захисник Мундяк М.М. в судове засідання апеляційного суду повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, причини неявки апеляційному суду не повідомили та клопотання про відкладення судового засідання не подали. Дата судового засідання на 14:00 год. 07.04.2026 була узгоджена із захисником Мундяком М.М.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 та захисника Мундяка М.М. в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ЕПР1 №507324 від 08 листопада 2025 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння, тому неодноразово пред'являв вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився проїхати в медичний заклад, однак в медичному закладі протягом тривалого час майже двох годин ОСОБА_1 говорив, що не може здати зразок біологічного середовища (сечу). Через деякий час ОСОБА_1 відмовився від огляду час на відео (19:50:05, відео 00015_GOR-1520251108193606_0016А). Поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови, і останній повідомив, що йому відомо про наслідки відмови від огляду.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про покликання на результати токсикологічного дослідження ОСОБА_1 в медичному закладі, за результатами якого у крові останнього не виявлено алкоголю.
Так, доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , а звернувся самостійно для огляду, відтак підстави для врахування наданого результату токсикологічного дослідження не має.
Що стосується тверджень адвоката про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано здати інші зразки біологічного середовища такі є необґрунтованими.
Тестування на виявлення наркотичних речовин проводитьсядля того, щоб довести, що в організмі людини дійсно присутні заборонені препарати. Для цього існують певні методи та способи діагностики,до яких відноситься і лабораторне дослідження. Проведення тесту за допомогою тест-систем є лабораторним дослідженням, який дозволений МОЗ України і застосовується в медичних закладах України.
Твердження апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 був готовий здати кров чи інші біологічні зразки, однак йому цього ніхто не пропонував, є безпідставним, при цьому, у відповідності до положень вказаної вище Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Також може використовуватись і кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші біологічні зразки. Тобто, тільки в силу певних обставин, коли водій без свідомості чи перебуває в важкому стані і у нього неможливо відібрати біологічне середовище (сечу), предметом дослідження можуть бути інші біологічні середовища, в тому числі і кров.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу, і тільки лікар-нарколог, керуючись Інструкцією та методичними рекомендаціями МОЗ України визначає, яку саме біологічну речовину необхідно відібрати у обстежуваної особи.
Оскільки ОСОБА_1 перебував у свідомості та не перебував у важкому стані, вважаю, що дії працівника медичного закладу охорони здоров'я та працівників поліції відповідали положенням закону та були проведені з урахуванням медичної специфіки обстеження осіб на стан сп'яніння.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику Мундяку М.М. строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Мундяка М.М. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк