Справа № 466/7390/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/4320/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В., -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В.
Скарга мотивована тим, що 24 липня 2018 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ № 466/5833/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65374885 з примусового виконання вищезазначеного судового наказу.
У лютому 2022 року у зв'язку з воєнними діями вона з дітьми виїхала за межі України та тривалий час перебувала за кордоном , а після повернення в Україну дізналася про те, що постановою державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 січня 2022 року виконавче провадження № 65374885 закінчено.
Оскільки за період з 23 липня 2018 року до 12 січня 2022 року вона не отримувала жодних аліментів, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 65374885.
У матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи про те, що державний виконавець звертав стягнення на доходи боржника.
За період з 23 липня 2018 року по 12 січня 2022 року з боржника на її користь підлягали стягненню аліменти в розмірі, що не може бути меншим 46590.46 грн, враховуючи встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів.
У разі, якщо стягнення аліментів не проводилося, державний виконавець мав їх щомісячно нараховувати, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відтак за відсутності точних даних про дохід боржника, щомісячно підлягала нарахуванню заборгованість, загальний розмір якої за весь період становить 132635.33 грн.
З наведених підстав просила:
-скасувати постанову державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. від 12 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 65374885;
-визнати дії державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. із закінчення виконавчого провадження № 65374885 неправомірними та зобов'язати Краматорський відділ Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження № 65374885 про що винести постанову відповідно до ст.. 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В.- залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 - Куренний Сергій Вікторович.
В апеляційній скарзі покликається на те, що у наданих боржником квитанціях відсутні відомості про те ,що отримувачем аліментів є ОСОБА_1 , тому такі не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження сплати аліментів.
Обов'язок зі сплати аліментів виник у боржника, починаючи з 23 липня 2018 року, однак матеріали справи не містять доказів сплати аліментів у період з 23 липня 2018 року до березня 2020 року, а також за травень, червень та вересень 2020 року.
Згідно з відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів боржник мав сплатити аліменти в розмірі 27799.38 грн, однак документально підтвердив сплату лише 9600 грн, що свідчить про наявність заборгованості зі сплати аліментів, а відтак відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.
Просить Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку в електронному вигляді судових повісток-повідомлень до їхніх електронних кабінетів (т. 2 а.с. 11, 13, 15, 17).
В судове засідання сторони не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а явка в суд апеляційної інстанції не є обов'язковою, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі сторін.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 09 квітня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не було допущено порушення законодавства, оскільки заборгованість по аліментах відсутня. .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно частини четвертої статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1,2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судом встановлено, що 24 липня 2018 Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ № 466/5833/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу № 466/5833/18 від 24 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від всіх видів доходу,але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття - відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про виконання судового наказу № 466/5833/18, виданого Шевченківським районним судом м. Львова.
Постановою державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. від 17 травня 2021 року відкрито виконавче провадження 65374885 з виконання судового наказу № 466/5833/18; виданого Шевченківським районним судом міста Львова.
Постановою державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. від 12 січня 2022 року виконавче провадження №65374885 з виконання судового наказу № 466/5833/18, виданого Шевченківським районним судом міста Львова, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Обов'язок з утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу № 466/5833/18, виданого Шевченківським районним судом міста Львова, тривав у ОСОБА_3 з 23 липня 2018 року до 30 вересня 2020 року.
Наявними в матеріалах справи дублікатами чеків підтверджується добровільна сплата ОСОБА_3 аліментів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за травень 2019 року, жовтень 2019 року, січень 2020 року, квітень-вересень 2020 року, а також у жовтні 2020 року-березні 2021 року на погашення заборгованості за попередній період (т. 1 а.с. 74-76).
Крім того, випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року підтверджується, що на картковий рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надходили кошти від ОСОБА_3 , зокрема у вищезазначений період.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1 ст. 179 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 179 СК України неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 3ст. 179 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Таким чином, з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, сплата боржником аліментів підтверджується належними та допустимими доказами, а докази наявності у боржника заборгованості по сплаті аліментів в матеріалах справи відсутні, у державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. були підстави для закінчення виконавчого провадження № 65374885 з виконання судового наказу № 466/5833/18, виданого Шевченківським районним судом міста Львова відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначені обставини свідчать про правомірність постанови державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. від 12 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 65374885 та відсутність підстав для її скасування
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Богатирьової О.В. не підлягає до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані боржником квитанції не підтверджують сплату аліментів, оскільки в них не зазначено, що отримувачем аліментів ОСОБА_1 , є необґрунтованим з огляду на те, що аліменти сплачувалися боржником добровільно, до відкриття виконавчого провадження, безпосередньо на картковий рахунок неповнолітньої дитини, на утримання якої стягнуто аліменти на підставі судового наказу.
Покликання апелянта на наявність у боржника заборгованості по аліментах не підтверджуються матеріалами справи, а наданий боржником розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.