Справа № 465/1707/23 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/3190/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
07 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-суддіНіткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивача Деркач О.Р., відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2025 року в складі судді Кузь В.Я. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У березні 2025 рку позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.04.2021 в розмірі 332 977 грн. 08 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувалась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 08.04.2021. При підписанні анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору бнківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до виявленого бажання відповідачці відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та підписавши паспорт споживчого кредиту від 27.07.2021, відповідачка отримала преміальну картку з кредитним лімітом 400 000,00 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких відповідачка при укладенні договору дала свою згоду на прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості за відповідачкою, станом на 07.12.2022 існує заборгованість в розмірі 332977 грн.08 коп., яка складається з 282968 грн. 02 коп. - заборгованості за кредитом, 10469 грн. 89 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 35539 грн. 17 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи наведене позивач просив позов задовольнити повністю.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного сду м. Львова від 10 березня 2025 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором надання банківських послуг б/н від 08 квітня 2021 року в розмірі 332 977 грн. 08 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати на оплату судового збору в розмірі 4994 грн. 66 коп.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм чинного законодавства.
В обгрунтування вимог скарги покликається на те, що на момент початку воєнної агресії вона знаходилась за кордоном, а саме на території країни агресора, при цьому банк самовільно збільшив суму кредитування. Вказує, що не існує договору на суму кредитування 400 000,00 грн. Крім того наголошує, що банк почав нараховувати відсотки з хибною математикою, а тому дії банку є незаконними.
Також доводить до відома суд, що українські телефонні картки, що використовуються для здійснення входу в онлайн-банкінг, були викрадені після початку війни, вона не мала ніякої змоги отримати інфоримацію стосовно операцій по її рахунках.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова та визнати суму боргу в розмірі 250 000,00 грн, стягнути з позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивача ОСОБА_2 на заперечення таких, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у "ПриватБанку" від 08.04.2021. Будучи ознайомленою з фінансовими умовами надання кредиту та прикладами нарахування виплати грошових сум за користування кредитними коштами, зокрема процентів, відповідачці видано картку із встановленим кредитним лімітом. Оскільки відповідачка користувалася кредитними коштами, однак такі не повернула та не сплатила відсотків, суд дійшов висновку про стягнення їх в судовому порядку.
Перевіряючи рішення законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено судом, 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня відповідачка підписала стилусом на планшеті у відділенні банку заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 26-36).
Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 підписанням цього документа, на підставі ст. 634 ЦК України, приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять Договір банківського рахунку.
У заяві передбачено основні умови кредитування, зокрема тип кредиту, сума/лім кредиту, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту - споживчі цілі та розмір процентної ставки 36,0% для Преміальних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa, Signature, а також процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 72,0%.
Підписана ОСОБА_1 заява містить розділ «Угода про використання простого електронного підпису» (а.с. 31). Зі змісту розділу вбачається, що Банк та клієнт узгодили при наданні банком будь яких послуг, в тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль, OR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.
При здійсненні будь якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТП-паролю, як простого електронного підпису, сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланого банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта.
27 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала стилусом на планшеті паспорт споживчого кредиту (а.с. 37-40).
Згідно із довідкою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 видано такі кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 10.03.2021 з терміном дії 03/24, тип карти Visa Platinum; НОМЕР_2 , дата відкриття 27.07.2021, термін дії 07/24, тип картки MasterCard World Elite.
За умовами заяви для преміальної картки World Elite кредитний ліміт становить 400000,00 грн (а.с. 26 зворот).
Випискою за договором б/н за період з 10.03.2021 п 09.12.2022 підтверджується факт користування позичальником кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості (а. с. 10-23).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н, заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.12.2022 складає 332 977 грн. 08 коп., зокрема: заборгованість за тілом кредиту 282968 грн. 02 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками - 10469 грн. 89 коп; заборгованість за простроченими відсотками - 39539 грн. 17 коп. (а.с. 7-9).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із п. 6 Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2019 року № 151 (яке було чинним станом на день підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг) цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.
Відповідно до п. 2 зазначеного Положення № 151, цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом; електронний сенсорний пристрій - електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис.
Таким чином, підписавши 08 квітня 2021 року Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг за допомогою електронного підпису, а саме стилусом на планшеті у відділенні Банку, відповідачка добровільно погодилась на запропоновані їй умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання, і у відповідності до вищевказаних норм права, така заява є договором у розумінні цивільного законодавства.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, про що у свою чергу не заперечувалось відповідачкою.
Разом з тим, відповідачка не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за основним зобов'язанням та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку.
Дані, відображені у розрахунку заборгованості, відповідають вказаній виписці, яка є первинним бухгалтерським документом, а отже, є належним доказом на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитом та процентами.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості та виписку по договору.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що з моменту встановлення кредитного ліміту за кредитним рахунком та з моменту списання відсотків, відповідачка висловлювала незгоду з такими діями Банку, з посиланням на непогодження умов щодо розміру сплачених відсотків, тощо.
Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідачка зверталася до суду позовом про визнання недійсними та неправомірними умов щодо розміру та сум відсотків, які списувалися банком протягом строку користування кредитним лімітом.
В матеріалах справи також відсутні належні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру відсотків.
Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою особою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог.
Судова колегія зауважує, що встановлення кредитного ліміту лише надає клієнту можливість використати суму кредитного ліміту або утриматися від її використання, а зобов'язання з повернення кредитних коштів залежить лише від волевиявлення клієнта.
Таким чином, відповідачка на власний розсуд вирішувала, чи використовувати наданий їй кредитний ліміт, чи утриматися від його використання. Ключовим моментом є власне дії відповідачки з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку, чим фактично акцептовано пропозицію Банку з кредитування рахунку в обсязі та в межах кредитного ліміту, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями факту кредитування рахунку в обсязі, що визначено самою відповідачкою, вчиняючи саме таку кількість транзакцій і в такому обсязі, в якому вона вважала за доцільне використати запозичені кошти.
Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тому відповідачка могла використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Отже, сума заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання кредитних коштів та внесення платежів на погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що нею визнається лише заборгованість за тілом погодженого кредитного ліміту в сумі 250 000,00 грн.
Апеляційний суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги, що відповідачка не підписувала договору з кредитним лімітом 400 000, 00 грн, оскільки отримавши преміальну картку World Elite, ОСОБА_1 не могла бути необізнаною про кредитний ліміт до 400000,00 грн, який встановлений баном при отриманні такої картки.
Щодо доводів сторони апелянта щодо застосування листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвлини 24 лютого 2022 року, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов'язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.
Суд зазначав, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Аналогічні висновки щодо форс-мажорних обставин, викладено в постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22, від 08.02.2024 - № 911/1786/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21). До того ж, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказах встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку, такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22.
З матеріалів справи встановлено, що безпосередньо ОСОБА_1 за відповідним сертифікатом до Торгово-промислової палати України не зверталася, відповідно їй такий сертифікат про засвідчення дії обставин непереборної сили щодо конкретного договору, зокрема укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 не видавався, при цьому Умови та Правила надання послуг, до яких заявою від 08 квітня 2021 року приєдналася відповідачка, не містять положення про звільнення від відповідальності сторони за часткове або повне невиконання будь якого з положень кредитного договору, якщо це невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 08 квітня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк