Справа № 466/10237/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/3341/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
07 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Заставного Р.А., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Петрик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Петрик Олександри Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року в складі судді Едера П.Т. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
встановив:
У жовтні 2024 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Заставний Р.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року у сумі 408739,24 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 12.02.2010. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Неповнолітня дитина проживає разом із своєю матір'ю та перебуває на її утриманні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ухиляється від виконання вищезазначеного рішення суду, виконує таке не систематично, не сплачує аліменти з дня присудження їх судом у повному обсязі.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/697/21, здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно і її розмір становить 407739,24 гривень.
Відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, адже періодично їх сплачував та звертався із позовом до суду про зменшення розміру аліментів (рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2012 по справі №1328/8638/12 у задоволенні позову відмовлено), тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
З врахуванням наведного просила про стягнення з відповідача на користь позивачки пені за прострочення сплати аліментів.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року у сумі 236836,53 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот тридцять шість гривень 53 копійки).
Стягнуто з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 2368,37 грн. (дві тисячі триста шістдесят вісім гривень 37 копійок).
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик О.В., з рішенням не погоджується, вважає таке незаконним та необґрунтованим, з огляду на те, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин, які мають значення для правильного та справедливого вирішення справи, не застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду, які підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами.
Зокрема, стягнувши пеню у максимальному розмірі, суд першої інстанції, не врахував матеріального та сімейного стану відповідача, що є підставою для зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України з огляду на обставини, на які посилався відповідач.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судом першої інстанції, в свою чергу встановлено, що згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14.01.2012 року, ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_4 .
У подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки від 31.07.2023 року № 194, виданої КНП ЛОР "Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи" вбачається, що дружина відповідача працює в даній установі на посаді сестри медичної палатної стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 18.05.2020 по теперішній час.
3 01.03.2023 по 11.12.2025 ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Відповідно до довідки від 08.04.2024 № 433, виданої Личаківським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради розмір соціальних виплат на дитину становить 860 гривень щомісячно.
Згідно із довідкою від 04.04.2024, виданою управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, відповідач ОСОБА_2 з 07.11.2015 року проходить службу в Національній поліції України, з 02.11.2018 по даний час перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
У відповідача є непрацездатна матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є пенсіонером за віком та у якої діагностовано цукровий діабет 2 типу. У 2021 році їй було ампутовано пальці стопи. Вона потребує постійного лікування, спеціального харчування, прийому медикаментів.
15.04.2024 у відповідача діагностовано гіперметропію (вада зору, що виникає внаслідок змін оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті) та призначено лікування.
Згідно із консультаційним висновком спеціаліста від 09.08.2024 у ОСОБА_2 діагностовано хронічний ерозивний гастродуоденіт в стадії загострення з підвищеною секреторною функцією, хронічний холецистит в стадії загострення, хронічний панкреатит в активній фазі в стадії загострення, хронічний поверхневий сигмоїдит та рекомендовано лікування.
Відповідно до виписок з банківських карт відповідача, у ОСОБА_2 наявні кредитні зобов'язання на суму 250745.41 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 41 копійка.
З березня 2024 року половина доходу відповідача йде на погашення заборгованості за аліментами та сплату аліментів на старшого сина ОСОБА_8 , а після відрахувань у відповідача залишається близько 16000 грн. на інші потреби, при цьому, дружина та менший син перебувають на його утриманні, а також відповідач фінансово допомагає хворій матері.
При цьому, з травня 2023 року за домовленістю з позивачкою відповідач регулярно сплачував 4000 грн. аліментів.
З позивачкою більше ніж 10 років тому вони домовились, що виплата аліментів буде здійснюватися згідно потреб дитини без залучення органів виконавчої служби, але вона у березні 2024 року звернулася до виконавчої служби з вимогою про сплату аліментів за останні 10 років та з позовом до суду про стягнення пені.
Відповідач пояснив, якщо у когось з сім'ї погіршиться здоров'я, він просто не зможе оплатити навіть лікування.
Як пояснила позивачка, вона отримувала дозволи від відповідача на виїзд дитини за кордон та певний час проживала за кордоном, мала можливість відпочивати з дитиною в Катарі та в інших країнах, не заперечувала, що отримувала аліменти від відповідача та, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, забрала виконавчий лист з виконавчої служби через домовленість з відповідачем, однак, не змогла пояснити чому вдруге звернулась до виконавчої служби у 2024 році, протягом більше ніж 10 років після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з відповідача.
Відповідач зазначає, що після хвороби матері у 2021 році та народження ще однієї дитини у 2022 році, він не звертався з позовом про зменшення розміру аліментів саме через багаторічну домовленість з позивачкою.
З таким позовом відповідач звернувся лише в квітні 2024 року, після того як позивачка звернулась з вимогою про стягнення заборгованості за аліментами за останні 10 років. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2025 у справі №466/4402/24, що набрало законної сили 11.07.2025, зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 у справі №2-1087/2010 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Станом на 01.08.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання старшого сина ОСОБА_8 становила 77684.81 грн., з березня 2024 по серпень 2025 року відповідач сплатив 236836,53 - 77684.81 = 159151.72 грн заборгованості за аліментами, яка відраховувалась разом з аліментами від його доходів.
ОСОБА_2 немає можливості повертати кредити банкам та забезпечувати себе та свою сім'ю повноцінним харчуванням, необхідними речами, сплачувати комунальні платежі та інші непередбачувані витрати, а також допомагати хворій на діабет матері.
Добровільна сплата аліментів відповідачем підтверджується наданими позивачкою виписками з банківського рахунку, які включені до розрахунку заборгованості, відтак, відповідач не ухилявся від виконання аліментних зобов'язань та виконував такі в узгодженому сторонами розмірі до березня 2024 року.
Після відкриття виконавчого провадження аліменти стягуються в примусовому порядку, однак суд першої інстанції жодним чином не врахував вказаних обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду.
Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів.
Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25).
Натомість, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач має на утриманні ще меншого сина та дружину, а також допомагає хворій матері і сам має незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим в нього наявні кредитні зобов'язання перед банками в розмірі 250745.41 грн., жодним чином не врахував цих обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Також, суд першої інстанції не врахував пасивної поведінки позивачки, яка отримувала від відповідача аліменти в добровільному порядку протягом більше ніж 10 років, претензій до їх розміру відповідачу не висловлювала, але звернулась до виконавчої служби та з позовом про стягнення пені через більше ніж 10 років після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів.
Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що відповідач сплачував аліменти в добровільному порядку, а після звернення у 2024 році позивачки до виконавчої служби сплатив значну частину заборгованості, яка станом на 01.08.2025 року становила 77684.81 грн., з огляду на регулярні відрахування з грошового забезпечення відповідача, внаслідок яких сім'я відповідача перебуває на межі бідності.
Відповідач ніколи не забував за старшого сина та регулярно перераховував кошти на його утримання протягом багатьох років на реквізити позивачки згідно їх домовленості.
Позивачка отримувала аліменти від відповідача, мала іншу сім'ю, жила з дитиною за кордоном та жодних майнових претензій до відповідача не мала.
Просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2025 у справі № 466/10237/24 та зменшити розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .
08.12.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_9 на апеляційну скаргу, зазначає, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010 відповідачем виконувалося не систематично, аліменти з дня присудження їх судом, не сплачувалися ним у повному обсязі. Вважає, що стороною відповідача не надано доказів відсутності вини відповідача у простроченні сплати аліментів, а також доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Відповідач на власний розсуд визначав величину аліментів, а позивачку запевняв, що розмір сплачених ним аліментів відповідає судовому рішенню (1/4 доходу платника аліментів). Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
Доводи сторони відповідача про те, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо утримання дитини, суд не взяв уваги, оскільки такі належними та допустимими доказами не підтверджені.
Суд звернув увагу, що 18.06.2024 у виконавчому провадженні № 74496156 головним державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУЮ здійснено розрахунок заборгованості по аліментах за період з березня 2014 року по червень 2024 року, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 у справі № 2-1087/2010, становить 236836,53 грн.
В свою чергу, розмір пені, згідно розрахунків позивачки, становить 408739,24 грн., що перевищує 100% заборгованості за вказаний період, тому такий не відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.
Зважаючи на те, що стягнення пені не має бути більшим 100 відсотків заборгованості по аліментах, суд вважав, що саме пеня у розмірі 236836,53 грн. підлягає стягнення як неустойка за прострочення сплати аліментів з відповідача на користь позивачки.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд стягнув з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 2368,37 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Слідуючи ч. 1 ст. 2 Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Судом встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям, шлюб між якими розірвано, про що 12.02.2010 зроблено відповідний актовий запис № 27, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 12.02.2025 серія НОМЕР_2 (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (а.с. 8).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітної плати, щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду із позовними вимогами ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що у відповідача виникла заборгованість щодо сплати аліментів, у зв'язку із цим, згідно зі ст. 196 СК України, стягувач має право на одержання неустойки (пені), позивачка надала розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно, за яким розмір такої становить 407739,24 гривень, яку просила стягнути у примусовому порядку.
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Колегія суддів виходить з того, що сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
В свою чергу, відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину визначена ст. 196 СК України.
Так, згідно із частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У постанові від 14 грудня 2020 року по справі №661/905/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 12 квітня 2022 року (справа №381/1553/19-ц).
Таким чином, ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку.
В свою чергу, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
При цьому, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Враховуючи обставини спірних правовідносин, наявність рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання сина, тобто виконання відповідного обов'язку у примусовому порядку, що свідчить та є наслідком того, що колишнє подружжя не змогло вирішити питання утримання спільної дитини у добровільному порядку, а також спростовує відповідні доводи відповідача у цій частині, відтак колегія суддів констатує, що утворення заборгованості зі сплати аліментів та нарахування пені на таку, є не стільки наслідком невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, скільки невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він як батько надсилав аліменти на утримання сина, розмір яких був визначений за домовленістю із відповідачкою, не заслуговують на увагу та про протилежне, у цій частині, не свідчать.
На переконання колегії суддів, достовірно знаючи про розірвання шлюбу з позивачкою, а також залишення сина на проживання з нею, відповідач ОСОБА_2 не міг не розуміти про необхідність виконання свого особистого обов'язку з утримання дитини, однак будь яких доказів добровільного вирішення цього питання суду не представив.
Враховуючи наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по аліментах, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції, що відповідач ухилявся від своїх обов'язків щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів та не здійснював сплату аліментів у повному обсязі та у встановлені строки.
Як наслідок, у колегії суддів відсутні будь які найменші підстави поставити під сумнів законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, а відтак, права позивачки на неустойку (пеню), як майнову відповідальність, у зв'язку з невиконанням відповідного зобов'язання відповідачем.
Більше того, факт наявності заборгованості відповідач не спростував, власного розрахунку не надав, як і доказів, що сплачував аліменти на утримання сина у повному розмірі чи відсутності заборгованості.
Навпаки, у доводах апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що станом на 01.08.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання старшого сина ОСОБА_8 становила 77684,81 грн., при цьому з березня 2024 по серпень 2025 року відповідач сплатив 159151,72 грн заборгованості за аліментами, яка відраховувалась разом з аліментами від його доходів.
В свою чергу, право звернутися до суду за захистом є суб'єктивним правом особи, яке остання реалізує самостійно, тому доводи скарги про те, що позивачка 10 років не зверталася до суду з вимогою про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, а звернулася лише зараз, також є неспроможними, оскільки дії позивачки відповідають статті 20 СК України, слідуючи якій, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу, що стосуються вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, про визнання батьківства чи материнства.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що у частині першій статті 196 СК визначено максимальну межу для пені, оскільки розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується.
Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК).
Так, 18.06.2024 головний державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУЮ здійснив розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 74496156 за період з березня 2014 року по червень 2024 року та встановив, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 у справі № 2-1087/2010, становить 236836,53 грн.
Як зазначалося вище, наводячи відповідний розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно, позивачка стверджує, що розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача становить 407 739,24 гривень.
Враховуючи вимоги закону та неспростований сторонами розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 74496156 за період з березня 2014 року по червень 2024 року, який наданий державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУЮ, за яким заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 року у справі № 2-1087/2010, становить 236836,53 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі, оскільки слідуючи статті 196 СК України розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується.
Поряд з цим, задовольнивши частково позовні вимоги та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року у сумі 236836,53 грн., суд першої інстанції фактично виконав лише вказівку закону про неможливість стягнення пені у розмірі більшому, ніж розмір заборгованості.
В свою чергу, алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, дискреційних повноважень зменшувати розмір пені, суд першої інстанції не використав, оскільки будь які висновки з цього приводу в оскаржуваному рішення відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що виключним правовим питанням даного апеляційного провадження є можливість та наявність підстав для зменшення неустойки (пені), яку стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , оскільки доводи апеляційної скарги останнього стосуються фактично виключно цього.
Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.
Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14.01.2012 ОСОБА_2 одружився вдруге з ОСОБА_10 , про що зроблено відповідний актовий запис № 18 (а.с. 58).
У цьому шлюбі подружжя ОСОБА_11 виховує сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 22.12.2022 Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с. 59).
З довідки від 31.07.2023 № 194, виданої КНП ЛОР "Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи" вбачається, що дружина відповідача ОСОБА_5 працює в даній установі на посаді сестри медичної палатної стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 18.05.2020. 3 01.03.2023 по 11.12.2025 ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (а.с. 63).
Інформацією щодо продовження відповідної відпустки, апеляційний суд не володіє.
Колегія суддів розділяє твердження про те, що з огляду на перебування дружини ОСОБА_12 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, остання не мала можливості працювати та, відповідно, матеріально забезпечувати себе та дитину, що свідчить про те, що у цей період тягар утримання сім'ї лежав виключно на відповідачу.
Зокрема, розмір соціальних виплат на дитину становив 860 гривень щомісячно, що підтверджується довідкою від 08.04.2024 № 433, виданою Личаківським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (а.с. 64).
Відповідач ОСОБА_2 з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України, а з 02.11.2018 по даний час перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, що підтверджується довідкою від 04.04.2024, виданою управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 66).
Окрім того у відповідача є непрацездатна матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 . Родинний зв'язок підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_13 (після зміни прізвища - ОСОБА_11 ) та витягом про зміну прізвища (а.с. 66-69).
У матері відповідача діагностовано цукровий діабет 2 типу. У 2021 року їй було ампутовано пальці стопи. Вона потребує постійного лікування, спеціального харчування, прийому медикаментів, що підтверджуються, випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 26.02.2021, витягом з стаціонарної карти хвороби за 23.09.2021 по 01.10.2021 та медичною картою амбулаторного хворого №497/21 з останнім записом від 08.03.2024 (а.с. 70-73).
Відповідач стверджує, що фінансово допомагає своїй матері відповідно до своїх можливостей та повинен надалі допомагати їй.
Крім цього, 15.04.2024 у ОСОБА_2 діагностовано гіперметропію (вада зору, що виникає внаслідок змін оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті) та призначено лікування, що підтверджується скріншотом особистого кабінету з електронної медичної системи "Хелсі".
Згідно із консультаційним висновком спеціаліста від 09.08.2024 у ОСОБА_2 діагностовано хронічний ерозивний гастродуоденіт в стадії загострення з підвищеною секреторною функцією, хронічний холецистит в стадії загострення, хронічний панкреатит в активній фазі в стадії загострення, хронічний поверхневий сигмоїдит. Внаслідок чого рекомендовано лікування.
У матеріалах справи наявні доказа кредитної заборгованості у ОСОБА_2 на суму 250745,41 грн, яку останній пояснює надмірним фінансовим навантаженням, у тому числі, у зв'язку з лікуванням (а.с. 77-80).
Зазначені обставини були враховані судом при розгляді справи №466/4402/24 та лягли в основку рішення суду про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру аліментів (а.с. 106-116).
Такі обставини знайшли своє відображення і в оскаржуваному рішенні, однак не мали відповідних наслідків.
Колегія суддів виходить з того, що згідно частини 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, відтак наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом.
В свою чергу, стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов'язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Разом з цим, враховуючи матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 , а також створення ним нової сім'ї та народження дитини, стан здоров'я та необхідність у лікуванні його матері, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 80000,00 грн., оскільки і такий розмір неустойки виконуватиме функцію майнової відповідальності відповідача, буде співмірним із розміром заборгованості по аліментах, при цьому, не мав би створювати надмірного фінансового навантаження для останнього, як для платника аліментів.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, однак приходить переконання про необхідність зміни оскаржуваного рішення в частині визначення розміру такої, що свідчить про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свою часткову підставність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Таким чином, суд надає оцінку поданим сторонами доказам та аналізує такі, при цьому, подаючи апеляційну скаргу відповідач довів перед судом обставини, які частково спростовують висновки суду першої інстанції та мають наслідком зменшення стягнутої з нього пені за прострочення сплати аліментів.
Підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду визначені приписами статті 376 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача пені до 80000,00 грн., з одночасним зменшенням суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави з 2368,37 грн. до 800,00 грн.
Часткове задоволення апеляційної скарги та зміна оскаржуваного рішення не є підставою для нового перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Петрик Олександри Вікторівни - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року - змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року з 236836,53 грн. до 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Зменшити суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави з 2368,37 грн. до 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
В решті Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 08 квітня 2026 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк