Справа № 461/6852/24 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1193/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
06 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Євгена Олександровича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 101376,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028 грн судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої 02 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" подав адвокат Романенко Є.О. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлена не була, копії судового рішення не отримувала. Про оскаржуване рішення дізналась випадково, після чого 28.11.2025 звернулась до Центру безоплатної правничої допомоги. Після призначення їй адвоката, останній подав заяву про скасування заочного рішення, хоча рішення не було заочним. В подальшому відбулась заміна адвокатата, через що просить визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою.
Перевіривши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити враховуючи таке.
Згідно із нормами процесуального закону, подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 352 ЦПК України).
Так, строк апеляційного оскарження визначений ст. 354 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин прпуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, питання поновлення строку на апеляційне оскарження, щодо апеляційної скарги поданої після спливу одного року з часу складання повного тексту судового рішення, яка подана особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у такій, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повинно вирішуватися з врахуванням загальних обставин оцінки поважності пропуску процесуального строку, які доведені відповідними правилами доказування.
В свою чергу, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 оскаржує судове рішення де мала статус відповідачки. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому вказав, що сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином. Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).
З врахуванням наведеного, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Разом з цим, на переконання судової колегії, скаржник ОСОБА_1 не вжила усіх необхідних та можливих заходів до вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальний доступ до ухваленого у даній справі рішення через Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечений з 16 жовтня 2024 року, при цьому, апеляційна скарга сформована через систему "Еленктронний суд" лише 02 квітня 2026 року.
Пропустивши понад рік строк на апеляційне оскарження судового рішення, ОСОБА_1 не довела наявність визначених в частині другій статті 358 ЦПК України обставин.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана після спливу більш як одного року з дня виготовлення повного тексту рішення, а також враховуючи відсутність передбачених п.п.1 і 2 ч.2 ст.358 ЦПК України виняткових обставин, апеляційний суд згідно приписів ч.2 ст.358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження, при цьому підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Керуючись ст.ст. 352, 358, 370 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Євгена Олександровича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року.
Копію ухвали, апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами надіслати апелянту.
Матеріали оскарження надіслати до Галицького районного суду м. Львова для долучення до матеріалів справи № 461/6852/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк