Справа № 309/146/24
Закарпатський апеляційний суд
08.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/451/25, за апеляційними скаргами першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 23.07.2025. Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Широке Широківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, неодружений, непрацюючий, з професійною технічною освітою, раніше неодноразово судимий, востаннє 05.03.2024 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років, засуджений:
- за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 12.12.2023.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 1893 грн 20 коп.
Речові докази: мотобур марки «Champion AG252» - повернуто потерпілому ОСОБА_11 ; DVD диск з інформацією, що фіксувала подію 02.12.2023 із приміщення магазину «Дніпро М» по вул. Львівській, 23 в м. Хуст, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, - залишено в матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 02.12.2023 приблизно о 19 год 30 хв, під час дії Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», проходячи повз магазин «Дніпро М», розташований за адресою м. Хуст, вул. Львівська, 23, Закарпатської області, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи караність та протиправність своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою
-2-
особистого протиправного збагачення за рахунок таємного викрадення чужого майна, таємно викрав з під приміщення вказаного магазину належний ОСОБА_11 , бувший у користуванні, мотобур марки «Сhаmріоn АG0252» вартістю 3735 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вказує на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання. Просить вирок від 23.07.2025 щодо ОСОБА_12 в частині призначення покарання змінити, вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, судом безпідставно не застосовано положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні йому покарання.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік 09 (дев'ять) місяців та /або застосувати положення ст. 75 КК України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за час розгляду кримінального провадження обсяг обвинувачення ОСОБА_6 значно зменшився. Також звертає увагу на те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2024 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, призначеного вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024, у зв'язку з усуненням караності діяння. Ухвала суду набрала законної сили 27.12.2024. Даною ухвалою звільнено ОСОБА_6 від покарання лише за ч. 4 ст. 185 КК України, а отже внаслідок постановлення такої ухвали, за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024, ОСОБА_6 слід вважати засудженим лише за ч. 1 ст. 395 КК України до покарання у виді 06 (шість) місяців арешту. Просить врахувати наявність пом'якшуючих покарання обставин, таких як щире каяття, усунення заподіяної шкоди, відсутність претензій з боку потерпілого, а також наявність на утриманні малолітньої дитини, молодий вік.
Захисник-адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку суду від 23.07.2025 та ухвалення нового вироку про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 193 КК України з призначенням покарання відповідно до санкції вказаної статті. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що виявлений у ОСОБА_6 мотобур є знахідкою, що підтверджується показаннями як самого обвинуваченого, так і потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 . Майно не було вилучено з чужого володіння, не охоронялося та знаходилося у відкритому доступі на вулиці, обвинувачений не мав умислу на таємне викрадення чужого майна, а натомість виявив таке на тротуарі, сприйняв його як залишене, не виживав будь-яких дій для протиправного вилучення такого майна.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності потерпілим, неявка яких з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження вказаним учасникам кримінального провадження направлено відповідно до вимог законодавства і вони вважаються належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від них не
-3-
надходило; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки; прокурор та сторона захисту не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги без участі потерпілих.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 , не заперечили проти апеляційної скарги прокурора та частково підтримали апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 , вказуючи про відсутність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 193 КК України, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечила проти задоволення апеляційних скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги прокурора та захисників підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержуватись вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України.
Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України при обставинах, вказаних у вироку ґрунтуються на зібраних та досліджених судом першої інстанції доказах і ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Діяння обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене у умовах воєнного стану, що стороною захисту, з урахуванням її позиції в суді апеляційної інстанції, також не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання та про можливість застосування щодо нього положень ст. 69, 75 КК України апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушень, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу,
-4-
відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд призначаючи ОСОБА_6 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України та врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінально караних діянь, спосіб їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, має постійне місце проживання, за яким посередньо характеризується, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність претензій з боку потерпілого.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 4421 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до вимог чинного законодавства, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Проте, обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України судом першої інстанції не встановлено. Не встановила їх і колегія суддів апеляційного суду при перегляді вироку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність і підстави для застосування ст. 69 КК України та зменшення обвинуваченому строку призначеного покарання у даному кримінальному провадженні відсутні.
-5-
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Всупереч доводів апеляційної скарги захисника, колегія суддів уважає, що розмір призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, у тому числі вимогам ст. 65 КК України та його меті.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність судимості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_6 звільнившись з місць позбавлення волі за вчинення попередніх кримінальних правопорушень на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, натомість вдався до вчинення нового кримінального правопорушення.
Таким чином, перевіркою матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_6 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону. Колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України.
Що стосується апеляційних вимог сторони захисту про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, має суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього кримінального правопорушення, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили кримінальні правопорушення на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочинів, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи
-6-
розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 будучи раніше неодноразово судимий, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності, що свідчить про його стійку злочинну поведінку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 і попередження вчинення з його боку нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і в цій частині своє рішення належним чином мотивував.
Апеляційні доводи сторони захисту про зайву суворість призначеного ОСОБА_6 покарання у виді реального позбавлення волі та пов'язане з цим прохання щодо зміни вироку шляхом призначення більш м'якого покарання, у тому числі із застосуванням вимог ст. 69, 75 КК України, на думку колегії суддів є безпідставними.
Апеляційним судом не встановлено інших об'єктивних обставин, ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, і які б давали підстави для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням.
Висновки суду першої інстанції щодо виду та міри призначеного ОСОБА_6 покарання визнаються обґрунтованими і належним чином умотивованими.
Доводи сторони захисту про пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69, 75 КК України, та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ними доводів, слід визнати безпідставними, оскільки такі доводи носять суто суб'єктивний характер і не можуть вважатися достатніми підставами для пом'якшення призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст. 69, 75 КК України.
Таким чином, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, у зв'язку з чим, підстав для зміни вироку на підставі доводів апеляційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційний суд вважає, що більш м'яке покарання, ніж призначене судом першої інстанції, або встановлення ОСОБА_6 іспитового строку, з огляду на дані про його особу, не сприятиме досягненню основної мети - виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Разом з тим, колегія суддів констатує про обгрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на таке.
Положеннями ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
-7-
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України. Принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскаржуваним вироком від 23.07.2025 ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення, що мало місце 02.12.2023, тобто до постановлення відносно нього попереднього вироку Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024, яким його засуджено за ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.
Разом з тим, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2024, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, призначеного вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024, у зв'язку з усуненням караності діяння. Ухвала суду набрала законної сили 27.12.2024.
Колегія суддів констатує, що даною ухвалою звільнено ОСОБА_6 від покарання лише за ч. 4 ст. 185 КК України, а отже внаслідок постановлення такої ухвали, за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024, ОСОБА_6 слід вважати засудженим лише за ст. 395 КК України до покарання у виді 06 (шість) місяців арешту.
Як вбачається з вироку, суд усупереч вимог ч. 4 ст. 70 КК України, не призначивши ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, помилково вважаючи, що ОСОБА_6 відбув покарання повністю, залишив поза увагою те, що передумовою для прийняття рішення про зарахування покарання за попереднім вироком є необхідність застосування положень ст. 70 КК України, а в подальшому і зарахування покарання, відбутого ОСОБА_6 повністю або частково.
Аналогічних висноків дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 (справа № 490/4031/15-к).
Відтак висновки суду про відсутність підстав для застосування приписів ч. 4 ст. 70 КК України слід визнати необґрунтованими.
-8-
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а згідно п. 3 ч. 1 ст. 413 цього Кодексу неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, який суперечить його точному змісту.
На підставі викладеного, колегія суддів, згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції у частині призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024 за ст. 395 КК України (з урахування ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2024), більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років, чим не погіршуватиметься становище обвинуваченого та стосовно чого не заперечують сторони кримінального провадження, у тому числі обвинувачений і його захисник.
Враховуючи наведене, апеляційні скарги прокурора, захисників-адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 23.07.2025 щодо ОСОБА_15 змінити.
Вважати ОСОБА_15 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2024 за ст. 395 КК України (з урахування ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2024), більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_16 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.
У решті вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 23.07.2025 щодо ОСОБА_15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк із моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді