Справа № 309/671/19
Закарпатський апеляційний суд
08.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/232/23 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 13.12.2022.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий, визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправданий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Речові докази: шість відрізків зі слідами папілярних ліній, які упаковані у паперовий конверт, згідно висновку експерта № 3/402 від 26.09.2018; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети № 2471903, 2471902, 2471899, 2471900, 2471901, згідно висновку експерта № 10/900,10/910 від 31.10.2018; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети Експертної служби МВС України № 3995247, 3995248, згідно висновку експерта № 10/904 від 17.12.2018; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети № 2470918, 4190282 та у паперовий конверт, згідно висновку експерта № 10/902 від 07.02.2019; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети № 3995011, 3995012, 3995013, 3995014, 3995016 та 3995015, згідно висновку експерта № 10/906 від 26.12.2018; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети № 3995231, 3995017, 3995018, 3994994, згідно висновку експерта № 10/905 від 29.12.2018; об'єкти, вилучені під час огляду місця події, що упаковані у спеціальні пакети № 3789493, 3789492, 3789492, 3789491, 3789490 (висновок експерта № 279 від 12.10.2018), № 3789488 (висновок експерта № 280 від 12.10.2018), № 3789489 (висновок експерта № 281 від 12.10.2018); об'єкти, що упаковані у спеціальні пакети Експертної служби МВС України № 3788740, 3788741, 3788742, 3788743, 3788744, №3788745, згідно висновку експерта за № 300 від 02.11.2018; три сім-картки операторів мобільного зв'язку «Київстар» та одна сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайфселл», які упаковані у спеціальний пакет НПУ ГСУ № 4508623; два мобільні телефони моделі «Нокія та «Айфон 4», які упаковані у спеціальний пакет НПУ ГСУ № 4508624; два мобільні телефони моделі «Нокія», що були вилучені з квартири АДРЕСА_2 , за місцем проживання
-2-
потерпілого ОСОБА_10 , які упаковані в спеціальний пакет № 4296907, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області (в теперішній час - Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області) - залишено на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області до прийняття судового рішення по виділеному кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_11 за п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке знаходиться на розгляді в Хустському районному суді Закарпатської області; грошові кошти, вилучені під час обшуку в будинку АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: 50 канадських доларів однією купюрою, 4 купюри по 100 доларів США, 12 купюр по 20 доларів США, 2 купюри по 50 доларів США, 10 доларів США однією купюрою, 7 купюр по 100 польських злотих, які упаковані у спеціальний пакет № 4297221; 1500 доларів США, 110 польських злотих та 31 купюра по 500 грн, які упаковані у спеціальний пакет № 4297222; 19 купюр по 500 грн, 2 купюри по 200 грн та 100 грн однією купюрою, які упаковані у спеціальний пакет № 4297223; 25 купюр по 100 доларів США, які упаковані у спеціальний пакет № 4297224; 18 купюр по 100 доларів США, 7 купюр по 50 доларів США, 4 купюри по 20 доларів США, 10 доларів США однією купюрою, 5 доларів США однією купюрою, 50 євро однією купюрою, що упаковані у спеціальний пакет № 4297225; 34 купюри по 500 грн, які упаковані у спеціальний пакет № 4297226; 1000 грн купюрами по 100 грн, які упаковано у спеціальний пакет № 4297227; 2 каблучки, пара сережок та два ланцюжки жовтого кольору, які упаковано у спеціальний пакет № 4384126, які зберігаються у відділення № 280/06 Акціонерного банку «Укргазбанк» за адресою: м. Ужгород Закарпатської області, вул. Швабська, 70, - залишено на зберіганні у відділення № 280/06 Акціонерного банку «Укргазбанк» за адресою: м. Ужгород Закарпатської області, вул. Швабська, 70, до прийняття судового рішення по виділеному кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_11 за п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України, яке знаходиться на розгляді в Хустському районному суді Закарпатської області; одну пару кросівок, що вилучені 29.09.2018 у підозрюваного ОСОБА_6 , які упаковані в спеціальний пакет № 3324577; одну пару літніх тапок, що вилучені з будинку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , які упаковані в спеціальний пакет № 3099477, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області (в теперішній час - Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області) - повернуто ОСОБА_6 ; наркотичні засоби, що згідно висновку експерта № 6/553 від 26.11.2018 упаковані у спеціальні пакети № 3020046, 3020045, 3020044, які виділено з матеріалів кримінального провадження, - зберігати та прийняти по ним рішення у виділеному кримінальному провадженню.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 28.08.2018 близько 22 год, знаходячись на передньому пасажирському сидінні, разом з іншою особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, яка перебувала на задньому пасажирському сидінні позаду водія легкового автомобіля марки «Renault Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , що надавав останнім послуги таксі, їдучи ґрунтовою дорогою біля річки Тиса, за межами населеного пункту с. Велятино Хустського району, в околицях колишньої ферми, діючи умисно, у попередній змові з іншою особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 перевозить в автомобілі значну суму грошових коштів, з корисливих мотивів, з метою позбавлення життя ОСОБА_10 та заволодіння грошовими коштами останнього, після того, як інша особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, тримаючи у правій руці заздалегідь заготовлений ніж, наніс ним не менше п'яти ударів у спинку сидіння водія, намагаючись
-3-
таким чином поранити ОСОБА_10 у життєво важливі органи, однак, не отримавши бажаного результату, у зв'язку з конструктивними особливостями сидіння, продовжив дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_10 та, не виходячи з автомобіля, тримаючи у правій руці ніж, наніс останньому три ножові поранення в область життєво важливих органів, спричинивши йому одну різану рану передньої поверхні шиї, довжиною приблизно 7 см, та дві колото-різані рани правої надключичної ділянки, довжиною приблизно 7,5 см, і верхньої третини грудної клітки справа по боковій поверхні, довжиною приблизно 6 см, в ході чого ОСОБА_10 втратив контроль над автомобілем та з'їхав з дороги, внаслідок чого автомобіль зупинився, у свою чергу ОСОБА_6 , діючи умисно та у попередній змові з іншою особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_10 і заволодіння грошовими коштами останнього, вийшовши з салону автомобіля, підійшов до водійських дверцят, відчинив їх та бажаючи настання смерті, наніс ОСОБА_10 ще два удари заздалегідь заготовленим ножем в область грудної клітки, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран на шкірному покриві лівого грудного м'язу горизонтального напрямку, довжиною приблизно 9,5 см та тильної поверхні лівого променево-зап'ясного суглобу, довжиною приблизно 3,5 см.
В подальшому, після вчинення насильницьких дій, спрямованих на вбивство ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та інша особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, заволоділи грошовими коштами останнього, які знаходилися в салоні автомобіля, у сумі приблизно 30000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28.08.2018 становило 836400 грн та втекли з місця події.
Відповідно до висновку експерта № 92 від 09.10.2018, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок множинних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, шиї та лівої верхньої кінцівки з пошкодженням правої підключичної вени та артерії, лівої легені та дуги аорти, що призвело до масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі та ускладнилось гіповолемічним шоком, що і явилось безпосередньою причиною смерті.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за вказаним обвинуваченням, оцінивши докази, досліджені за клопотанням сторони обвинувачення, проаналізувавши їх достатність, доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі не містять жодних відомостей, які б прямо або опосередковано підтверджували винуватість ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. На думку суду першої інстанції, свідки обвинувачення: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили те, що ОСОБА_6 на час події - о 22 год 28.08.2018 знаходився в будинку, де він проживає, - за адресою АДРЕСА_1 , та нікуди не відлучався. Інші свідки обвинувачення, які були допитані в судовому засіданні: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , взагалі ніяким чином не підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Окрім того, судом визнано неналежним доказом висновок експерта № 332 від 07.12.2018 судово-одорологічної експертизи, оскільки згідно даного висновку при порівнянні зразків запаху встановлено, що зразки запаху, відібрані з крові у підозрюваного ОСОБА_11 та у свідка ОСОБА_25 , наявні на зразках запаху, вилучених з поверхні внутрішньої ручки дверей водія, з поверхні внутрішньої ручки дверей пасажира спереду, з поверхні внутрішньої ручки правих задніх дверей пасажира та з поверхні внутрішньої ручки задньої лівої дверки пасажира автомобіля «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 . При порівнянні зразків запаху встановлено, що зразок запаху,
-4-
відібраний з крові у підозрюваного ОСОБА_6 - наявний на зразках запаху, вилучених з поверхні внутрішньої ручки дверей пасажира спереду та з поверхні внутрішньої ручки правих задніх дверей пасажира автомобіля «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 . При порівнянні зразків запаху встановлено, що зразок запаху, відібраний з крові у підозрюваного ОСОБА_6 - не наявний на зразках запаху, вилучених з поверхні внутрішньої ручки дверей водія та з поверхні ручки задньої дверки пасажира автомобіля «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 . Окрім того, експерт ОСОБА_26 , який проводив цю судово-одорологічну експертизу № 332 від 07.12.2018, пояснив, що наявність запаху особи в автомобілі може триматися від декілька годин до місяця; виявлення в автомобілі запаху конкретної особи /в даному випадку - ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_25 , може свідчити тільки про те, що вони знаходилися в автомобілі ОСОБА_10 в період часу з 28.07.2018 по 28.08.2018, можливо всі разом, а можливо - і поодинці. Допитані в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_25 пояснили суду, що вони, як поодинці, так і всі разом з ОСОБА_11 , неодноразово користувалися послугами свого знайомого - приватного таксиста ОСОБА_10 , останні рази: 21.08.2018 та 24.08.2018. Судом також не прийнято до уваги протокол обшуку від 19.10.2018 будинку та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , постанову про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 12.11.2018, лист та акт приймання-передачі, як докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки свідки захисту ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 показали, що кошти в різних валютах та різними купюрами, які зберігалися в будинку, де проживає обвинувачений ОСОБА_6 , належать їм, та детально описали, надаючи покази суду: суми коштів, їх номінал, та валюту кожної купюри та повідомили суд, що вказані кошти вони збирали на протязі декількох років, та, маючи велику довіру до матері обвинуваченого - ОСОБА_12 , передали їй ще далеко до 28.08.2018 на зберігання, боячись, що їхні рідні, з якими вони проживають, з різних причин можуть витратити їх. Крім того, ці свідки пояснили суду, що окрім грошей та цінностей, зберігали у ОСОБА_12 в будинку різні свої документи, у тому числі і правовстановлюючі, які не були вилучені під час обшуку, але зберігалися разом з грошима та цінностями. Крім того, судом визнано неналежними доказами і показання потерпілого ОСОБА_30 та свідка ОСОБА_22 про можливість зберігання ОСОБА_10 при собі в салоні автомобіля значної суми грошей, оскільки такі не свідчать про наявність корисного мотиву вбивства ОСОБА_10 та заволодіння коштами при його вбивстві, оскільки як вказано в обвинуваченні «заволоділи грошовими коштами останнього, які знаходилися в салоні автомобіля, у сумі приблизно 30000доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28.08.2018 становило 836400 грн». Судом також не взято до уваги дані протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_25 , оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що 28.08.2018 він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , на автомобілі чи іншим чином не їздив до Велятинського мосту, що розташований біля с. Велятино Хустського району, де було виявлено труп потерпілого ОСОБА_10 , а тому він не бачив, щоб ОСОБА_6 , ОСОБА_11 або інші особи вчинили вбивство ОСОБА_10 . Хто скоїв вбивство ОСОБА_10 йому невідомо. На слідчому експерименті працівники поліції змусили його повідомити, що він бачив, як ОСОБА_11 наніс два удари ножем ОСОБА_10 в нижню частину спинки сидіння водія. Крім того, судом констатовано, що покази ОСОБА_25 під час слідчого експерименту суперечать висновку експерта № 92 від 30.08.2018 судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , згідно якого: приймаючи до уваги характер ран, крововиливи в навколишні м'які тканини, можна припустити, що найбільш імовірно послідовність нанесення їх слідуюча: першим ушкодженням могла бути рана № 4 (на
-5-
передній поверхні шиї), слідуючою могла бути рана № 2 (правої надключичної ділянки ), наступною є рана № 1 (грудної клітки справа у 6 міжребір'ї), наступною є рана № 3 (грудної клітки зліва в ділянці лівого грудного м'язу), слідуючою є рана № 5 (тильна поверхня лівого променево-зап'ясного суглобу), при цьому була спричинена 5-ти кратна дія травмуючих предметів. Інші докази, а саме: протокол обшуку від 19.10.2018; висновок експерта № 280 від 12.10.2018; висновок експерта № 279 від 12.10.2018; постанова про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 24.10.2018; висновок судово-психіатричного експерта № 144 від 22.11.2018; протокол огляду місця події - житлового будинку та господарських споруд з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події - квартири з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду предметів з фототаблицею від 31.08.2018; постанова про визнання предметів та документів речовими доказами і приєднання їх до матеріалів справи від 31.08.2018; висновок експерта № 92 від 30.08.2018 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ; протокол огляду місця події з план-схемою до нього та з фототаблицею від 29.08.2018; протокол огляду місця події та трупа ОСОБА_10 з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події з фототаблицею від 30.08.2018, на переконання суду, ніяким чином не вказують на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, в якому він обвинувачується. У зв'язку з наведеним та з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. 2, 9, 368, 373 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для виправдання ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду від 13.12.2022 щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість постановленого щодо ОСОБА_6 вироку, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. На його думку, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження, не здійснив перевірку їх доказами і не дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, внаслідок чого безпідставно виправдав ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні. Зокрема, відповідно до висновку експерта № 92 від 09.10.2018, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок множинних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, шиї та лівої верхньої кінцівки з пошкодженням правої підключичної вени та артерії, лівої легені та дуги аорти, що призвело масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі та ускладнилось гіповолемічним шоком, що і явилось безпосередньою причиною смерті. Приймаючи до уваги характер ран, крововиливи в навколишні м'які тканини можна припустити, що найбільш імовірно послідовність нанесення їх слідуюча: першим ушкодження» могла бути рана № 4 (на передній поверхні шиї), слідуючою могла бути рана № 2 (правої надключичної ділянки), наступною є рана № 1 (грудної клітки справа у 6 міжребір'ї ), наступною є рана № 3 (грудної клітки зліва в ділянці лівого грудного м'язу), слідкуючою є рана № 5 (тильна поверхня лівого променево-зап'ясного суглобу), при цьому була спричинена 5-ти кратна дія травмуючих предметів. Рани № 1 - шириною 2,4-2,7см, довжиною близько 6,0 см; рани № 2 - ширшою 2,8-3,1 см, довжиною близько 7,5 см, рани № 3 - шириною 2,1-2,5 см, довжиною близько 9,5 см. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на тілі трупа ОСОБА_10 можна припустити, що при отримані ран № 1, 2, 4, він
-6-
міг знаходитись у вертикальному або близькому до такого положенні задньою поверхнею тіла повернутий до травмуючих предметів, а при отриманні ран № 3 та 5, останній міг знаходитись у вертикальному або такому до такого положенні передньою поверхнею тіла повернутий до травмуючих предметів. Крім того, згідно письмової заяви свідка ОСОБА_25 від 30.08.2018, останній зазначив, що став свідком того як ОСОБА_11 та ОСОБА_6 скоїли вбивство ОСОБА_10 . Проведеним слідчим експериментом за участі свідка ОСОБА_25 від 30.08.2018, тобто відразу після реєстрації кримінального правопорушення, на цифрову відеокамеру за участю понятих, останній розказав про обставини вбивства та показав на місце скоєння злочину. Зокрема, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_25 показав, що 28.08.2018 біля 21 год, вони разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 сіли в автомобіль марки «Renault Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням таксиста ОСОБА_10 та вирушили в бік с. Велятино Хустського району, до Велятинського мосту. В автомобілі ОСОБА_11 знаходився на задньому пасажирському сидінні зліва, а обвинувачений ОСОБА_6 сидів на передньому пасажирському сидінні біля водія. Крім того, ОСОБА_25 , який знаходився на задньому правому сидінні автомобіля, бачив як в процесі сварки між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 дістав ніж та почав наносити удари ножем в задню частину спинки водійського сидіння, де знаходився ОСОБА_31 . Побачивши це, ОСОБА_25 вистрибнув із автомобіля. Покази свідка ОСОБА_25 відповідають висновку судово-одорологічної експертизи № 332 від 07.12.2018, яка досліджувалась у судовому засіданні, згідно якої встановлено, що зразки запаху, відібрані з крові у підозрюваного ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_25 - наявні на зразках запаху, вилучених з поверхні внутрішньої ручки дверей водія, з поверхні внутрішньої ручки дверей пасажира спереду, з поверхні внутрішньої ручки правих задніх дверей пасажира та з поверхні внутрішньої ручки задньої лівої дверки пасажира автомобіля «Рено Логан» д.н.з НОМЕР_2 , а при порівнянні зразків запаху встановлено, що зразок запаху відібраний з крові у підозрюваного ОСОБА_6 наявний на зразках запаху вилучених з поверхні внутрішньої ручки дверей пасажира з переді та з поверхні внутрішньої ручки правих задніх дверей пасажира автомобіля. Разом з тим, згідно вище вказаного висновку № 92 від 09.10.2018, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на тілі трупа ОСОБА_10 можна припустити, що при отримані ран № 1, 2, 4, він міг знаходитись у вертикальному або близькому до такого положенні задньою поверхнею тіла повернутий до травмуючих предметів, а при отриманні ран № 3 та 5 (грудної клітки зліва в ділянці лівого грудного м'язу та тильної поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу), останній міг знаходитись у вертикальному або такому, до такого положення передньою поверхнею тіла повернутий до травмуючих предметів. Таким чином, як вбачається з аналізу наведених доказів, можна зробити висновок, що тілесні ушкодження водію ОСОБА_10 у вигляді ран грудної клітки зліва в ділянці лівого грудного м'язу та тильної поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, міг спричинити лише пасажир, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, а саме це обвинувачений ОСОБА_6 . Крім того, колегією суддів у вироку вказано, що нею не приймається до уваги слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_25 від 30.08.2018, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що працівники поліції під час проведення слідчого експерименту, змусили його дати неправдиві покази. Проте, роблячи такий однобічний висновок, судом не прийнято до уваги, що слідчий експеримент проводився за участі свідка ОСОБА_25 30.08.2018, тобто невідкладно після вбивства, на цифрову відеокамеру за участю понятих, під час якого ніхто, в тому числі сам ОСОБА_25 , жодних заяв та скарг не висловлював, що зафіксовано в самому протоколі проведення слідчого експерименту. Окрім того, жодних заяв і скарг не висловлював ОСОБА_25 і після проведення слідчого експерименту, вони з'явились,
-7-
лише голослівно, в судовому засіданні у 2020 році, однак подальшого руху у вигляді звернення до правоохоронних органів не отримали до сьогоднішнього дня, що викликає обґрунтований сумнів у правдивості таких показів і відповідності їх дійсності. При цьому суд не прийняв до уваги те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_25 перебувають у дружніх відносинах. Також, судом у мотивувальній частині вироку зазначено, що ним не приймається до уваги в якості доказу вини обвинуваченого ОСОБА_6 той факт, що згідно протоколу обшуку від 19.10.2018 підвального приміщення та будинку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено частину грошових коштів належних убитому ОСОБА_10 . Підставами для неприйняття цього протоколу обшуку в якості доказу вини суд першої інстанції обгрунтовує тим, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_27 та ОСОБА_12 показали, що передали вказані грошові кошти та коштовності на зберігання матері обвинуваченого - ОСОБА_12 . Однак, безпідставно відкидаючи такі докази вини обвинуваченого ОСОБА_6 в їх сукупності, судом зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, судом не взято до уваги той факт, що в ході обшуку 19.10.2018, ОСОБА_12 чинила перешкоди працівникам поліції та відмовлялася відчиняти навісний замок на дверях підвального приміщення, у зв'язку з чим його було зірвано та в подальшому виявлено сховані грошові кошти, що відображено у протоколі обшуку. Суд першої інстанції не звернув увагу на таку підозрілу поведінку ОСОБА_12 , на незрозуміле, утаємничене, місце зберігання грошей. Судом не обґрунтовано причину того, чому ОСОБА_12 , стверджуючи про законність походження виявлених у неї коштів та інших коштовних прикрас, категорично відмовляла працівникам поліції у доступі до підвального приміщення. Крім того, судом дано неналежну оцінку показам свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_27 . Зокрема, свідок ОСОБА_28 показала, що є пенсіонеркою і вдовою проживає на пенсію в 3000 грн і в той же час передала на зберігання ОСОБА_12 2500 доларів США та 17000 грн. Такі покази свідка викликають лише критичні зауваження, судом в мотивувальній частині вироку не відображено, яким чином та протягом якого часу пенсіонерка, яка проживає одна, зібрала таку значну, для неї, суму коштів і чому вона вирішила їх передати на зберігання, без будь-яких зобов'язальних розписок сторонній особі - ОСОБА_12 , а не близьким родичам чи в банківську установу. Чи в змозі особа пенсійного віку, яка проживає на пенсійні виплати в сумі 3000 грн зібрати таку суму коштів. Аналогічно, свідок ОСОБА_32 , пенсіонерка, яка проживає із сином інвалідом, яка начебто зібрала з пенсії і передала на зберігання ОСОБА_12 50 канадських доларів, 2205 доларів США. Проте підтвердити будь-яким чином вона це не змогла, розписки від ОСОБА_12 не брала. Свідок ОСОБА_27 також пенсіонерка, яка передала на зберігання ОСОБА_12 2250 доларів США, польські злоті, гривні в сумі 25000 та золоті вироби. Покази наведених свідків вважає неправдивими, які є намаганням виправдати наявність прихованих коштів у ОСОБА_12 , які здобуті злочинним шляхом обвинуваченим ОСОБА_6 . Таким чином при постановлені вироку, суд дає оцінку доказам, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, без урахування, в тому числі, наведених вище фактів. Окрім того, висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_6 з тих підстав, що батько обвинуваченого ОСОБА_6 , мати обвинуваченого ОСОБА_12 та рідні брати обвинуваченого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні ствердили, що з 20 год 28.08.2018, і до самого ранку 29.08.2018 обвинувачений ОСОБА_6 перебував вдома за адресою АДРЕСА_1 і нікуди не відлучався. Проте, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку жодним чином не мотивує свою думку про те, чому близькі родичі які проживають разом в одному будинку, однією сім'єю, не є зацікавленими особами і не можуть суду повідомляти неправду та чому суд приймає такі
-8-
покази як належні і допустимі докази невинуватості ОСОБА_6 , виходячи з того, що свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є близькими родичами які спільно проживають однією сім'єю, а отже вони зацікавлені особи, а тому покази таких свідків необхідно оцінювати критично, як і покази свідка ОСОБА_17 . Крім того, у вироку, в обгунтування недоведеності вини ОСОБА_6 судом наведено суперечливі покази свідків. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 показали, що з 20 год 28.08.2018 і до самого ранку 29.08.2018 обвинувачений ОСОБА_6 перебував вдома за адресою АДРЕСА_1 , і нікуди не відлучався. Однак, згідно показів свідка ОСОБА_15 , 28.08.2018 близько 21 год 20 хв, вона прийшла до будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , де пробула до 22 год 30 хв, і бачила, що ОСОБА_6 спав у будинку, після чого вона пішла гуляти зі ОСОБА_14 . Окрім того, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що 28.08.2018 близько 21 год 30 хв, вона з сестрою ОСОБА_15 прийшли до будинку, де проживає ОСОБА_6 , де її сестра ОСОБА_15 зайшла в будинок, а вона залишилася на подвір'ї. В подальшому вона пішла на вокзал в м. Хуст, де зустрілася з братом обвинуваченого - ОСОБА_13 , який проводжав друга. Повертаючись з вокзалу зі ОСОБА_13 , біля Пенсійного фонду, близько 22 год 40 хв, вони зустріли її сестру - ОСОБА_15 з другим братом обвинуваченого ОСОБА_14 . Однак суд у вироку не обгрунтовує своє твердження, чому ним прийняті до уваги, як доказ невинуватості, покази свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в частині того що вони стверджують факт перебування вдома обвинуваченого ОСОБА_6 з 20 год 28.08.2018, до самого ранку 29.08.2018, хоча свідки в цей час вдома не перебували і не могли знати про те, що обвинувачений ОСОБА_6 з будинку не відлучався. При цьому, судом безпідставно не прийнято до уваги показання ОСОБА_30 , який є рідним братом потерпілого і близьким родичем та спільно проживали в одній квартирі, та який повідомляв суду, що його рідний брат зберігав в салоні автомобіля марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , значну суму коштів, які збирав для придбання квартири. Така позиція суду свідчить про невідповідність зроблених висновків фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому, судом також без будь-якого обгрутування, не прийнято до уваги покази свідка ОСОБА_33 про те, що йому було відомо, що ОСОБА_34 в салоні автомобіля марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , завжди мав значну суму коштів, які збирав на покупку квартири. Хоча вказаний свідок, а також потерпілий ОСОБА_35 , своїми показами повністю підтверджують той факт, що у ОСОБА_36 в салоні автомобіля знаходилась значна суму грошових коштів, які останній збирав на покупку квартири, що і стало мотивом скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 . Крім того, грубо порушуючи вимоги ст. 370 КПК України, суд першої інстанції у вироку не надав значення аналізу трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку оператора ПрАТ «Київствар» від 12.02.2019, які досліджувались в судовому засіданні, згідно яких встановлено, що підозрювані ОСОБА_11 та ОСОБА_6 за декілька годин перед злочином п'ять разів спілкувались між собою. В проміжок часу з 19 год 25 хв до 19 год 43 хв, ОСОБА_6 чотири рази телефонував ОСОБА_11 . Також, в порушення вимог ст. 94, 370 КПК України, у вироку суду першої інстанції зроблено висновок, що усі інші докази, які представлені стороною обвинувачення і досліджувались в судовому засіданні, ніяким чином не вказують на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, зокрема: протокол обшуку від 19.10.2018; висновок експерта № 280 від 12.10.2018; висновок експерта № 279 від 12.10.2018; постанова про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 24.10.2018; висновок судово-психіатричного експерта № 144 від 22.11.2018; протокол огляду місця події - житлового будинку та господарських споруд з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події - квартири з фототаблицею від 30.08.2018;
-9-
протокол огляду предметів з фототаблицею від 31.08.2018; постанова про визнання предметів та документів речовими доказами і приєднання їх до матеріалів справи від 31.08.2018; висновок експерта № 92 від 30.08.2018 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ; протокол огляду місця події з план-схемою до нього та з фототаблицею від 29.08.2018; протокол огляду місця події та трупа ОСОБА_10 з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події з фототаблицею від 30.08.2018, хоча кожен з наведених і досліджених судом доказів вказує на певні обставини кримінального правопорушення які підлягають доказуванню. Зокрема, в тому числі, висновок експерта № 92 від 30.08.2018 судово медичної експертизи трупа ОСОБА_10 вказує на наявність тілесних ушкоджень у потерпілої особи, час та причину смерті, чим могли бути спричинені тілесні ушкодження тощо. Також, протоколом огляду місця події з план-схемою до нього та з фототаблицею від 29.08.2018, зафіксовано обстановку місця події, місце, де було виявлено автомобіль марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , та труп ОСОБА_10 , 1970 року народження, з тілесними ушкодженнями. Отже, суд безпідставно, грубо порушуючи вимоги КПК України, допустив довільне тлумачення окремих доказів, не приймаючи до уваги всі здобуті органом досудового розслідування докази, не оцінюючи їх в сукупності, не співставляючи їх один з одним, що призвело до викривлення загальної картини кримінального правопорушення та незаконного виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 .
У зміненій апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на аналогічні, що і в апеляційній скарзі доводи, порушує питання про скасування вироку суду від 13.12.2022 та призначення кримінального провадження до нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі.
Судове провадження розглядається за відсутності потерпілого та його представника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи прокурора на підтримання зміненої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 про необґрунтованість зміненої апеляційної скарги прокурора й залишення без змін виправдувального вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана не обґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права в кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
-10-
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість судового рішення, означає відповідність висновків суду у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені.
Обґрунтування обвинувачення, це не перелік доказів наданих органами досудового розслідування, це аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
Суд зобов'язаний саме після всебічного, повного і об'єктивного розгляду, дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.
Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, серед інших є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду і висновки суду, викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності.
Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Згідно ч. 2 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд постановляє виправдувальний вирок, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку у таких випадках зазначається: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України було вчинено ОСОБА_6 , оскільки сукупність наданих стороною обвинувачення доказів як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
-11-
З такими висновками суду, колегія суддів не може погодитися, з огляду на його необґрунтованість й передчасність з огляду на таке.
Суд, у порушення вимог ст. 94 КПК України, оцінив докази без належного розгляду всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення, побудував своє рішення без надання доказам у справі належної правової оцінки, не обґрунтовував те, чи окремі докази підтверджують або спростовують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 31.08.2022 (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3 кс 22), відповідно до якої суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
У вироку вказано, що судом не приймається до уваги слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_25 від 30.08.2018, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що працівники поліції під час проведення слідчого експерименту, змусили його дати неправдиві показання.
Проте, судом не прийнято до уваги, що слідчий експеримент проводився за участю свідка ОСОБА_25 30.08.2018, тобто невідкладно після вчинення кримінального правопорушення, на цифрову відеокамеру за участю понятих, під час якого ніхто, в тому числі сам ОСОБА_25 , жодних заяв та скарг не висловлював, що зафіксовано в самому протоколі проведення слідчого експерименту.
Окрім того, жодних заяв і скарг не висловлював ОСОБА_25 і після проведення слідчого експерименту, вони з'явились, лише в судовому засіданні у 2020 році, однак подальшого руху у вигляді звернення до правоохоронних органів не отримали, що викликає обґрунтований сумнів у правдивості таких показань і відповідності їх дійсності.
Також, судом у мотивувальній частині вироку зазначено, що ним не приймається до уваги в якості доказу вини обвинуваченого ОСОБА_6 той факт, що згідно протоколу обшуку від 19.10.2018 підвального приміщення та будинку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено частину грошових коштів належних убитому ОСОБА_10 з тих підстав, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_27 та ОСОБА_12 показали, що передали вказані грошові кошти та коштовності на зберігання матері обвинуваченого - ОСОБА_12 . Однак судом не дано оцінки тому факту, що відповідно до протоколу обшуку від 19.10.2018 підвального приміщення та будинку за місцем проживання обвинуваченого, ОСОБА_12 перешкоджала у проведенні обшуку, відмовлялася відчиняти навісний замок на дверях підвального приміщення, у зв'язку з чим його було зірвано та в подальшому виявлено сховані грошові кошти.
Крім того, судом не дано належну оцінку показанням свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_32 та ОСОБА_27 з приводу походження в них коштів та інших цінностей, які вони передали на зберігання ОСОБА_12 .
Також, суд першої інстанції у вироку в сукупності з іншими доказами не піддав аналізу відомості щодо трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку оператора ПрАТ «Київствар» від 12.02.2019, які досліджувались в судовому засіданні та якими встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , за декілька годин перед злочином неодноразово спілкувались між собою.
Окрім іншого, судом не перевірено правдивість показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , стосовно алібі ОСОБА_6 , які до того ж є
-12-
близькими родичами та спільно проживають однією сім'єю, а отже вони можуть бути зацікавленими особами, та не зазначено чому відкинуто показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_33 , які повідомляли про факт зберігання потерпілим у салоні автомобіля значної суми коштів.
Поза увагою суду залишилась і оцінка висновку експерта № 92 від 09.10.2018 щодо встановлення причини смерті потерпілого ОСОБА_10 .
Також, в порушення вимог ст. 94, 370 КПК України, у вироку суду першої інстанції зроблено висновок, що усі інші докази, які представлені стороною обвинувачення і досліджувались в судовому засіданні, зокрема: протокол обшуку від 19.10.2018; висновок експерта № 280 від 12.10.2018; висновок експерта № 279 від 12.10.2018; постанова про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 24.10.2018; висновок судово-психіатричного експерта № 144 від 22.11.2018; протокол огляду місця події - житлового будинку та господарських споруд з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події - квартири з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду предметів з фототаблицею від 31.08.2018; постанова про визнання предметів та документів речовими доказами і приєднання їх до матеріалів справи від 31.08.2018; висновок експерта № 92 від 30.08.2018 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ; протокол огляду місця події з план-схемою до нього та з фототаблицею від 29.08.2018; протокол огляду місця події та трупа ОСОБА_10 з фототаблицею від 30.08.2018; протокол огляду місця події з фототаблицею від 30.08.2018, не вказують на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, при цьому суд не оцінив їх в сукупності, не співставив їх один з одним, не здійснив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК України, як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Таким чином, суд першої інстанції формально перерахував докази, якими підтверджує невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всупереч вимог ст. 93 КПК України, не дав цим доказам оцінки з точки зору їх належності та допустимості.
Зокрема, суд першої інстанції вибірково зазначив у вироку ті докази, які виправдовують ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, але не навів доказів, які свідчать не на його користь та не оцінив їх відповідно до вимог закону. При цьому судом першої інстанції не висловлено категоричних суджень, переконливих мотивів на підставі яких дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, у мотивувальній частині вказаного вироку не надав оцінки та належного аналізу з точки зору належності, допустимості та достовірності доказам, на які вказувала під час судового розгляду сторона обвинувачення, а лише послався на них, допустивши при їх оцінці вибірковість, надавши перевагу одним доказам та без належного спростування не дав правову оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності, що є неприпустимим під час ухвалення виправдувального вироку, внаслідок чого допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.
Оскільки зміст вироку не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, висновки суду є суперечливими, зроблені без ретельного аналізу та оцінки доказів, допущені судом порушення процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки ставлять під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції обставин провадження, що суперечить як основним завданням кримінального провадження так і його основним загальним засадам, таким як верховенство права, законність та
-13-
забезпечення змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, що обґрунтовано ставить під сумнів законність і справедливість вироку, а також позбавляє апеляційний суд підстав у цій частині визнавати чи не визнавати обґрунтованими доводи в межах обвинувачення чи доводи сторони захисту.
За наведених вище обставин висновки суду про визнання ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдання його, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, зроблені передчасно, без повного, всебічного, об'єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються норми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 404 КПК України не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, долучати до матеріалів провадження докази, які не були предметом дослідження місцевого суду, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіряючи доводи зміненої апеляційної скарги прокурора, в тому числі про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а також про безпідставне неврахування на його думку частини доказів у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує положення ч. 3 ст. 26 КПК України про те, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Таким чином, норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями.
З урахуванням позиції прокурора, викладеної в зміненій апеляційній скарзі, яка свідчить про відсутність правових підстав для повторного допиту апеляційним судом обвинуваченого, свідків, дослідження письмових доказів, оскільки їх повторне дослідження за відсутності відповідного обгрунтованого клопотання, поданого з підстав та відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п. 3, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та викликати певні сумніви в упередженості суду.
-14-
Разом з тим, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, які колегія суддів не може виправити, використовуючи свої повноваження, відповідно до ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Зважаючи, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, суд першої інстанції при новому розгляді справи має належним чином проаналізувати кожний доказ (як зазначалося вище) з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, надавши оцінку при цьому кожному суттєвому доводу сторін кримінального провадження та відобразивши це в мотивувальній частині прийнятого судового рішення.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги прокурора, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки порушені ним питання спочатку підлягають дослідженню при новому розгляді в суді першої інстанції, а вже потім при наявності судового рішення бути предметом апеляційної перевірки, так як суд апеляційної інстанції згідно ч. 2 ст. 415 КПК України при скасуванні вироку не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора і, в залежності від здобутого, постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.
Враховуючи викладене, змінена апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Змінену апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури задовольнити.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 13.12.2022 щодо ОСОБА_37 , обвинуваченого за п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді